СитуаціяНорму про шлюбний вік із 14 років вилучать із проєкту Цивільного Кодексу

У проєкті нового Цивільного кодексу (№14394) народні депутати України запропонували дозволити укладати шлюб із 14-річного віку у виняткових випадках.

Документ зареєстрували 22 січня, його ініціаторами виступила велика група нардепів на чолі з головою Верховної ради Русланом Стефанчуком. Законопроєкт пропонує повністю скасувати Сімейний кодекс і натомість перевстановити всі норми сімейного права в оновленому Цивільному кодексі.

23 стаття чинного Сімейного кодексу України визначає, що право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку, тобто 18 років. Водночас суд може надати право на шлюб особі 16 років, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. 1478 стаття нової редакції ЦК мала на меті закріпити ці положення, а також передбачала можливість надання судом права на шлюб особі віком від 14 років «у разі вагітності жінки або народження нею дитини». 

Запропонована норма викликала широкий суспільний резонанс, після чого Стефанчук зазначив, що вона «точно не має спонукального характеру, щоб укладали шлюб із 14 років. Вона є захисною – щоб захистити інтереси новонародженої дитини» й надати їй змогу «вирости в повноцінній, люблячій сім’ї».

Уже сьогодні він заявив, що робоча група планує вилучити положення із законопроєкту й залишити чинну норму з дозволом на одруження в 16 років за рішенням суду. 

Розбираємося, чим саме загрожувала ця зміна та чи є чинна норма щодо одружень в 16 років прийнятною.

Якими юридичними наслідками загрожувало затвердження норми? 

«Саме формулювання запропонованого положення означає, що, завагітнівши, 14-річна дівчинка автоматично втрачає статус дитини. Воно називає вагітну 14-річну «жінкою», і хоча в правовому полі немає визначення «жінки», цей термін зазвичай трактують як повнолітню дієздатну особу жіночої статі.

Окрім того, такі шлюби укладатимуться або з повнолітньою людиною, яка вчинила насильство щодо неповнолітньої, або з такою самою неповнолітньою особою, родина з якою однаково залишатиметься незахищеною. Я це бачу виключно як вихід із ситуації й прикриття зловмисника в такий спосіб. Тобто дівчина потрапляє в довготривале й узаконене насильство».

Вона пояснює, що ця норма також не розглядає те, як настала вагітність, і не узгоджується з Кримінальним кодексом. Наразі в Україні встановлений вік згоди – це 16 років, а проєкт мав намір дозволити шлюб із 14 років за рішенням суду у випадках вагітності, що створює певну юридичну колізію.

Ганна також звернула увагу на наступні статті, зокрема на статтю 1480 про добровільність шлюбу, де зазначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а примушування до шлюбу заборонене. 

 Юристка висловила побоювання щодо можливого примушення 14-річної чи 16-річної дівчини до шлюбу з боку батьків чи законних представників. А також вказала, що в разі примушення повнолітнім батьком дитини неповнолітньої дівчини до шлюбу він може уникнути покарання.

Вона додала, що не можна виключати ситуації, коли лікарі наполягають на народженні дитини, залякуючи, що аборт призведе до безпліддя в майбутньому.

Правознавиця зауважила, що Україна ратифікувала Конвенцію про права дитини, яка зобов’язує забезпечити захист дітей від усіх форм насильства й експлуатації, і вказала на те, що нині багато країн закріплюють право на шлюб лише після досягнення 18 років незалежно від обставин.

Литвинова також прокоментувала заяву Руслана Стефанчука, у якій він вказав на прагнення захистити права новонародженої дитини шляхом прийняття цієї норми. Вона зазначила, що так держава нібито намагається захистити ще не народжену дитину, ігноруючи права неповнолітньої дівчини. 

«Замість того, щоб визнати проблему ранньої вагітності й створювати інструмент психологічної, фінансової, освітньої підтримки такої дитини, а в майбутньому жінки, держава навпаки створює механізм легалізації насильства над дитиною. Це небезпечно як для неповнолітніх дівчат, так і в майбутньому для жінок, тому що цю травму жінка буде проносити через усе своє життя», – підсумувала вона.

Які психологічні наслідки мають ранні шлюб і вагітність для дівчини?

З погляду психології шлюб у 16-річному віці залишається проблемою. Формально закон може апелювати до «згоди», однак у випадку неповнолітньої дівчини ми маємо справу не з автономним вибором, а з вибором у межах соціальної залежності.

У 14–16 років психіка перебуває в активному процесі формування. Здатність до довгострокового прогнозування наслідків, критичної оцінки ризиків і відокремлення власного бажання від зовнішнього тиску ще не є стабільною. Це не означає, що підлітка не має волі, але в цьому віці воля є вразливою до впливу авторитетів і соціального тиску: батьків, старших партнерів, соціального осуду, економічної залежності. 

З психологічної перспективи ранній шлюб часто означає дострокове перебирання на себе ролей, до яких людина в 16 років не готова: партнерки, дружини, матері, що своєю чергою пов’язано з підвищеними ризиками емоційної залежності, насильства, депресивних і тривожних розладів, а також із втратою доступу до освіти й автономного розвитку.

Якщо проаналізувати досвід закордонних країн, де дозволені ранні шлюби, то міжнародні дослідження вказують, що ранній шлюб часто призводить до втрачених можливостей в освіті, ризику інфекцій, гендерно зумовленого насильства й інших серйозних наслідків для здоров’я, що також призводить до емоційного дистресу та соціальної ізоляції.

Дослідження ранніх шлюбів визначили, що в дівчат це підвищує ризик депресії, суїцидальних думок і самопошкоджувальної поведінки. Також 46,9% опитаних, які одружилися до 18 років, зазначили, що не мали вибору, і майже 45% описали свій шлюб як примусовий. 

Отже, навіть за формальної згоди шлюб у 16 років не може вважатися повністю усвідомленим вибором, якщо він відбувається в умовах вікової, соціальної й економічної залежності. У такій ситуації завдання держави полягає не в розширенні шлюбних норм, а в посиленні механізмів захисту прав і безпеки неповнолітніх.