ПодорожЧим зайнятися на Халкідіках. Гід півостровом від комунікаційниці Анастасії Арнової

Халкідіки – одне з тих місць, куди приїжджаєш на тиждень, а хочеш залишитися жити. Тут не треба поспішати. Можна по черзі міняти бухти й маленькі села, обирати між пляжем із дерев’яними шезлонгами або дикою затокою, де ви – майже самі. Я повертаюся на Халкідіки вже не вперше – і щоразу знаходжу нові місця, куди хочеться запросити подруг або приїхати з коханою людиною.

 

Де гуляти

 

Нікіті старе місто (Old Nikiti)

Старий Нікіті – це не просто селище, а майже театральна декорація того, якою ми уявляємо собі Грецію: теракотова черепиця, білі стіни, потемнілі від часу кам’яні сходинки й плющ, що обвиває віконниці. Тут легко уявити себе героїнею фільму, яка втекла з великого міста, щоби сісти під виноградною лозою з келихом білого вина й мовчки спостерігати за неспішним життям.

Старе місто розташоване на пагорбі – вище від галасливих пляжів і набережної. Туристи рідко сюди доїжджають, тому на вузьких вуличках – тиша й легкий бриз. Час тече повільно: хтось сушить білизну прямо над вулиці, хтось ставить горщик із базиліком біля входу, а з-за дерев’яної хвіртки чути, як на кухні готують щось із лимоном і оливковою олією.

 

Афітос

Це невеличке, але напрочуд мальовниче селище на півострові Кассандра, в регіоні Халкідіки. Село зберегло традиційну македонську архітектуру: вузькі мощені вулички, будинки з каменю, ковані балкончики та червоні дахівки. У центрі Афітоса – площа з церквою Святого Димитрія (19 століття) та кількома родинними тавернами й кав’ярнями. 

Село стоїть на схилі, і майже з кожної точки відкривається панорама: тераси, глиняні дахи, тіні від дерев – усе наче для того, щоб просто сісти й подивитися, як сонце повільно занурюється у воду. 

Це місце гармонії, у найкращому сенсі слова. Кожен будинок – як відреставрований кадр зі старої грецької листівки: шершаве каміння, ніжні відтінки тинькування, багато світла. Тут хочеться сфотографувати буквально кожен кут, щоби просто залишити собі на потім.

На головній площі – кілька кафе, де подають фрапе у високих склянках, і столики стоять просто неба. Тут же можна знайти маленькі крамнички з місцевим медом, сухими травами, милом із лаванди й оливковою олією в пляшках.

А ввечері Афітос трохи змінюється: на вулицях з’являється більше людей, із відкритих вікон доноситься музика, десь грає скрипка чи гітара. 

 

Калітея

Якщо раптом після соснового затишку й гірського повітря вам захочеться трохи «шуму й нічного життя», можна з’їздити в Калітею. Це одне з найвідоміших селищ на Кассандрі. Удень тут багато людей на пляжі, але якщо трохи пройти далі, можна знайти лаунж-зони з пуфами й денними коктейлями, які подають прямо до лежака. 

Увечері найкраще піднятися в бар на пагорбі: Pearl Club, Angels або якийсь маленький бар із виглядом на море, де діджей грає щось між соулом і драм-н-бейсом, а люди танцюють босоніж.

Тут є відчуття, що літо справді триває: зі спонтанними знайомствами в черзі до бару й легким вайбом кінематографічного курорту нульових.

Де їсти

Таверна Boukadoura (Ситонія)

У Boukadoura я приїжджаю кожного разу, коли буваю на Ситонії – і здається, це найкраща традиція, яку я маю в Греції. Таверна стоїть буквально на краю — тераса наче нависає над морем, і ти можеш одночасно бачити, як під тобою гойдається вода, як сонце сідає за горизонт і як хтось із кухарів розпалює вугілля для гриля.

Дуже рекомендую спробувати грецький салат із холодних томатів і великого шматка фети, мідії у густому томатному соусі, з якого хочеться вичерпати кожну краплю хлібом, і каракатицю на грилі – трохи диму, трохи моря, багато смаку.

Офіціанти не квапляться, гості сидять довго, час тут знову сповільнюється. І якось так виходить, що після вечері ти не поспішаєш вставати – сидиш із вином, дивишся, як смеркає і просто живеш. 

 

Tarsanas Fish Tavern (Нефелі)

Дуже атмосферне місце – стара родинна таверна на узбережжі. Власники – родина, яка тримає цю таверну вже багато років, і тут усе залишається незмінним: дерев’яні лавки, біло-блакитні скатертини, тінь від сосен і запах смаженої риби, що змішується з морським повітрям.

Усе готують просто, але з такою повагою до страв, ніби кожен шматочок – для когось із родини: тут неймовірні сардини, хрусткий хліб, теплий салат із печених баклажанів.

Тут ніхто не поспішає і це наче частина філософії місця. Після обіду можна залишитися ще на годину — просто сидіти в тіні, дивитися, як хвилі доходять до столиків і як онук власника приносить лимонад у пластиковому глечику.

 

Mamalouka (Сівірі, Касандра)

Якщо хочеться на вечерю не просто їжі, а атмосфери – зі світлом гірлянд і легким вайбом вечірок – варто їхати в Mamalouka. Це, мабуть, наймодніше місце в Сівірі, де в меню є тартар, у коктейлях – базилік, а гості приходять вишукано вдягненими.

Сад у Mamalouka – як локація з кіно: ротангові світильники, відкриті кухні, багато дерева й зелені. Подають усе красиво, раджу спробувати салат із кавуном і фетою, грильований персик із козячим сиром, тунця з юзу-соусом. Ідеальне місце для повільної, «естетичної» вечері з келихом вина або авторським коктейлем із лимоном і розмарином.

Що подивитися

Мозаїки в Олінфосі

Олінфос не те щоб популярне туристичне місце – і це його головна перевага. Непримітна дорога веде до тихих пагорбів, де колись стояло одне з найбільших міст Халкідік. Заснований у 7 столітті до нашої ери, Олінфос став відомий завдяки сітчастій забудові – справжній приклад продуманого містопланування ще до того, як це стало мейнстримом. Саме звідси пішов так званий «гіпподамів план» міста – коли будинки розташовуються у прямокутній сітці. Потім це перейняли римляни, і з часом – майже всі.

Дуже раджу подивитися тут мозаїки. Геометричні, з дрібних камінців, деякі збереглися на диво добре. Наприклад, зображення Пана й Ероса або левів – і все це лежить просто неба. На території можна побачити залишки кількох вулиць, будинків, фонтану. 

 

Виноробня Porto Carras

Porto Carras – найбільша виноробня в Північній Греції й одна з перших, що почала вирощувати виноград за органічними стандартами. Її створили у 1970-х, а допомагав розвивати французький енолог Еміль Пейно – той самий, який змінив уявлення про вино в Бордо. Тобто це не просто курорт із виноградниками, а місце, яке реально вплинуло на виноробство в країні, а вино в Греції дуже смачне.

Тут вирощують як міжнародні, так і локальні сорти: наприклад, Malagouzia – ароматне біле вино, яке довго вважали втраченим, і Limnio – давній червоний сорт, який згадував ще Арістотель. Дегустація проходить або всередині шато, або на відкритій терасі з видом на виноградники й море.

Окрім вина, приємно просто пройтись територією – вона величезна, з соснами, гірськими стежками, дикими квітами. А поруч – селище Неос Мармарас, де можна залишитися на вечерю в одному з ресторанів на узбережжі.

 

Вежа Просфору в Урануполі

Урануполі – це майже кінець півострова, далі вже тільки Афон. Але якщо не їхати в паломництво, а просто звернути з траси до моря, тут можна знайти один із пам'ятників архітектури – Вежу Просфору. Її видно одразу, щойно заїжджаєш у містечко: стара камʼяна споруда стоїть біля самого берега, мовчазна й трохи сувора, наче хтось поставив її тут стерегти море.

Її збудували у 14 столітті монахи з афонського монастиря Ватопед, щоб захищатися від піратів. Потім вона згоріла, відновилася, пережила османів, землетруси й туризм. Тепер тут музей: кілька поверхів, де можна подивитися на знахідки з регіону, старі фото і сходи, якими хочеться підніматися повільно. Найкраще – піднятися на дах: видно море, червоні дахи, паром на Афон і нескінченний горизонт.

Навколо вежі – тиха набережна з тавернами, де можна сісти на каву або вино, і просто спостерігати за людьми. Можна приїхати сюди на день із Ситонії або дорогою з материка, і залишитися на день чи два.

Як добратися до Халкідіків

У самих Халкідіках аеропорту немає, і найближчий аеропорт – у Салоніках. З України зручно добиратися до Кишинева, а звідти – до Салоніків. Цього року українська авіакомпанія SkyUp Airlines запустила авіарейс Кишинів – Салоніки. До Кишинева є досить комфортні варіанти трансферу: прямий потяг із Києва, швидкий трансфер з Одеси. Прямий потяг Київ – Кишинів курсує через день, вартість проїзду від 1688 грн. Також є державний трансфер з Одеси до аеропорту, у дорозі – лише чотири години, він курсує прямо до термінала SkyUp. Також можна доїхати автобусом із Києва за 11 годин або автомобілем.

У Салоніках, я найчастіше зупиняюсь у готелі Vanoro, він розташований поруч центра міста, там дуже затишно і тихо. Мені подобається, що за сім хвилин я можу пішки дістатися до цікавих місць. Також тут дуже смачні сніданки і, якщо ви втомилися в дорозі, можна порелаксувати в СПА чи піти на масаж. А зранку з новими силами відправитися на Халкідіки. 

До Халкідіків можна добратися на орендованому автомобілі 30-50 євро на день плюс пальне, або ж автобусом, приблизна вартість складе 10-15 євро. 

Якщо ви хочете подорожувати зі своїм домашнім улюбленцем, то SkyUp надає дуже комфортні умови: тут можна перевозити котів і собак у салоні літака. Вага тварини разом із контейнером може сягати до 10 кг – це більше, ніж передбачено в багатьох інших авіакомпаніях. А ще SkyUp повернула своє легендарне меню, і на борту літака ви можете повноцінно пообідати смачними гарячими стравами. 

Також у червні 2025 року авіакомпанія відкрила продаж квитків на регулярні рейси з Румунії до Іракліону (о. Крит, Греція) й Ларнаки (Кіпр) – з аеропортів Бухареста та Клуж-Напоки, а також запустила напрямок із польського Жешува до Іракліону.