НовиниЖінки стикаються з негативом, коли гнівно висловлюються про гендерну нерівність – дослідження

Жінки, які відкрито висловлюють гнів через гендерну нерівність, зазвичай отримують суворішу оцінку та менше суспільної підтримки своїх ініціатив, ніж ті, хто цього не робить, пише PsyPost.

Нове дослідження, опубліковане в The Journal of Social Psychology, показало, що хоча гнів може бути мотиватором соціальних змін, коли жінки використовують його в політичних або активістських контекстах, це часто вступає в конфлікт із традиційними гендерними нормами.

Попередні дослідження вже показували: жінок, які виходять за межі очікуваних для них соціальних ролей – наприклад, діють рішуче або демонструють негативні емоції – оцінюють більш критично.

Проте досі майже не вивчалося, як саме сприймають гнів жінок, спрямований безпосередньо проти гендерної нерівності – теми, де така емоція може бути доречною й навіть необхідною для мобілізації колективних дій.

Метою нового дослідження було з’ясувати, чи сприймають жінок, які висловлюють гнів через гендерну несправедливість, менш прихильно, а також чи зменшує це готовність інших людей підтримувати їхні ініціативи.

Окремо вивчалося, чи пом’якшує негативну реакцію так званий «громадський гнів» – обурення, виражене від імені інших жінок і дівчат.

Для цього провели два експерименти за участю 481 особи. В обох випадках учасникам показували вигадану газетну статтю про політичну кандидатку на ім’я Сара Вілсон, для якої гендерна нерівність була одним із ключових пунктів програми.

Змінювався лише спосіб, у який вона про це говорила: або висловлювала гнів, спрямований на проблему загалом; або обурювалася від імені інших жінок і дівчат; або описувала проблему без емоційного забарвлення.

Після прочитання статті учасники оцінювали кандидатку за теплотою, компетентністю, схильністю «скаржитися» та готовністю підтримати її кампанію або долучитися до колективних дій за гендерну рівність.

В обох дослідженнях виявилося, що гнів, спрямований на проблему загалом, шкодить публічному образу жінок і зменшує підтримку їхніх ініціатив. Таку кандидатку вважали менш теплою, більш схильною «скаржитися» та менш гідною голосу чи спільної участі в діях – особливо в порівнянні з умовою, коли гніву не було.

«Люди менш охоче долучаються до колективних дій за гендерну рівність із жінкою, яка висловлює гнів через гендерну нерівність. Це може гальмувати прогрес, адже ми знаємо, що колективні дії – дієвий шлях до соціальної рівності», – сказала авторка дослідження, старша викладачка психології Університету Джеймса Кука Хелена Радке.

Водночас громадський гнів частково пом’якшував цей ефект. У першому експерименті така форма висловлювання викликала прихильнішу реакцію: кандидатку вважали теплішою, частіше підтримували її кампанію та були більш готові долучитися до спільних дій. Проте у другому дослідженні ця різниця була менш вираженою, ймовірно, через різноманітніший склад учасників за статтю, расою та сексуальною орієнтацією.

Стать учасників також впливала на результати: жінки стабільно оцінювали кандидатку більш позитивно, ніж чоловіки, та частіше були готові діяти разом із нею. На думку дослідників, це узгоджується з попередніми висновками, що жінки охочіше долучаються до колективної боротьби за гендерну рівність, адже така діяльність безпосередньо стосується їхніх інтересів, тоді як чоловіки можуть сприймати її як загрозу статусу.

При цьому сприймана компетентність кандидатки залишалася стабільною в усіх умовах. Це свідчить, що негативна реакція на жіночий гнів пов’язана більше з емоційним сприйняттям і симпатією, ніж з оцінкою професійних якостей.