Новини«Це пекло». The Guardian розповів про таємні в’язниці для жінок у Саудівській Аравії

The Guardian опублікував матеріал про таємні «реабілітаційні» в’язниці у Саудівській Аравії для жінок, яких вигнали з родини за непокору, позашлюбні сексуальні стосунки чи самовільну відсутність удома.

У матеріалі наголошується, що будь-яка публічна розмова про ці «будинки опіки» або поширення кадрів зсередини стали практично неможливими, а умови утримання там настільки жорстокі, що були зафіксовані випадки самогубств і спроб самогубства.

Жінки можуть залишатися там роками – без жодного права на вихід без дозволу родини або опікуна-чоловіка. У цих установах вони зазнають щотижневих побиттів батогами, примусових релігійних уроків та повної ізоляції від зовнішнього світу.

«Кожна дівчина, яка виростає в Саудівській Аравії, знає про Дар аль-Реяя й наскільки це жахливе місце. Це пекло. Я намагалася накласти на себе руки, коли дізналася, що мене туди відправлять. Я знала, що там відбувається з жінками, і подумала: «Я цього не переживу», – розповіла дівчина, якій згодом вдалося втекти за кордон.

Саудівські чиновники називають ці заклади, засновані ще в 1960-х роках, «притулками для дівчат, обвинувачених або засуджених за різні злочини» й стверджують, що вони створені з метою «реабілітації» за участі психіатрів, щоб допомогти жінкам повернутися до родини.

Проте активістка Сара Аль-Яхія, яка розпочала кампанію за їхнє закриття, розповідає про свідчення жінок, які зазнали там насильства. За її словами, на вході дівчат змушують роздягатися для обшуку, перевіряють на цноту, а також дають заспокійливі препарати, щоб приспати.

«Це в’язниця, а не дім опіки. Там звертаються по номерах: «Номер 35, підійди». Одна дівчина назвала своє прізвище – її відразу побили. Не помолилась – побили. Знайшли наодинці з іншою дівчиною – побили й звинуватили в гомосексуальності. А охоронці збираються й спостерігають за побиттями», – вказала вона.

Так, одна з історій розповідає про 38-річну Яхію, яка нині живе в еміграції. Вона каже, що її батьки почали погрожувати відправити її до Дар аль-Реяя ще з 13 років.

«Батько використовував це як погрозу, якщо я відмовлялася виконувати його сексуальні вимоги», – каже вона.

Вона додає, що жінкам, які тікають від насильства, практично неможливо знайти захист.

«Я знаю жінку, яку засудили на пів року за те, що вона прихистила постраждалу. Давати притулок жінці, обвинуваченій у «самовільному зникненні», – злочин у Саудівській Аравії. Якщо тебе зґвалтував брат або батько й ти завагітніла – тебе відправлять у Дар аль-Реяя, щоби зберегти честь родини», – наголосила Яхія.

Інша постраждала, 25-річна Аміна, звернулася по допомогу до будинку опіки в Бурайді після того, як її побив батько. Там її досвід знецінили, а натомість порадили «дякувати Богові, що все не так погано». Наступного дня персонал викликав її батька, і дівчині наказали погодитись на спільні «умови».

«Я просила не бити мене, не примушувати до шлюбу й дозволити працювати. Батько вимагав, щоб я поважала всіх, не виходила з дому без дозволу й завжди була з чоловіком-супроводжувачем», – наголошує дівчина.

Аміна підписала ці умови зі страху. Повернувшись додому, вона знову зазнала насильства й зрештою втекла за кордон.

Ще одна дівчина, Шамс, розповіла, що їй було 16 років, коли до школи привели жінку, яка побувала в такому закладі. Та розповіла, що зустрічалася з хлопцем, її заарештувала релігійна поліція та змусила зізнатися батькові. Після вагітності родина від неї відмовилась, а батько дитини не захотів одружитися. Тож її відправили до Дар аль-Реяя.

«Там нам казали: якщо жінка займається сексом або має стосунки – вона стає «дешевою». Чоловік завжди залишиться чоловіком, але жінка, яка себе знецінила, такою й залишиться назавжди», – згадує вона.

Активісти вимагають змін і наполягають: якби влада справді прагнула покращення становища жінок, вона б реформувала систему та створила безпечні притулки замість каральних установ. Вони вважають, що так звані будинки опіки – це інструмент державного контролю над жінками й засіб їхнього покарання, тому вимагають негайного закриття таких закладів.

«У цих жінок нікого немає. Їх можуть залишити на роки, навіть якщо вони нічого не вчинили. Єдиний вихід – через опікуна-чоловіка, шлюб або самогубство. Літні чоловіки або колишні в’язні, які не змогли знайти наречену, шукають її саме тут. Дехто погоджується – бо це єдиний шлях до свободи», – розповідає правозахисниця, яка побажала залишитися анонімною.

Водночас представник уряду Саудівської Аравії заявив, що в країні функціонує мережа спеціалізованих центрів підтримки для вразливих груп, зокрема жінок і дітей, які постраждали від домашнього насильства. Він також категорично відкинув звинувачення у примусовому утриманні, жорстокому поводженні або порушеннях прав.

«Це не центри утримання. Будь-які скарги на зловживання розглядають серйозно й розслідують. Жінки можуть вільно залишати ці заклади для навчання, роботи або з особистих причин і можуть покинути їх назавжди без згоди опікуна чи члена родини», – підкреслив він.