НовиниНенависть і погрози змушують жінок іти з політики та керівних посад

Ненависть і погрози змушують жінок іти з політики та залишати керівні посади.

Про це пише Daily Bulletin.

Зазначають, що попри те, що ненависть у публічному просторі стосується й чоловіків, форма й масштаб різняться.

Згідно з опитуванням понад тисячі осіб, проведеного німецькою громадською організацією HateAid, майже кожна четверта жінка, що обіймає посаду у сфері політики, науки чи медіа, отримувала погрози сексуальним насильством, зокрема зґвалтуванням. Їхні колеги-чоловіки отримували такі погрози у вісім разів рідше.

Дві третини жінок також заявили, що стикалися з гендерно зумовленим насильством, таким як сексизм і мізогінія. Їх часто називають поганими матерями, ганьблять через зовнішність і погрожують їм фізичним насильством.

66% опитаних жінок у політиці проти 53% чоловіків були змушені обмежити використання соцмереж після того, як зазнали цифрового насильства. Вони також змінили тон і зміст своїх дописів, замислювалися про скорочення публічних появ або навіть робили перерву в політичній діяльності. 

У нещодавньому брифінгу Європейського парламенту стверджувалося, що насильство щодо політично активних жінок відлякує багатьох від вступу в політику взагалі.

Громадська організація EAF Berlin проаналізувала проблему в Німеччині, Чехії, Угорщині, Ірландії та Словаччині. Там зазначили, що особливо потерпають «молодші жінки до 40 років, небілі жінки й жінки мігрантського походження». Вони часто зазнають не лише сексизму, а й расизму чи ворожості, пов’язаної з віком і досвідом. 

На думку експертки з гендеру та політики організації Сари Робінсон, однією з проблем є те, що гендерно зумовлене насильство щодо політикинь не визнають як окрему категорію в правових системах, хоча директива ЄС вимагає «послідовного впровадження превентивних і захисних заходів для жінок у публічному житті – таких як політикині, журналістки й правозахисниці, адже вони є особливо вразливими».

Вона пояснила, що окремого захисту зокрема потребують приватні адреси людей, а також є необхідність створити консультаційні центри, особливо на місцевому рівні. 

«Ніхто з нас не повинен сприймати як нормальне, що нас атакують за те, що ми працюємо від імені суспільства», – сказала вона.

Серед відомих прикладів, коли «ненависть, погрози й домагання» змушували жінок самоцензуруватися чи йти з публічного життя, є ситуація зі шведською політикинею Анною-Карін Гатт. 

У жовтні вона подала у відставку з посади лідерки Партії центру Швеції після п’яти місяців роботи. Тоді вона заявила, що отримувала стільки ненависті й погроз, що не почувалася в безпеці навіть у власній оселі. 

У Німеччині політикиня від Зелених Тесса Гансерер і віцепрезидентка Бундестагу Івон Магвас також подали у відставку після відвертих кампаній зі зневаги та ворожості.