НовиниЖінки вперше переважають у всіх професійних категоріях в українських медіа – дослідження
Однак це не свідчить про гендерну рівність
ГО «Жінки в медіа» представила щорічне дослідження «Гендерний профіль українських медіа» за 2025 рік, що є частиною комплексних дій регулятора, спрямованих на впровадження в дільність українських редакцій принципів рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків.
Дослідниці зібрали 245 анкет від медіа, у яких працюють 7184 співробітниць і співробітників, для оцінення динаміки змін у кадровій структурі, управлінських практиках, підходах до соціальної відповідальності та готовності впроваджувати внутрішні політики рівності.
Вони встановили, що наразі жінки переважають у всіх професійних категоріях медіа: вони складають 57% усіх працівників редакцій. Однак кількісне домінування жінок у сфері не означає гендерної рівності.
Попри це все, ще є «скляна стеля»: хоча частка жінок на керівних посадах зростає, усе ще зберігається тенденція: «що нижчий рівень управлінської відповідальності, то вища там частка жінок». Так, найбільше жінок серед журналісток, ведучих, фрілансерок і фахівчинь із маркетингу та PR (58–77%).
Найвищий відсоток чоловіків зафіксовано в технічних професіях – 49%, тоді як серед ведучих їх лише 25%. Водночас із віком частка чоловіків збільшується – найчисленнішими, як і в попередні роки, є вікові категорії 36–60 років.
Жінки частіше поєднують кілька функцій у редакціях, а також активніше вкладаються в професійний розвиток: вони становлять 61% усіх, хто проходив навчання чи підвищення кваліфікації.
Дослідниці з’ясували, що соціальні політики, такі як гнучкий графік, відпустки з догляду за дитиною й інші форми підтримки, зазвичай застосовують щодо жінок, що «свідчить як про гендерну чутливість редакцій, так і про закріплення традиційних ролей догляду».
Водночас рівень інклюзивності для людей з інвалідністю залишається низьким: вони становлять 4% від усіх жінок у медіа та 6% від усіх чоловіків. Зазначають, що найчастіше працівники з інвалідністю не потребують додаткових умов роботи.
«Лише окремі редакції забезпечують адаптаційні умови чи гнучкий формат роботи, що свідчить про недостатню безбар’єрність і відсутність системної політики інклюзії», – стверджують у ГО «Жінки в медіа».
«Епізодичною» є підтримка ветеранів і внутрішньо переміщених осіб: «більшість редакцій не практикують особливого підходу до чутливих груп в умовах війни». Серед причин – брак запитів від таких осіб, за оцінками компаній.
Авторки дослідження наголошують, що в медіа є внутрішні політики рівності, проте вони «реалізуються вибірково»: 74% редакцій декларують принцип рівних можливостей, 42% – протидію дискримінації, 41% – прозору оплату праці. Водночас політики протидії харасменту й підтримки жіночого лідерства залишаються найменш розвиненими – 17% і 12% відповідно.
25% медіа не мають жодної із перерахованих політик, 53,5% не мають визначеної відповідальної особи чи підрозділу з питань рівності. Лише 37,6% мають чітку систему реагування.
90% редакцій заявили, що їм невідомо про випадки гендерно зумовленого онлайн-насильства щодо працівниць, хоча 81% українських журналісток стикалися з такими атаками, за даними дослідження ГО «Жінки в медіа» та ЮНЕСКО за 2024 рік.
Це «свідчить про відсутність процедур фіксації та моніторингу» таких нападів: лише 25% медіа мають практики реагування на онлайн-насильство, переважно неформальні.
Водночас 60–65% респондентів відзначили важливість навчання з реагування на такі атаки, ще 75–80% – з психологічної допомоги, 70% – з юридичної. Близько половини наголосили на потребі у внутрішніх політиках і процедурах захисту журналісток у цифровому середовищі.
З’являються й нові виклики для безпеки журналісток – гендерно зумовлене насильство, фасилітоване технологіями. Міжнародні інституції вже визначають підходи до його попередження й покарання, однак в Україні наразі є лише базові норми, і бракує спеціальних складів злочинів, механізмів видалення контенту та підтримки постраждалих.
«Перевага жінок у сфері, яка вимагає високої емоційної залученості, значного навантаження та часто невисокої оплати, не є ознакою рівності. Залишається очевидним розрив між кількісною присутністю жінок і їхнім доступом до керівних посад і ресурсів впливу», – наголошують авторки дослідження.