СексВтратила назавжди? Що не так з уявленням про дівочу цноту

«Втратила цноту в 15 – легкодоступна», «Незаймана у 18 – здається, тебе ніхто не хоче», «Ще не займалась сексом у 25 – «стара діва», мабуть, з тобою щось не так». Кажуть, цноту треба берегти, кажуть, уже час нарешті її позбутися.

Концепція дівочої цноти оповита безліччю міфів, що псують жінкам життя мало не протягом усього існування людства. У різні часи жінку, яка втратила цноту до шлюбу, могли продати в рабство, вигнати з дому, побити та навіть убити. Цнота була товаром, який дівчина могла запропонувати чоловіку, і цінністю, якою підтверджувалася честь – її та родини.

У деяких країнах дівчат примусово перевіряють на цноту навіть зараз, а численні приватні клініки пропонують жінкам її відновлення, щоби задовольнити чоловіка. Попри те, що для більшості людей західного світу сьогодні незайманість не є питанням життя і смерті, хибні уявлення про неї продовжують завдавати психологічної шкоди жінкам.

Розбираємося, як змінювалося ставлення до цноти в різні часи, як воно може заважати нам зараз і чому пора відмовитися від міфічних уявлень про неї.

Що таке цнота

Цнота – це стан, коли людина ніколи не мала сексу, стверджує Кембридзький словник. З цим визначенням проблем начебто не виникає, різночитання починаються тоді, коли ми намагаємось зрозуміти, що ж таке секс. Річ у тім, що різні люди по-різному визначають, що можна вважати сексом, а що ні. Наприклад, в одному з епізодів серіалу Sex Education Отіс знайомиться з парою вірян, які переконані, що секс до шлюбу – це гріх. При цьому дівчина спокійно розповідає, що в її арсеналі сексуального досвіду вже є фінгерінг, оральний секс, анальний секс, поза 69. Але все це вона тим самим справжнім сексом не вважає.

У свідомості більшості людей секс – вагінальний, тобто передбачає проникнення члена у вагіну. Відповідно до цього уявлення, дівчина цнотлива доти, доки цього не сталося вперше. Це підкріплюється й тим, що цноту пов’язують із так званою «дівочою плівою», а втрату цноти з її розривом. Однак численні медичні дослідження довели, що насправді це міф. Гімен (це правильна назва «дівочої пліви») дійсно існує, але він не «запечатує» вхід до піхви, не розривається та нікуди не зникає, коли відбувається вагінальне проникнення. Він розтягується, але не завжди. Щобільше, його може не бути взагалі (далі розповімо про це детальніше).

Таке розуміння цноти можна застосувати лише до гетеросексуальних стосунків, але й у цій парадигмі воно доволі обмежене. Не слід забувати, що пенісо-вагінальний секс – не єдиний варіант сексуальних контактів. Жінки, які займаються сексом з іншими жінками й ніколи не мали пеніса у своїй вагіні, навряд чи можуть вважатися незайманими.

Якщо орієнтуватися тільки на зовнішні послання про незайманість, ігноруючи свою цікавість і бажання, можна загубити голос власної сексуальності

У сучасному розумінні цнота є суб’єктивним поняттям. «Люди, які використовують його, самі вирішують, як його визначати. Оскільки неможливо побачити, відчути цноту чи зважити її на вагах, критерії її визначення можуть бути довільними. Для когось це насамперед щось фізичне. Інші вважають, що це пов’язано із психологічним відчуттям або духовним. А для когось мають значення і фізичні елементи, і психологічні», – переконана Ханне Бланк, історикиня й авторка книжки «Virgin: The Untouched History».

На її думку, право ідентифікувати себе цнотливою або ні має лише сама жінка. Однак зазвичай рішення про те, що є цнотою, а що ні, ухвалюють інші люди, які мають владу над нею. Наприклад, батьки, старші родичі, релігійні авторитети чи лікарі.

Емілі Наґоскі у своїй книзі «Як бажає жінка. Правда про сексуальне здоров’я» пише, що є три головні установки стосовно цноти. Причому вони суперечать одна одній і часто ставлять жінок перед складним вибором, наголошує психотерапевтка Ольга Хайдукова.

Моральна. «Ваша цнота – найбільший актив». Звучать ідеї про те, що цнотлива дівчина – чиста, невинна, духовна. Цнота – це велика цінність, до якої варто прагнути, і при цьому не слід жодним чином проявляти власну сексуальність, бажання та потяг. Інакше ти – дешевий товар. Найчастіше такі послання йдуть із сім’ї, а якщо до цього додається ще й релігійний контекст, то втрата цноти поза шлюбом вважається гріхом.

Медична. Дефлорація – це дуже болісно, а секс відкриває перед жінкою багато нових труднощів, серед яких захворювання, що передаються статевим шляхом, і небажана вагітність.

Медійна. «Ти – неадекватна, якщо…»: тобі 20 і ти незаймана, значить, тебе ніхто не хоче, ти нікому не потрібна. Або навпаки – почала займатись сексом занадто рано. Мала багато сексуальних партнерів – розпусна, мало – може, з тобою щось не так?

«Проблема в тому, що перебувати всередині міфів про цноту дуже складно, адже це не збігається з реальним життям. Якщо орієнтуватися тільки на зовнішні послання про незайманість, ігноруючи свою цікавість і бажання, можна загубити голос власної сексуальності», – пояснює Хайдукова.

Вона додає, що цнота – це соціальний конструкт, спосіб думок і дій, створений суспільством. Часто його використовують як інструмент для придушення сексуальності.

Питання життя та смерті: чим раніше була незайманість для дівчат

У різні часи ідея про цноту виконувала різні ролі в суспільстві: від способу визначення батьківства новонародженої дитини та надійного засобу контрацепції до шляху святості. Проте найчастіше головна функція концепції цноти полягала в контролі над поведінкою жінок.

У своїй книзі Ханне Бланк пише, що ніхто не знає точно, коли вперше з’явилась концепція цноти. Деякі антропологи вважають, що незайманість набула значення приблизно під час епохи неоліту. Уже з античних часів цнота була показником цінності дівчини, своєрідним «товаром», який вона могла запропонувати своєму майбутньому чоловіку. «У давній Греції закон вимагав продавати в рабство молодих жінок, які втратили цноту до шлюбу, адже вважалось, що це єдине, чого вони варті після того, як зруйнували свою репутацію та честь сім’ї. Римський закон дозволяв батькові вбити свою дочку, якщо вона втратила цноту до заміжжя, і чоловіка, який спокусив її», – розповідає Ханне Бланк.

У різні часи в різних культурах жінка, що втратила цноту до шлюбу, зневажалась у суспільстві та «порочила» свою родину. Шанси, що хтось захоче з такою жінкою одружитися, були дуже малі. Її могла побити та навіть убити її сім’я – злочином це не вважалося. Тобто втрата цноти могла буквально стати питанням життя і смерті: якщо дівчині вдавалось уникнути фізичної розправи відразу, далі її чекали відсутність дому, поневіряння, часто проституція ставала єдиним способом заробити собі на життя.

Причому неважливо, як така дівчина позбулася цноти – добровільно чи це було зґвалтування. Щодо останнього, то за словами Бланк, існують різні точки зору. Наприклад, святий Августин вважав, що дівчина, яку зґвалтували, однаково залишається цнотливою духовно. Інша точка зору говорить про те, що важливий сам фізичний акт пенетрації, і якщо він відбувся, дівчина втратила свою невинність (а відповідно й цінність у суспільстві) назавжди.

Утримання від сексу було моральним ідеалом християнського середньовічного суспільства. Вважалося, що цнотливість – це стан, до якого потрібно постійно прагнути. Вона розглядалась не як тимчасова відсутність сексу до заміжжя, а як постійний самоконтроль над гріховним бажанням, що дозволяє наблизитись до божественного.

«Для жінок найвищим проявом цнотливості було зберегти незайманість протягом життя. Незайманість дозволяла жінкам вийти за обмеження, приписані їхньому гендеру, і наблизитися до чоловіків. Утрата незайманості вважалася незворотним збитком для цнотливості, хоча подальше утримання від сексу могло покращити ситуацію», – пише дослідниця Марія Тетерюк, посилаючись на роботу історикині Рут Каррас «Сексуальність у середньовічній Європі: Дія щодо інших». До чоловічої цноти вимоги були дещо інші: її пов’язували зі здатністю протистояти сексуальній спокусі, а разовий секс у минулому не вважався чимось фатальним.

Не лише християнство, а й більшість популярних у світі релігій вважають позашлюбний секс гріховним, а отже, втрата цноти могла бути дозволеною лише у шлюбі. Щоправда, жінки від такого уявлення зазвичай страждали значно більше за чоловіків.

Як раніше перевіряли на цноту

Міф про дівочу цноту та кров після першого сексу неабияк псував життя нашим предкам українцям. Наприклад, в українському селі 19 – початку 20 століття була поширена перевірка дівчат на цноту під час першої шлюбної ночі – обряд «комора». Про нього етнологиня Ірина Ігнатенко детально розповіла в епізоді подкасту The Ukrainians «Як ми кохалися». Незайманість нареченої цікавила не лише її нареченого, вона ставала справою його родини та навіть цілого села. Аби переконатися в тому, що наречена «чиста», молодих прямо з весілля відправляли на «першу шлюбну ніч». Щоправда, цілої ночі в пари не було, максимум пів години – вважалось, що цього достатньо, аби здійснити дефлорацію та перевірити, чи залишиться на сорочці молодої кров, як підтвердження її цнотливості.

Поки молодих залишали в коморі, усі гості очікували на результат, часто це відбувалося прямо під дверима – свашки та родичі молодого могли час від часу запитувати щось на кшталт: «Ну що там? Уже?». «Якщо наречений не міг довести свою статеву спроможність і «сходив із дистанції», то таке право надавалося старшому «дружкові» – кровному родичу з боку молодого. Окрім того, «калину» могли добувати й пальцями (добувати калину – позбавляти дівчину цноти – ред.). Цю процедуру здебільшого проводили «свашки», – пише Ірина Ігнатенко.

Незайманість нареченої цікавила не лише її нареченого, вона ставала справою його родини та навіть цілого села

Якщо після цього на сорочці нареченої чи на простирадлі виявляли кров, весілля продовжувалося танцями, співами та бурхливими веселощами. А сорочку із кривавим доказом із гордістю показували на все село. Якщо ж крові не було, наречену та її рідню починали всіляко принижувати, таку дівчину могли навіть жорстоко побити.

«Цей архаїчний обряд красномовно свідчить про перевагу колективного над індивідуальним: жіноче тіло не належало самій жінці, не належало воно навіть її чоловіку, воно належало роду чоловіка», – підсумовує Ігнатенко. До речі, до скасування кріпацтва право «першої ночі» взагалі мав пан.

Ще гіршими перспективи жінки ставали, якщо вона вагітніла поза шлюбом. Її називали «покриткою», а її дитину – байстрюком. Така жінка назавжди була ізольованою в суспільстві, зазнавала засудження та принижень. Достатньо згадати «Катерину» Тараса Шевченка, аби уявили, що могло чекати на жінку, яка завагітніла поза шлюбом.

Як пише Ігнатенко, у такому випадку хлопця громада зазвичай також засуджувала, змушувала його одружитися з дівчиною або виплатити їй компенсацію. Іноді чоловіків навіть карали привселюдно. Але після цього він усе одно мав право одружитися та жити нормальним життям. Для дівчини це мало незворотні наслідки.

Кров під час першого сексу – міф

Кров після першого сексу, яка так хвилювала наших пращурів і від якої залежало подальше життя дівчини, насправді не є однозначним свідченням незайманості. Це пояснюється будовою так званої «дівочої пліви», гімену.

Гімен – це тонка еластична мембрана, що оточує отвір піхви. Деякі вчені вважають, що він потрібен жінкам, аби не дозволяти бактеріям потрапляти у вагіну. Інші ж кажуть, що це такий собі залишок еволюції, який виконує не більшу функцію, ніж куприк або чоловічі соски.

Попри поширене уявлення, нібито гімен – це печатка, що раз і назавжди зривається під час першого статевого акту, і це обов’язково супроводжується сильним болем, насправді це не так. Гімен неоднорідний і має отвори, через які виходить менструальна кров та інші вагінальні виділення, тобто він не повністю закриває вхід до вагіни. За формою він може бути схожим на півмісяць чи арку, може мати так званий «місток» між двома отворами або ж багато маленьких дірочок – це має приблизно такий вигляд. У дуже рідкісних випадках гімен справді повністю закриває вхід у піхву, але в такому разі необхідне медичне втручання, адже через таку будову гімену менструальна кров не може виходити назовні. А деякі дівчата взагалі народжуються без гімену.

Згідно з дослідженням, 52% дівчат-підлітків, які повідомили, що займалися сексом хоча б раз, мали непошкоджений гімен. У залежності від будови, він може різко розтягнутися під час першого сексу, що може викликати біль і кров, але так відбувається не у всіх. Також він може пошкодитися під час активних занять спортом, їзди на велосипеді чи введення тампона. Щобільше, гімен поступово розтягується з кожним роком нашого життя – навіть коли ми просто ходимо. За словами сексологині Ліндсі Доу, навіть без активного зовнішнього втручання гімен може розтягуватись аж на один міліметр за рік.

Неможливо зробити висновок про те, мала жінка сексуальні контакти чи ні, просто подивившись їй між ноги й оцінивши стан гімену

Тож відсутність крові ще не говорить про те, що дівчина вже мала секс раніше. А от справжньою причиною її появи можуть бути не розтягнення чи розрив гімену, а просто механічне пошкодження стінок вагіни через недостатнє зволоження чи занадто різку пенетрацію. Неможливо зробити висновок про те, мала жінка сексуальні контакти чи ні, просто подивившись їй між ноги й оцінивши стан гімену. Усе це занадто індивідуально й має більше винятків, ніж закономірностей.

Саме тому Всесвітня організація охорони здоров’я й ООН закликають заборонити тестування на цноту – гінекологічний огляд із метою встановити, мала дівчина секс чи ні. Такі тести проводили або й досі проводять у понад 20 країнах світу. Під час них перевіряють, чи має гімен порушення, або ж вводять у піхву два пальці. Окрім того, що ця процедура може бути травматичною для дівчини, немає жодних наукових підтверджень того, що цноту справді можна визначити за допомогою медичного огляду, наголошує ВООЗ.

Міфи, якими оповита дівоча цнота, навіть у наш час породжують попит на відновлення цноти – гіменопластику. Під час процедури цілісність гімену поновлюють на період до двох тижнів або ж назавжди. В Україні ця послуга також доволі популярна: сайти-агрегатори медичних послуг знаходять майже 60 приватних клінік, які пропонують таку послугу, і це лише в Києві. А ціни на неї коливаються від 5000 до 20 000 гривень без урахування анестезії.

Попри велику кількість науково доведеної інформації на цю тему у відкритих джерелах, навколо дівочої цноти та її «втрати» досі побутує чимало упереджень. Аби допомогти людям їх позбутися, Шведська асоціація з питань сексуальної освіти навіть запропонувала новий термін для позначення гімену – вагінальна корона. Річ у тім, що у шведській мові, як і в українській, поширений термін «дівоча пліва», що посилює уявлення, нібито вона цілісна та може бути назавжди втрачена. Насправді ж «вагінальна корона» може залишатися з жінкою на все життя.

Як ідея про цнотливість заважає жінкам насолоджуватись сексом

Психотерапевтка Ольга Хайдукова каже, що через уявлення, ніби перший секс – це обов’язково дуже боляче, супроводжується розривом «пліви» та кров’ю, часто дівчата ставляться до цього досвіду, як до того, що потрібно «просто пережити». «Зазвичай перший секс трапляється у віці, коли дівчата відчувають сексуальний потяг, мають певні фантазії та збудження. Попри це, я чула дуже багато історій клієнток про те, що їм здавалося, нібито перший секс треба просто перетерпіти й нарешті стати дорослою. А вже колись потім секс почне приносити задоволення», – додає Хайдукова.

Але насправді перший сексуальний досвід або ж низка перших сексуальних контактів дуже сильно впливають на подальше сприйняття сексу, власного збудження та задоволення і стосунки з об’єктами бажання. «Якщо перший сексуальний контакт був невдалим, жінка була дуже напружена, налякана, їй було соромно й хотілося, щоб усе швидше закінчилося, у подальших сексуальних стосунках вона може певний час опиратися на цей досвід. У результаті це може викликати проблеми в сексуальному житті з партнерами та внутрішні конфлікти», – пояснює психотерапевтка.

«З моєї практики, одна з поширених фантазій серед дівчат, які ще не мали сексуального досвіду, – про те, що дуже досвідчений чоловік, старший за них, їх зваблює. Така фантазія може говорити про конфлікт між внутрішнім бажанням і моральними нормами, які нав’язує сім’я та суспільство. Так цей досвідчений «поганий хлопець» стає тим, кому можна передати відповідальність за власну сексуальну розкутість й не почувати за це провину та сором. Бо тоді не «Я погана», а «Він мене розбестив», – додає Ольга Хайдукова.

Перший сексуальний досвід або ж низка перших сексуальних контактів дуже сильно впливають на подальше сприйняття сексу, власного збудження та задоволення і стосунки з об’єктами бажання

Шкідливий психологічний уплив міфічних уявлень про дівочу цноту відчувають на собі й ті, хто зберігає її задовго в суспільних уявленнях. Якщо до певного віку дівчина чує із сім’ї, що сексом займатися ще зарано, нібито це щось небезпечне й ганебне, то згодом маятник відхиляється у зворотний бік. Із зовнішнього світу дівчина чує, що якщо сексу в її житті ніколи не було, то вона неповноцінна, неправильна.

«У мене у практиці були й жінки, і чоловіки, у яких перший сексуальний досвід був уже після 25 років. Для моїх клієнтів переживати це було непросто, адже перший сексуальний досвід – це не просто про акт дефлорації, а ще й про те, як побудувати взаємодію з іншою людиною, звернути на себе увагу та створити атмосферу, щоби секс став можливим. Що довше людина не отримує цього досвіду, то більше вона закривається в собі, починає переживати напруження та стрес у цій темі.

Але для когось це цілком нормально. Наприклад, є жінки-монахині, які свідомо обирають утримання від сексу як аскезу й це не суперечить їхнім переконанням. Є жінки, які б хотіли отримати цей досвід тільки з коханою людиною. А є асексуальні жінки, які не відчувають сексуального бажання та потягу. Для цих людей залишатися незайманими після певного віку – не внутрішня проблема. Проблема лише в тому, що вони можуть некомфортно почуватися всередині спільноти, яка начебто диктує, коли потрібно починати займатися сексом», – пояснює Хайдукова.

Не втрата цноти, а набуття досвіду

ВООЗ не визнає цноту медичним або науковим терміном, а швидше соціальною, культурною та релігійною концепцією, що заохочує гендерну дискримінацію щодо жінок і дівчат. «Соціальні очікування, пов’язані з тим, що дівчата й жінки повинні залишатися «незайманими» (тобто не мати в минулому статевих актів), засновані на уявленнях про те, що жіноча сексуальність повинна бути обмежена шлюбом. Це уявлення завдає шкоди жінкам і дівчатам у глобальних масштабах», – ідеться в заяві ВООЗ.

На думку психологів, аби не потрапити під шкідливий уплив міфів та упереджень, варто інакше подивитися на концепцію цноти: «З точки зору психології в момент першого сексу відбувається не втрата чогось, а набуття досвіду виявлення власної сексуальності. Коли ми говоримо про «втрату» цноти, ми начебто залишаємось у старому міфі, де незайманість – це товар, який жінка може запропонувати чоловіку, за який чоловіки борються», – каже психотерапевтка Ольга Хайдукова.

Ще один варіант – дослухатись до ідеї Сюзанни Вайс, авторки Everyday Feminism, про те, що цнота не одна, їх може бути багато. І тоді перший секс із проникненням члена у вагіну, перший анальний секс, перший раз у душі чи перший раз у новій позиції однаково важливі. Страх втратити щось раз і назавжди зникає. А на зміну йому може прийти бажання досліджувати власну сексуальність і переживати свої перші рази протягом усього життя.