НовиниЖінок в армії США частіше вбивають свої, а не вороги – розслідування

Журналісти видання The Intercept проаналізували понад 14 років даних Міністерства оборони США, отриманих за запитом згідно із Законом про свободу інформації (FOIA), і встановили: жінки на дійсній військовій службі в армії США мають вищий ризик загинути від рук убивці, ніж чоловіки-військовослужбовці. Це суперечить як національним, так і світовим тенденціям.

Що з’ясувало розслідування

З 2011-го до серпня 2025 року щонайменше 41 жінка загинула внаслідок убивства під час служби в армії – більш як половину з них убили інші військовослужбовці або ветерани. Понад 70% цих жінок у певний момент перебували в інтимних стосунках із нападником, а рівень убивств військовослужбовиць унаслідок насильства з боку партнера щонайменше втричі перевищує середній показник за країною.

Окрім 41 вбитої, ще 128 жінок покінчили життя самогубством – здебільшого військовослужбовиці нижчих звань. З 2011 до 2024 року (останній рік із повними даними) рівні вбивств і самогубств серед жінок в армії були вдвічі вищими, ніж серед жінок у США загалом. За висновками The Intercept, самогубство є провідною причиною смерті жінок в армії США.

Дані також показують: із 2011 до 2020 року рівень смертності жінок в армії від самогубств або вбивств становив 15 на 100 000. З 2021 до 2024 року, після спроб реформ на тлі вбивства Ванесси Гільєн, показник зріс більш ніж на 35% – до 21 на 100 000.

Армія не публікує дані про вбивства й самогубства серед жінок і не розраховує їх на душу населення, що ускладнює аналіз. Немає публічної інформації про те, скільки вбивств скоюють військовослужбовці, хто стає жертвами й де відбуваються злочини. Щорічний звіт Міністерства оборони про самогубства не фіксує, скільки загиблих раніше пережили сексуальне насильство чи домагання.

У відповідь на запит The Intercept армія визнала, що між 2021 і 2023 роками зафіксувала загалом 16 убивств серед жінок на дійсній службі – тоді як дані, надані за FOIA-запитом, містили лише дев’ять випадків.

Сексуальне насильство та спроби вбивства: справа Майри Діас

Рядова спеціалістка Майра Діас зазнала нападу на базі Форт-Гуд у Техасі й вижила. Її начальник, сержант Гревілл Кларк, постукав у двері її кімнати в казармах, погрожував пістолетом і зґвалтував під час нападу. Діас писала, що її катували водою, а потім намагалися задушити шнуром.

Армія знала, що ще дві жінки зазнали нападів у тих самих казармах за подібних обставин, але не оприлюднила попередження, посилаючись на побоювання, що це могло б скомпрометувати розслідування та спричинити паніку. Кларк напав щонайменше на п’ятьох жінок, перш ніж його затримали в жовтні 2022 року; у 2025-му його засудили, зокрема за спробу навмисного вбивства. Він помер унаслідок самогубства під вартою.

«Оскільки армія не вжила заходів для вирішення серії нападів на військовослужбовиць у казармах, сержант Кларк отримав можливість продовжувати переслідувати їх у Форт-Гуді, включно зі мною», – написала Діас у федеральному позові.

Командування відхиляло прохання Діас перевести її в житло поза базою, доки вона й представник із питань сексуального насильства прямо не заявили, що перебування в казармах є «неприйнятним середовищем».

Масштаб проблеми

За даними проєкту Costs of War Браунського університету, з 2001 до 2023 року майже кожна четверта військовослужбовиця зазнала сексуального насильства – значно більше, ніж щорічно звітує Пентагон. Дослідження визначає цей досвід як ключовий чинник ризику самогубства. За останні два десятиліття їхній рівень серед ветеранок зростав швидше, ніж серед чоловіків.

Розслідування Project on Government Oversight показало, що тисячі випадків насильства за участі армійських військовослужбовців обробили неналежно, частину навіть не внесли до систем обліку – і це попри те, що слідчі змогли проаналізувати лише 10 із понад 60 армійських баз. Звіт Government Accountability Office встановив, що Пентагон ненадійно проводить скринінг на сексуальне насильство серед військових, які звертаються по медичну допомогу або звільняються зі служби.

Ерін Сігал Макінтайр, професорка журналістики в Університеті Північної Кароліни в Чапел-Гілл, яка роками досліджує мілітаризовані інституції, зазначає, що наявних наукових даних недостатньо, щоб зрозуміти реальний масштаб проблеми. Зокрема через мізерну кількість зібраних даних про домашнє насильство серед правоохоронців, багато з яких є колишніми військовими.

Домашнє насильство: розбіжність в офіційній статистиці

Дослідження й дані Пентагону вказують, що рівень домашнього та сексуального партнерського насильства у війську, особливо в армії, вищий, ніж серед цивільного населення. Більшість постраждалих – жінки, які також становлять більшість випадків убивств, пов’язаних із таким насильством.

Прикладом є смерть сержантки Франсін Мартінес. У вересні 2021 року у Форт-Гуді вона зустріла батька своєї дитини – військовослужбовця, з яким нещодавно розійшлася та на якого за кілька тижнів до того подала на аліменти. Після суперечки, коли Мартінес сідала в машину, чоловік вистрілив їй у голову. Вона два тижні провела в лікарні й померла від поранень. У неї залишилася однорічна дитина.

Міністерство оборони офіційно повідомило лише про три подібні випадки 2021 року, коли військовослужбовці вбили когось у контексті домашнього чи міжособистісного конфлікту. Однак дані, зібрані The Intercept, ідентифікували щонайменше сім таких випадків того самого року – більш ніж удвічі більше за офіційний підрахунок.

Скорочення захисту

Тим часом системи, покликані захищати жінок в армії, поступово скорочуються. У вересні міністр оборони Піт Гегсет ліквідував Консультативний комітет Міністерства оборони з питань жінок на військовій службі, який існував майже 75 років і, зокрема, займався питаннями сексуальних домагань і насильства. 

У січні він наказав провести шестимісячний перегляд участі жінок у бойових підрозділах. У квітні жінку, яка викривала сексуальні домагання у спільноті армійських сил спеціальних операцій, звинуватили в розголошенні секретної інформації та заарештували співробітники ФБР.

Торік Гегсет також наказав змінити регламент 15-6, який регулює розслідування військових правопорушень, зокрема сексуальних домагань: тепер першим кроком є перевірка «певності скаржників» із новими дисциплінарними заходами для тих, хто подає, як вважається, неправдиві скарги. Джош Конноллі з організації Protect Our Defenders вважає, що це правило може відбити бажання повідомляти про інциденти й закріпити «культуру звинувачення постраждалих».

У заяві для The Intercept речниця армії Гезер Гаган заперечила, що чинних механізмів захисту недостатньо, зазначивши, що армія має низку програм і політик для захисту військовослужбовців, які постраждали від сексуального або домашнього насильства.

Ще 1995 року дослідження Міністерства оборони про жертв убивств за статтю встановило, що жінки-військовослужбовиці на дійсній службі гинули частіше, ніж чоловіки-колеги чи цивільні жінки. Подібні підвищені ризики виявило й дослідження Корпусу морської піхоти та ВМС за 1995–1999 роки. Подальшого аналізу Пентагон не проводив.

Журналісти The Intercept подали запити відповідно до Закону про свободу інформації (FOIA) до Пентагону з проханням надати дані про всі небойові смерті військовослужбовців діючої армії США за період з 2011 по серпень 2025 року. У відповідь Міністерство оборони надало електронну таблицю з детальними даними про 5285 смертей військовослужбовців армії США за 14-річний період, класифікованих за званням, статтю, військовою спеціальністю та причиною смерті. Причини смерті поділялися на такі категорії: хвороба, самогубство, нещасний випадок, ще не встановлено або невизначено.

Щоб розрахувати показники самогубств і смертності жінок в армії США на душу населення за цей період, The Intercept використали дані про чисельність особового складу Міністерства оборони за кожен рік аналізованого періоду, щоб отримати загальну кількість жінок в армії. Національні та міжнародні дані про вбивства та самогубства були взяті зі звіту ФБР про злочинність (FBI Crime Data Report), Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) та Центрів з контролю та профілактики захворювань (CDC), щоб порівняти показники самогубств і вбивств.

Наразі не існує загальнодоступних еквівалентних даних щодо ветеранок армії, і аналогічного аналізу не проводили для ВМС, Військово-повітряних сил чи Корпусу морської піхоти.