СексСексу без пенетрації не існує? Як гетеронормативність впливає на наше уявлення про стосунки?
«Хто у вашій парі чоловік, а хто – жінка?»
Ми живемо в гетеронормативному світі. Більшість персонажів і персонажок – гетеросексуальні. Коли в 1994 році з’явилася реклама Dining Table від IKEA, у якій показали пару геїв, компанія отримала тисячі телефонних дзвінків – настільки небаченою була репрезентація у звичній рекламі по телевізору. На валентинках цілуються дівчинка та хлопчик, ніколи по-іншому.
Ця ж гетеронормативність формує те, як ми думаємо про родину, стосунки й секс, звужуючи можливості до мінімуму.
Розбираємося, що таке гетеронормативність, де вона проявляється та як відмова від неї може розширити можливості й для квір-ком’юніті, і для гетеросексуальних людей.
Матеріал реалізовано громадською організацією «Почута» за сприяння RFSL – Шведської федерації за права ЛГБТІК.
Текст: Анастасія Микитенко
Що таке гетеронормативність?
Гетеронормативність – це уявлення про те, що сексуальні та романтичні стосунки можуть відбуватися лише між чоловіком і жінкою. Це стандарт, а все, що поза цим – неприродно, ненормально, незвично. У межах цього уявлення всі люди – гетеросексуальні та цисгендерні, якщо людина не заявить про інше.
Через це, наприклад, усіх персонажів і персонажок книжок, фільмів і серіалів відразу сприймають гетеросексуальними. Якщо людина бісексуальна та зустрічається з людиною іншої статі, то її вважають гетеросексуальною. Геї та лесбійки «просто заплуталися в собі». Асексуальні люди начебто мають психологічні травми, через які не хочуть сексу.
Де проявляється гетеронормативність?
Гетеронормативність проявляється майже всюди – десь відкрито, десь ледь помітно, але не менш неприємно. Наприклад, у законодавстві йдеться про подружжя завжди як про чоловіка та жінку. Через це одностатеві пари мають виборювати свої права окремо – наразі лише 38 країн визнають одностатеві шлюби (Україна, зокрема, не визнає й досі не підтримала законопроєкт про цивільні партнерства).
Також гетеронормативність побутує в лікарнях: коли жінку, наприклад, запитують про сексуальне життя, то одразу запитують про вагітність і протизаплідні пігулки, хоча може йтися про лесбійський секс.
У курсі сексуального виховання часто говорять про секс між чоловіком і жінкою як єдиний можливий варіант. Отож з обговорення виключають саме поняття сексуальної ідентичності та її різномаїття, контрацепцію для квір-пар або те, як секс може виглядати в негетеросексуальних парах. У найгірших випадках лектори сексуального виховання наголошують, що квірний секс – це гріх, а всі ідентичності, окрім гетеросексуальної, є психічними порушеннями, які необхідно лікувати.
Гетеронормативність впливає і на сприйняття квірних стосунків, бо навіть якщо людина може частково їх сприймати, вона однаково може ставити запитання про те, хто в парі «чоловік», а хто «жінка». Хоча і є пари, де хтось виражає себе більш фемінно, а хтось – більш маскулінно, це не означає, що хтось є «чоловіком», а хтось «жінкою» в стосунках. Якщо чоловік – виконує приймаючу роль в сексі, це не робить із нього «жінку» в гей-парі. Якщо лесбійка може прибити полицю вдома, це не означає, що вона «чоловік». Можуть зустрічатися двоє буч або двоє фем-лесбійок, але гетеронормативність змушує людей далі шукати, хто ж у парі чоловік і жінка.
Також, наприклад, люди наголошують, що в них є «гей-подружка». Сексуальність людини не впливає на її здатність дружити, а підкреслюючи її, ми лише знову наголошуємо, що квір-люди інші в усьому.
Гетеронормативність проявляється й у більш рутинних ситуаціях. Хоча гомофобні люди й кажуть про те, що дітям не можна розповідати про сексуальні ідентичності, від них же можна почути, що за хлопчиком уже «всі дівчата в садочку бігають», а «всі маленькі принцеси знайдуть красивого принца». Кохання в дитячих мультфільмах і казках – це мило й романтично, але лише якщо йдеться про гетеросексуальність.
Інший приклад – люди стандартно вважають, що всі гетеросексуальні, і ставлять відповідні запитання під час знайомства. Наприклад, у жінки можуть запитати, чи є в неї чоловік, не допускаючи варіанту, що в неї може бути партнерка.
Таке ставлення може значно нашкодити ЛГБТК+-спільноті, адже виносить їх за межі нормальності, за межі того, що можна обговорювати, чиї потреби варті уваги. Квір-людям потрібно постійно нагадувати про себе, давати додаткові пояснення й боротися із собою та з іншими за усвідомлення, що з ними все нормально.
Як гетеронормативність впливає на наше уявлення про стосунки та родину?
Секс – це лише про пенетрацію
Що ми маємо на увазі, коли кажемо, що в нас був секс? Щоб відповісти на це запитання, пропонуємо дослідити «втрату цноти». Для жінок зокрема це означає пенетрацію, через що в багатьох культурах у жінок досі перевіряють на наявність так званої «дівочої пліви» та кров на ліжку після першої шлюбної ночі. Такі релігії, як християнство або іслам, не схвалюють секс до першої шлюбної ночі, тому люди шукають задоволення, що водночас не вважатиметься втратою цноти. Наприклад, у першому сезоні «Сексуальної освіти» релігійна персонажка ділиться, що не хоче «зраджувати Ісусу» та втрачати цноту, проте вона вже пробувала фінгеринг, оральний та анальний секс. Тобто першим сексуальним досвідом вважають саме вагінальну пенетрацію.
Якщо відійти від першого сексу, то часто петинг, фінгеринг або оральний секс вважають лише прелюдією, а не повноцінним сексуальним актом, бо знову ж таки не відбувається вагінальної пенетрації.
Ідея про те, що немає пенетрації, а отже немає сексу, є відображенням гетеронормативності, бо для такого сексу точно потрібні вагіна та член, тобто чоловік і жінка. Проте і фінгеринг, і оральний секс, і кінк-практики, і секс через телефон або відеозв’язок є самодостатніми сексуальними актами. Лесбійки мають реальний секс навіть без страпона, секс геїв не завжди передбачає анальний, а гетеросексуальні пари можуть зупинитися на тому, що заведено називати просто прелюдією, і цього також буде достатньо.
Коли пари не обмежуються пенетрацією, вони можуть почати шукати набагато цікавіші та приємніші одне для одного способи задоволення.
Родина – це коли ви одружені та маєте дітей
Гетеронормативне суспільство підтримує ідею, що родина – це чоловік і жінка, які мають дітей, яких народила жінка в шлюбі. Усі інші варіанти якісь неповноцінні, особливо якщо це сім’я без дитини або якщо діти всиновлені.
Якщо відкинути ідею того, що сім’я має бути саме такою, можна відкрити багато інших можливостей, які також не є гіршими, а можливо, для когось і щасливішими. Це і про негетеросексуальні пари, і про бездітні сім’ї, і про платонічне партнерство, і про батьків-одинаків, які не хочуть пари, але хочуть мати дітей, і співжиття з друзями тощо. Коли немає єдиного стандарту, якого всі мусять прагнути, є можливість зазирнути в себе та зрозуміти, що для вас насправді значить сім’я та яких стосунків ви шукаєте.
Гендерні ролі
Гетеронормативність часто крокує поруч із тим, що очікують від чоловіка та жінки в парі. Він заробляє гроші та ухвалює важливі рішення, а вона опікується домом і дітьми. Проте не має бути саме так.
Розподіл обов’язків у парі може бути різним, залежно від того, кому що подобається робити, а не хто що мусить робити. Розподіл навіть не має бути 50/50. Дослідники проаналізували розподіл обов’язків в одностатевих парах у Новій Зеландії й Австралії та виявили, що ті не ділять обов’язки порівну, а радше роблять це за відчуттям справедливості. Вони звертають менше уваги на те, що зазвичай роблять жінки або чоловіки, а більше на те, хто чим любить займатися та скільки в кожного є сил і часу. Одна з пар зазначила, що «коли в тебе немає правил, то можна робити будь-як». Відповідно, вони не очікують, що хтось у парі буде щось робити, бо завжди, наприклад, жінка готує, а обговорюють усі хатні обов’язки та хто їх робитиме з огляду на те, у кого скільки є вільного часу. Вони також постійно поверталися до цієї розмови – щодня або щотижня – бо кількість цього вільного часу постійно змінюється.
