Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

Ситуація«Він продовжує працювати». Історія про сексуальне насильство в УКУ з боку колеги

Кримінальну справу закрили, а кривдник залишився на роботі

«Він продовжує працювати». Історія про сексуальне насильство в УКУ з боку колеги — Ситуація на Wonderzine

Раніше Марія (ім’я змінене) працювала асистенткою в Українському католицькому університеті. Саме там вона познайомилася зі старшим удвічі чоловіком, з яким у неї зав'язалися особисті стосунки. Після того як вона спробувала їх припинити, чоловік учинив над нею сексуальне насильство.

Попри те, що Марія повідомила про це керівництву університету й згодом звернулася до поліції, кривдник залишився працювати в університеті, а кримінальну справу закрили.

ГО «Почута» разом із Wonderzine Україна поспілкувалася з Марією про те, чому вона вирішила не мовчати, чого очікує від суспільства та які зміни, на її думку, потрібні освітнім інституціям.

 

 

 

 

«Це все тривало пів року – пів року мені обіцяли, що його звільнять. Водночас із боку адміністрації почало лунати: «А ви так пізно прийшли», «А чому ми маємо вам вірити». Я часто бачила його на роботі, і мене це знищувало – почало здавати не тільки психологічне здоров’я, а й фізичне. І я ухвалила рішення звільнитися з університету», – розповіла дівчина в розмові з Wonderzine Україна.

 

Вона згадує, що все почалося чотири роки тому, коли після завершення навчання влаштувалася асистенткою в УКУ. У кабінеті з нею працював чоловік, який невдовзі почав проявляти до неї особисту увагу.

 

 

«Між нами почалися стосунки, але мені вони не подобалися. Вони тривали близько місяця: він поїхав у відпустку, а я думала, що відбувається? Було відчуття, що все це було дивним, зловживальним, що щось не так, і дуже багато маніпуляцій роботою й іншими речами. Тоді я пішла до психологині, відійшла від усього цього тиску та вирішила припинити їх. Коли він повернувся з відпустки, я сказала йому, що хочу розійтися, але все це все закінчилося дуже великим криком і скандалом: «Я в усьому винна», «Я погана», «Я не запрошувала його до себе» й так далі. Я пішла додому, але згодом він мені подзвонив і сказав: «Давай поговоримо, бо нам уже в понеділок на роботу». Ми працювали разом, і мені здавалося, що це необхідна розмова, щоб розставити всі крапки над «і», – вказала Марія.

Вона згадує, що впустила його, бо знала як колегу й не очікувала насильства: «Він приїхав, і поки я зачиняла двері, усе сталося дуже стрімко. Я навіть не встигла усвідомити, що відбувається. До цього сексуальних контактів між нами не було».

Марія зізнається, що їй було дуже страшно, і вона завмерла від несподіванки, коли чоловік примусив її до сексуальних дій. Після цього довгий час вона звинувачувала себе: чому не втекла одразу, чому впустила його. Лише через два місяці, після розмови з психологом, вона змогла визнати, що пережила насильство.

 

 

«Ніхто не має права порушувати тілесні кордони іншої людини, навіть якщо колись між вами були стосунки або навіть якщо ви знайомі. У мене була дуже важка реакція. Я не могла навіть розказувати про те, що сталося. Коли говорила з психологом, не могла описати всі деталі. Мені знадобилося дуже багато часу, щоб просто зізнатися самій собі, що це було насильство», – зазначила вона.

Водночас тоді Марія не подала заяву до поліції – згодом почалося повномасштабне вторгнення. Натомість через пів року вона вирішила звернутися до керівництва університету та поспілкуватися з ректором. Мотивація була простою: домогтися звільнення кривдника, щоб «почати процес відновлення справедливості», а потім звернутися в поліцію.

 

«Мене прямо роздирало, що все це несправедливо, що я мовчу, а він продовжує працювати. І я тоді подумала, треба йти до ректора університету, щоб в університеті про це почали говорити і його хоча б звільнили. Це був мій план у голові – його зараз звільняють, а це вже хоч якась справедливість, а потім мені стає легше. Ректор був дуже сильно шокований цією ситуацією, він сказав, що знав, що в нього «не все в порядку з головою», але не думав, що він на таке здатен. Чотири роки він до мене працював і всі дівчата, які приходили, стикалися з психологічним тиском із його боку та просто йшли. Хтось зі скандалом, хтось просто мовчки. І я кажу, окей, звільняйте його, але він відповів, що не може так просто це зробити», – згадує дівчина.

За її словами, тоді керівництво університету вирішило ініціювати комісію – до її складу запросили переважно жінок і психолога. Водночас ректор постійно підтримував дівчину – дзвонив, і попросив, щоб вона надіслала повну історію того, що відбулося. 

Так комісія працювала близько місяця, і в кінцевому рішенні визнала лише «психологічне насильство».

 

 

 

(З особистих записів Марії)

 

 

«Коли мені ректор сказав, що є готове рішення комісії, я прийшла й думала, що (ред. – кривдника) вже звільнили. Я зайшла в кабінет, там сидів ректор із психологом, і ректор мене запитав, чи я ще планую працювати в університеті. Я кажу: «Подивимося». І вони мені зачитали рішення комісії. «Сексуального насильства не виявлено, сексуальних домагань не виявлено, виявлено психологічне насильство». Рекомендація – поговорити з ним, щоб він цього більше не робив. Це звучало абсурдно. Наче про щось буденне, а не про насильство. Водночас ректор пообіцяв, що його звільнять протягом тижня», – розповіла Марія.

За словами дівчини, поки вона очікувала його звільнення, від адміністрації неодноразово лунали зауваження на кшталт: «Це ваша приватна справа», «Інші кажуть, що нічого не було», «Чому ви так пізно звернулися?» Паралельно звучали сумніви й виправдання з боку адміністрації: «А чому ми маємо вам вірити?», «Нам кажуть, що не треба вам довіряти».

«Я така думаю, ну добре, тиждень я почекаю, проконтролюю, як його звільняють, і тоді піду сама, бо я вже правда не хотіла бути в цьому університеті. Пройшов місяць, а його не звільнили, людина себе дуже вільно та прекрасно почуває. Я дзвоню ректорові, ректор мене запрошує до себе на зустріч і починає мені розказувати, що потрібно почекати два тижні, а потім ще два тижні, і що скоро його звільнять», – розповіла Марія.

 

 

 

(З особистих записів Марії)

 

 

Зрештою кривдник продовжив працювати в університеті. Водночас, за словами дівчини, тиск із боку адміністрації навчального закладу її виснажив – і вона вирішила звільнитися першою.

«Коли я їхала, я казала, щоб мені повернули висновок комісії. Вони мені навіть не віддали цей документ, тому що ректор сказав, що там нема мого прізвища. Мені тоді було так складно, і я вже не хотіла в це все вв'язуватися, тому поїхала геть. Потім мені адвокатеса вже пояснила, що юридично це не є поясненням, але тоді мені ректор сказав саме так. Лише у 2024 році я звернулася до ЮРФЕМ і подала заяву до поліції – там відкрили кримінальне провадження, і мені навіть надали статус потерпілої. Але мені вказали, що я втратила дуже багато часу», – розповіла Марія.

У липні 2025 року справу закрили. Тим часом чоловік мобілізувався до ЗСУ й досі юридично залишається працівником університету.

«Я хочу свободи, а свобода для мене – це говорити. Я не хочу руйнувати чиюсь репутацію. Я хочу, щоб подібне більше не приховували й щоб жінки знали: вони не винні. Це неприпустимо, коли потерпіла звертається в університет за допомогою та справедливістю, а натомість отримує ретравматизацію – тільки тому, що адміністрація не хоче нести відповідальність», – вказала дівчина.

Вона додала: «Важливо, щоб ця історія принесла користь: інституції не можуть приховувати це за зачиненими дверима, а мають діяти відкрито, залучати поліцію, юристів, психотерапевтів, а не вирішувати все кулуарно».

 

 

 

Wonderzine Україна звернулася по коментар щодо ситуації до адміністрації Українського католицького університету й наразі очікує на відповідь.

UPD. 18.10 Адміністрація Українського католицького університету відреагувала на розповідь їхньої колишньої працівниці про сексуальне насильство з боку колеги. Зокрема у виші повідомили, що зараз чоловік «не виконує жодних функцій в університеті»

 

 

Якщо ви потерпіли від зґвалтування чи сексуального насильства, ви можете написати на пошту громадської організації «Почута» ([email protected]),  і ми надамо вашій історії розголос. Якщо вам потрібна допомога психолога, на платформі «ЇЇ підтримка» ви зможете отримати безплатну психологічну допомогу.

 

 

 

 

 

Розповісти друзям
поскаржитись