Інтерв'ю«Не погоджуюся, що жінка старшого віку має сидіти вдома». Я працюю водійкою Uklon
З робітниці на підприємстві – до водійки в райдхелінг-сервісі
Питання рівності у професійній сфері в українському суспільстві починають обговорювати дедалі активніше. Деякі професії в суспільній уяві досі вважають «чоловічими» – це сфери, пов’язані з фізичною силою, технікою, ризиком, керуванням транспортом тощо. І хоча формальних обмежень для жінок немає, на практиці суспільні стереотипи та внутрішні страхи самих жінок часто перетворюються на бар’єри, які складно подолати.
Утім, це варто робити, адже нині роль жінок в економічному житті країни змінюється. У воєнних реаліях вони дедалі частіше починають опановувати «чоловічі» спеціальності – працювати на будівництві, у логістиці, у військовій галузі тощо. Цього потребують і компанії: зростає попит на водійок, працівниць складів, майстринь із ремонту техніки й фахівчинь з інших галузей, до роботи в яких раніше майже не залучали жінок.
Зокрема, Uklon ще з 2024 року почав впроваджувати програми щодо залучення жінок до райдхелінг-сервісу. Це дало змогу Uklon збільшити загальну частку водійок до 2,6 %. А в березні 2025 року сервіс представив новий клас авто – «Жіночий», у якому здійснювати та виконувати замовлення можуть лише жінки. Цей клас уже доступний у Києві, Дніпрі, Одесі та Львові.
Раніше ми говорили про досвід роботи за кермом із Катериною – активною водійкою, амбасадоркою Uklon. А також із Сабіною, бренд-менеджеркою компанії, яка у вільний час здійснює замовлення, щоб заробити додаткові кошти та краще зрозуміти особливості роботи застосунку Uklon Driver.
А в цьому матеріалі ми поговорили з Тамарою – водійкою, яка співпрацює з Uklon із 2022 року й уже кілька разів ставала найкращою водійкою сервісу. Їй 54 роки – це вік, коли жінки часто стикаються з ейджизмом, їх можуть сприймати як «неперспективних» кандидаток для певної роботи. Змінити професію – це завжди стрес, особливо тоді, коли людина тривалий час працювала в одній галузі, а тепер має опанувати нову. Окрім об’єктивних труднощів (навчання, брак досвіду), жінкам старшого віку доводиться долати власні сумніви, страх осуду з боку оточення та внутрішнє переконання, що «я вже не в тому віці, щоб починати спочатку».
Але Тамара не вважає, що жінки старшого віку повинні «сидіти вдома» й «варити борщі». Каже, що вона встигає і працювати, і бути із сім’єю, і спілкуватися з друзями й колегами. Ми поговорили з Тамарою про те, чому вона вирішила перейти від роботи на підприємстві до роботи за кермом, з якими упередженнями вона стикається і як не «списувати» себе завчасно та знайти можливості розвиватися.
Ілюстрації: Марія Кінович
Автор: Антон Заболотній
Тамара
Водійка Uklon
Про зміну роботи та драйв за кермом
Мені 54 роки, я з Білої Церкви та співпрацюю з Uklon, а до цього працювала на підприємстві. Продукція там була не конкурентоспроможна, ціна на неї була занижена. Відповідно, заробітна плата, якщо порівняти з іншими підприємствами, була нижча, а якщо її підіймали, то не на багато. І виплачували гроші з перебоями, їх не вистачало. Тому вже тоді після основної роботи я підпрацьовувала водійкою.
А тоді звільнилася, вирішила заробляти лише за кермом, бо на той час це була найбільш актуальна діяльність, яка давала заробіток. Коли почалося повномасштабне вторгнення, більшість підприємств припинили роботу, виникли труднощі з перевезенням людей. Транспорт частково зупинився. Тож водіння стало для мене основним доходом. Моє оточення нормально та спокійно поставилося до того, що я почала працювати за кермом. До того ж я вийшла на пенсію.
Не пам’ятаю, як довго я за кермом – мабуть, менш як 10 років. А загалом із транспортом знайома з дитинства: спочатку з братом, тоді з чоловіком, а тепер – сама. Змолоду їздила на мотоциклі. Мені подобається драйв, швидкість від водіння. [Ти їздиш] і знаєш про події в місті, бачиш, що де коїться, спілкуєшся з людьми, дізнаєшся щось нове. Набуваєш досвіду, зокрема водійського, адже на дорозі трапляється багато приколів.
Про роботу за кермом і чого вона навчила
З 2022 року я співпрацюю з Uklon. Виконую замовлення в Білій церкві, але й іноді ще й у Києві. Під час виконання замовлення найскладнішим буває знайти пасажира, адже, хоч я й місцева, можна загубитися. Тому доводиться просити клієнта пояснювати, запитувати, що поблизу нього є.
Робота за кермом вчить тримати увагу, адже ти маєш пильнувати й за пасажиром, і за дорогою. А також вчить спілкування. [Я керуюся принципом], що насамперед потрібно поважати людей – тоді вони віддячать тим самим. Буває, що клієнт ставить негативну оцінку, хоча ти приїжджаєш [вчасно], у тебе охайне авто, ти чемно спілкуєшся. Це прикро, але так буває. І нехай вас це не демотивує.
Трапляються різні пасажири, різні водії, різне ставлення до тебе як до жінки-водійки. Необхідно вміти налагоджувати контакт і знати, як поводитися в тій чи іншій ситуації. Якщо бачиш, що пасажир чимось незадоволений чи знервований, то краще його не турбувати, їхати собі спокійно в тиші, особливо якщо помічаєш, що може трапитися конфлікт. Проте загалом клієнти привітні. Буває, запитують: «А чи не боїтеся ви працювати [водійкою]?» А я їм ставлю запитання у відповідь: «Чому мені потрібно боятися?» Тобто це така сама робота, як і в медичній чи кулінарній галузях. Скрізь своя відповідальність і різні люди.
Коли працюєш водійкою, то треба бути трішки медиком, трішки психологом і просто [знати, коли варто] помовчати, дати людині можливість поскаржитися чи поплакати. Якось везла дівчину, вона плакала, бо її кинув хлопець. Я підтримала її, сказала: «Ось цукерка, ось серветка. Не переживай, усе буде добре».
Робота за кермом вчить тримати увагу, адже ти маєш пильнувати й за пасажиром, і за дорогою. А також вчить спілкування
Робота за кермом – одна з тих, де вік не важливий, головне – твої навички кермування, водійський стаж і бажання заробляти.
Про графік, труднощі на дорозі та баланс між життям і роботою
Я виконую замовлення неповний день. Тобто мої колеги-водії катають із шостої ранку (або з пів на шосту) й до одинадцятої вечора або ж до опівночі. А я – із сьомої ранку й до сьомої-восьмої вечора. Мій рекорд – 42 замовлення за день. Я навіть кілька разів потрапляла в рейтинг найкращих водіїв місяця в Uklon та отримувала подарунки від сервісу.
Фізично робота за кермом складна: велике навантаження, затори, особливо в базарні дні, коли до міста з’їжджаються багато машин. Під час роботи треба бути уважною на дорозі: усі поспішають, нервують, кожен хоче прошмигнути [кудись]. Маю стежити за водіями й пішоходами.
Утім, нема такого перенавантаження, що я, наприклад, приїхала з роботи ніяка, впала знесилена. Ми з моїм чоловіком маємо однаковий графік. Живемо у приватному секторі, у нас є кіт, собака, город. І коли приїжджаємо додому, то спільно займаємося хатніми справами – це нас об’єднує. Також ми ставимося до роботи оптимістично, розуміємо, що, крім нас, її ніхто не зробить. Напевно, це й дає нам сил.
За кермом планую працювати, поки буде здоров’я. Це мій основний дохід зараз. На жаль, для жінок пенсійного віку є не так багато вибору професій в Україні. Робота за кермом – одна з тих, де вік не важливий, головне – твої навички кермування, водійський стаж і бажання заробляти. Адже це можливість заробити кошти, щоб забезпечити себе відповідними умовами.
Про упередження, стереотипи та вік
Деякі пасажири кажуть: «Ой, жінка в таксі». Ну то й що? Жінка [також їздить] на трамваї, жінка [їздить] на тролейбусі.
Якось я приїхала на замовлення – там були жінки мого віку з величезними сумками. Одна з них сказала: «О, ще й жінка приїхала!» Я їм говорю: «Дівчата, я вас не візьму, тому що у вас великий багаж, вам потрібно викликати машину-універсал, бо в мою не влізе». А вони мені: «Не розказуйте, влізе! Ми зараз [сумки] в салон і багажник заштовхаємо». Я відмовила, пояснивши, що моє авто не підходить для подібного замовлення, адже надто багато речей. І мені сказали: «Чого ти тоді їздиш, сиди вдома, борщі вари!» Я мовчки від’їхала від них, подзвонила до служби підтримки сервісу й скасувала замовлення – і на цьому все.
Пасажири іноді дивуються, коли дізнаються, скільки мені років – кажуть, не виглядаю на свій вік. Але в сервісі працюють жінки мого віку, а є навіть старші. Ми нормально спілкуємося, вітаємося на дорозі, навіть спиняємося разом випити кави.
Я не погоджуюся з тим, що жінка старшого віку має сидіти вдома. Можливо, для когось це хороший варіант, але не для мене
Я не погоджуюся з тим, що жінка старшого віку має сидіти вдома. Можливо, для когось це хороший варіант, але не для мене. Я встигаю і борщ зварити, і попрацювати за кермом, і в гості сходити, і власні справи зробити. Я з дитинства була активною. У мене були цілі, до яких я прагнула: одна, тоді друга, третя. Зараз моя ціль – допомогти дітям стати на ноги, адже без батьківської підтримки складнувато. Тобто я не з тих, хто буде просто сидіти на пенсії, лузати насіння на лавочці. Тим паче, коли є власне господарство. Потрібно встигати й поїхати заробити якусь копійку, і вдома попрацювати.
Коли мені було 47 років, ми з чоловіком поїхали до Буковелю. Там, на озері, можна було покататися на водних скутерах. Кажу чоловікові: «Поїду, покатаюся». А він каже: «Та, може, не треба, подиви, як хлопці гасають. Може, ти з інструктором [спробуєш]? Бо ще не впораєшся з керуванням». Я погодилася. Приходить інструктор, подивився, що я «в літах», і каже: «Поїдемо легенько?» А я кажу: «Ні, поїдемо, як ви – [швидко]».
Люди довкола зійшлися, щоб подивитися, як ми з ним каталися: з хвилі у хвилю врізалися, такі віражі робили. Інструктор був шокований, сказав: «Ви перша жінка, яка каталася на всі сто».
Поради жінкам, які хочуть заробляти за кермом
Усім жінкам, які бояться їздити, я завжди кажу: «Не бійтеся, життя не закінчиться. Воно закінчиться вже тоді, як закриють кришку». А поки ви живі, то варто жити задля свого задоволення. Хочеться їздити – уперед. Хочете здати на права – вчіться та здавайте.
Будь-яка робота складна й передбачає відповідальність, має свої нюанси. Проте якщо ти хочеш заробити, то труднощів просто не бачиш. Нині вже багато жінок працюють за кермом. Хочуть заробити – сідають і заробляють. Я не вважаю водіння чоловічою професією. Якщо жінка може керувати тролейбусом чи трамваєм, то чому не може працювати [у райдхелінг-сервісі]? Або водити маршрутку чи фуру? Раніше жінки й за прес ставали, і сталь розливали, і кладки клали на будівництві.
І зараз такий час настає, що так само дедалі більше роботи лягатиме на жіночі плечі. Адже в часи повномасштабної війни багато чоловіків на фронті, тож жінки все частіше починають опановувати професії, які раніше вважалися «чоловічими».
Наостанок скажу всім водіям: будьте лояльніші до своїх колег. Незалежно від того, хто за кермом, потрібні розуміння, повага та підтримка. Тоді все буде просто.
Якщо ви бажаєте розпочати співпрацю з Uklon, реєструйтеся за посиланням.