Секс5 міфів про лесбійський секс, у які досі вірять
І чому їх варто лишити в минулому
Гендерні стереотипи, кліше з порно й центрування досвідів гетеро людей давно викривлюють уявлення про лесбійський секс. Він оповитий міфами й домислами, які виникають передусім через брак обізнаності та гомофобію. І хоча деякі поширені уявлення можна назвати умовно позитивними та навіть романтичними, усі вони так чи так шкодять лесбійкам як усередині пар, так і загалом у суспільстві.
Розбираємо, які міфи про секс між жінками досі популярні, звідки вони походять і чим шкідливі.
Текст: Леся Королюк
Ілюстрації: Валерія Пилипенко
У сексі важлива пенетрація
Питання проникнення є своєрідним каменем спотикання лесбійського сексу. З одного боку, можна зустріти уявлення про те, що пенетрації не має бути, адже суть лесбійської ідентичності нібито полягає у відторгненні всього, що схоже на пеніс чи пов’язане з ним. З іншого боку, існують і протилежні упередження: мовляв, без пенетрації секс узагалі «не рахується», тому навіть у лесбійських стосунках він обов’язковий.
Обидва ці уявлення можна назвати протилежними полюсами домінантного в суспільстві уявлення про секс загалом, а саме гетероцентричного та гетеросексистського поглядів. Їхня суть у тому, що гетеро стосунки у мейнстримних уявленнях бачать як єдину норму, а все інше – як відхилення від неї. Відповідно й на те, що відбувається у будь-яких взаєминах, соціум дивиться крізь оптику цієї панівної норми. А якщо конвенційний спосіб займатися сексом у гетеро культурі – це вагінальний контакт із пенісною пенетрацією, то саме така взаємодія буде мірилом для людей будь-якої орієнтації й ідентичності.
Можна пригадати, які гомофобні стереотипи існують довкола спільноти геїв: багато з них пов’язані з пенетрацією й тим, наскільки вона є нібито принизливою для чоловіків. У питанні лесбійських стосунків чимало міфів також обертається довкола проникнення. Можна зустріти нерозуміння того, як узагалі може бути секс без нього й участі члена, дехто вважає присутність пеніса чи його імітації обов’язковою, а хтось навпаки – стверджує, що наявність, наприклад, страпону взагалі є доказом потаємного бажання лесбійок мати секс із чоловіком.
Насправді ж, якщо відсунути гетероцентричну оптику на другий план і припустити, що пенетрація – просто один із багатьох способів займатися сексом, це питання втратить таку гостроту. Ані гетеро, ані гомосексуальний акт не мусить обов’язково супроводжуватися проникненням, і воно не впливає на його повноцінність. Лесбійки можуть практикувати пенетрацію пальцями чи секс-іграшками, а можуть узагалі цього не робити – усе залежить від уподобань у конкретній парі. Так само бажання чи небажання мати таку практику нічого не говорить про орієнтацію людини. Адже вона не прив’язується винятково до геніталій чи їхньої імітації, а є дуже складним явищем. Навіть наявність у когось із партнерок реального пеніса не робить секс менш лесбійським, якщо обидві учасниці – жінки.
У лесбійському сексі завжди є «верхня» й «нижня» ролі
Багатьом лесбійкам знайоме запитання на кшталт: «Хто з вас чоловік у стосунках?» Воно також походить із гетероцентризму, а саме зі стереотипних уявлень про гендерні ролі в парі. У традиційних гетеро стосунках є позиції чоловіка, маскулінного, активного, рішучого, і жінки – фемінної, поступливої, турботливої. Ця динаміка відбивається й на уявленнях про секс: чоловік домінує, а жінка займає пасивну роль.
Колись такі уявлення панували й у лесбійській спільноті. У середині 20 століття існували єдині прийнятні ролі – фем і буч. Жінки в парах мусили бути або фемінними, або маскулінними відповідно до цих ідентичностей. І навіть займатися сексом треба було у визначеній і схваленій спільнотою конфігурації: буч займали активну роль і винятково задовольняли своїх партнерок, а фем приймали стимуляцію й не робили нічого у відповідь. Варто розуміти, що такими були саме панівні уявлення, і це не значить, що люди не практикували секс в інакший спосіб.
З часом лесбійки відійшли від такого суворого поділу на ролі в соціальному та сексуальному житті. Натомість виникли ролі top і bottom, які також називають тією, що віддає, і тією, що приймає. Ними часто послуговуються й досі та вважають валідними лише в межах квір спільноти. Роль топ – стимулювати й опікуватися задоволенням, а боттом – отримувати його. Існують також світч – це люди, які не проти почергово займати різні позиції.
Однак варто розуміти, що ці ідентичності є дещо складнішими, ніж просто «верхня» чи «нижня» ролі. Вони часто є дуже гнучкими та мають різні відтінки, що додають у динаміку нюансів. Також ці ролі жодним чином не прив’язані до гендерних ідентичностей людей у парі, а ще можуть змінюватися. Тому вважати, що маскулінніші лесбійки неодмінно є умовними домінантними «чоловіками», а фемінні – приймальною «жіночою» стороною – це узагальнення та наслідок гендерних стереотипів.
У лесбійських парах сексу мало, а із часом він зникає взагалі
У популярній культурі існує поняття так званої «лесбійської постільної смерті» (lesbian bed death). За ним, жінки в сапфічних стосунках із часом узагалі перестають займатися сексом і живуть як сусідки чи подружки. Цей термін запропонували сексологиня Пеппер Шварц і психолог Філіп Блюмштайн у своєму дослідженні американського суспільства за 1983 рік. Вони опитали сотні гетеро- і гомосексуальних пар і дійшли висновку, що саме лесбійки у тривалих стосунках перестають займатися сексом. Це уявлення стало популярним і настільки поширеним, що його почали сприймати мало не за істину. Водночас ЛГБТКІ+ спільнота критикувала це дослідження, зокрема через гетероцентричний погляд на секс і застарілі методики.
Цей феномен лише частково відповідає дійсності: у пар, які вже давно у стосунках, часто знижується сексуальна активність. Але така ситуація може трапитися незалежно від орієнтації, а доведених даних про те, що потяг згасає лише в сапфічних парах, наразі немає. Натомість є дослідження, що показують вищу частоту оргазмів у лесбійок порівняно з гетеро жінками.
Таке уявлення може панувати зокрема й через вузьке розуміння того, чим є та не є секс. Як ми вже зазначили, поширеним традиційним розумінням статевого акту є проникнення пеніса у вагіну або ж як мінімум просто проникнення. Можна пригадати, якими словами в народі звуть, наприклад, оральний секс чи стимуляцію клітора пальцями. Їх можуть вважати прелюдією, «ласками», «петингом», тобто часто сприймають як щось, що передує повноцінному акту. Якщо мислити в таких категоріях, то дуже багато практик, які якраз є поширеними в лесбійських стосунках, не вважатимуться сексом.
Важливо також зазначити, що відсутність сексуального життя в парі необов’язково означає, що в ній є якась проблема. Існують лесбійки на спектрі асексуальності чи сірої сексуальності, які не хочуть сексу або не відчувають дискомфорту, коли його немає тривалий час чи взагалі. Це не перетворює стосунки на платонічні чи сусідські й не означає, що в таких парах немає романтики, кохання та глибоких почуттів.
Лесбійський секс є безпечним
Побутують міфи й про те, що секс між жінками нібито менш ризикований. Одне з досліджень підтверджує такі упередження передусім серед лесбійок, які через нього схильні нехтувати захистом. Зокрема, аналіз поширених наративів у квір спільноті показав, що існують уявлення про геїв і бісексуальних людей як розкутіших, нерозбірливих, а отже й із вищим шансом мати захворювання, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Водночас про самих себе лесбійки мають дещо ідеалізовані уявлення: мовляв, якщо не мати взаємодій із чоловіками й бісексуальними жінками, ризик захворіти буде мінімальним. Але це лише упередження, які утворилися через стереотипи про різні орієнтації, страхи в суспільстві, зокрема про зв’язок геїв і ВІЛ, а також деякі образи в культурі.
Насправді лесбійки, так само як і решта людей, можуть інфікуватися ІПСШ і передавати їх іншим. Серед них: трихомоноз, ВІЛ, хламідіоз, гонорея, сифіліс, вірус папіломи людини. Також під час сексу є ризик передачі бактеріального вагінозу, який, хоч і не вважається ІПСШ, але також становить небезпеку. Інфікуватися можна через контакт зі слизовими (ротом, вульвою), геніталіями, кров’ю.
Через міф про нібито безпечність сексу між жінками ризик заразитися може бути в деяких випадках навіть вищим саме через нехтування контрацепцією. Можна додати ще й вплив стигматизації лесбійок у медичній сфері, через що ті бояться ходити на огляди чи звертатися до гінекологині зі скаргами. Усе це не робить секс між жінками менш ризикованим.
Лесбійський секс не буває насильницьким
Це ще одне упередження, що походить із гетероцентризму, але особливо шкодить лесбійкам. Існують поширені уявлення про сексуальне насильство як передусім зґвалтування, причому з проникненням, яке коїть чоловік. І хоча більшість кривдників – справді чоловіки, це не заперечує того, що жінки, зокрема й гомосексуальні, також вдаються до насильства в різних формах.
Частково цей міф походить із недостатньої обізнаності про сексуальне насильство загалом. Воно не обов’язково мусить включати зґвалтування, а може бути також у вигляді небажаних доторків, тертя, роздягання, поцілунків, показування еротичного чи порноконтенту тощо. По суті, будь-яка сексуальна взаємодія без явної згоди є насильством, і серед лесбійських пар воно теж трапляється.
Також у цього міфу може бути історичне коріння. Деякі радикальні феміністки минулого, зокрема в 70-х роках у США, сформували концепцію лесбійського сепаратизму, за якою саме стосунки між жінками – не обов’язково сексуальні – та відокремлення себе від чоловіків є способом боротьби з патріархальною системою. Щоправда, лесбійство у працях і гаслах цих активісток вважалося особистим і політичним вибором, а не вродженою рисою. І хоча зараз такі погляди є далеко не мейнстримними, вони могли частково повпливати на сприйняття стосунків між жінками у квір спільноті як апріорі рівноправних і навіть феміністичних за духом.
Не варто забувати й про гендерні стереотипи, які в умовах патріархального соціуму досі живуть у культурі. За традиційними уявленнями, жінка нібито від природи турботлива, м’яка та слабка, а отже й не спроможна на насильство, особливо жорстоке. Насправді всі люди різні, а гендер не обов’язково впливає на здатність завдати іншим шкоди.
