ЖиттяЦнота, контрацепція, оргазм. Дівчата про те, що б хотіли дізнатися із секс-освіти в школі
«Однокласниці пили літрами відвар ромашки, коли підозрювали, що можуть бути вагітні»
Поки на Netflix виходить новий сезон серіалу «Секс-освіта», та сама секс-освіта в українських школах майже відсутня. У програму намагаються ввести курс «Основи сім’ї», де йдеться, що використання більшості контрацептивів є убивством. А в підручниках обов’язкового шкільного предмета «Основи здоров’я» для 8 класу був розділ, присвячений «віктимній поведінці». У ньому йшлося, що людина може сама спровокувати сексуальне насилля яскравим макіяжем і короткою спідницею.
Ми запитали, що б дівчата хотіли дізнатися із секс-освіти під час навчання, чому бракувало цих знань і чому про це важливо дізнаватися саме в шкільному віці.
Текст: Софія Пилипюк
Я б хотіла мати секс-освіту в школі, щоб знати, ...
Анжела Єременко (Bad Mama)
блогерка, письменниця, комунікаційниця
що секс – це нормально та як протистояти сексуальному насиллю
Я закінчила школу у 2006 році, проте на той час вважала, що секс – це соромно і, якщо ним займаєшся, отже, ти вже зіпсувала себе.
Також я б хотіла знати, що таке сексуальне насилля, як протистояти йому та що таке особисті кордони. Ніхто з нас тоді не знав, як поводитися, коли до тебе застосовують маніпуляції, щоб отримати секс. Один із моїх перших досвідів був учинений під тиском і, мабуть, лише кілька років тому в особистій терапії я змогла з цим упоратися.
Коли сексуальної освіти немає, навколо теми сексу починає з’являтися купа легенд, зокрема про аборти, які можна вчинити з допомогою трав чи якихось пігулок. Пам’ятаю, як однокласниці пили літрами відвар ромашки та тримали ноги в кип’ятку, коли підозрювали, що можуть бути вагітні. Тоді взагалі здавалося, що будь-який статевий акт автоматично давав тобі ризик завагітніти, навіть із контрацептивами.
Я б хотіла мати сексуальну освіту, щоб позбутися страхів і невпевненості щодо свого тіла, його бажань і наслідків, які може принести секс. Я б сказала, що сексуальна освіта потрібна не лише в школах. Тому що навіть покоління, якому зараз 30 років, яке вже понароджувало дітей, часто не знає основ. І не може не те, що з дітьми своїми нормально говорити про секс, а й із самим собою.
Емма Антонюк
журналістка
що секс – це не те, що «роблять із жінкою»
О, так. Нам розповідали про «сакральну цнотливість», яку відбирають чоловіки заради своєї насолоди. Нам говорили, що тілесність – це гріховне. Сексуальна освіта ж про те, що тілесність – це людське. Про секс говорили, як про щось брудне та заборонене, замість учити розуміти своє тіло та ставитися до нього з позиції поваги й любові.
На факультативі з народознавства прищавих дівчат і хлопців вчили, що Ісус їх любить, але не вчили, як одягати презерватив. Тому Ісусу довелося полюбили інфекції, які передаються статевим шляхом, і ранні аборти дівчат, і хлопців, які вперше відчули сексуальний потяг, але не знали, як із цим давати раду. У 19 років я прочитала в якомусь журналі, що секс не закінчується тоді, коли чоловік отримав оргазм. І я цілком серйозно заявила: «А коли ж він тоді закінчується?»
Сексуальна освіта у школах – це турбота про підлітків. Можна вдавати, що їхні тіла не змінюються та їхня взаємодія між собою залишається на рівні пісочниці. Але адекватні дорослі люди розуміють, що це не так.
Я б хотіла мати секс-освіту в школі, щоб пізніше розпочати сексуальне життя на власних правилах, із розумінням свого тіла та своєї безпеки.
Я вважаю, що вагітність має бути бажаною, тому, щоб зберегти здоров’я, важливо займатися захищеним сексом. Користуватися контрацептивами варто не лише для уникнення небажаної вагітності, але й щоб знизити ризик захворювання через інфекції, які передаються статевим шляхом. Звичайно, презерватив не дає 100% гарантії, але як саме працюють контрацептиви, які є їхні різновиди та від чого вони захищають, саме цю інформацію мають викладати в межах шкільної сексуальної освіти.
Секс-освіта – це передусім важливо для безпеки. Вона має бути не в старших класах у межах одного тренінгу від гінеколога, а прямо із садочка, де дітям розповідають про правило «трусиків», де дітей навчають (разом із батьками) називати статеві органи своїми іменами, а не «квіточка» чи «банан».
Це зніме напругу й табу з цієї теми. І дитина не буде боятися говорити з батьками про секс, без сорому розповість, якщо з нею відбуваються неприємні речі. Думаю, у європейських країнах, які викладають у школах секс-освіту, рівень сексуально насилля набагато менший.
Ірина Виговська
письменниця, копірайтерка
що мастурбувати – нормально, а перший секс – не страшилка
Я б хотіла мати секс-освіту в школі, щоб знати більше чесного та простого про всі етапи статевого дозрівання та становлення. Щоб розповідали про те, що мастурбувати – нормально. Що перший секс – не страшилка. Що контрацепція буває різна, але завжди обов’язкова. Про настання вагітності. Про хвороби, які передаються статевим шляхом, але, знову ж таки, без залякувань.
Тема першого сексу була для мене такою страшною. Я навіть думала, чому ж мені не пощастило народитися жінкою й тепер маю страждати, поки там все не розтягнеться та не стане «як треба». До реального сексу тоді були ще роки, але я дуже боялася, що настане той день, коли мені буде пекельно боляче та треба починати готуватися вже зараз.
З пологами, до речі, та сама історія: все, що ти знаєш про них у підлітковому віці, що це «так боляче, наче тобі ламають десятки кісток одночасно». Досі не розумію, звідки ця драма навколо фізіологічного процесу. Але це теж був момент, який примушував подумки страждати від того, що ти – жінка. Попереду – пекло.
Тобто все, що стосувалося сексу, було якимось страшним і невідворотним. Якщо переспиш «не з тим», помилка на все життя. А потім ти завагітнієш. А потім будеш страждати, народжуючи. А потім у твоєї дитини буде обличчя твого першого чоловіка. Зараз це смішно, звідки ці міфи й легенди взялися?! Але коли всю інформацію ти збираєш по зернятку серед більш досвідчених подружок, у голові довгий час – каша.
Сексуальна освіта має бути не частиною одного 45-хвилинного уроку біології, під час якого всі соромляться, а окремою дисципліною, яка йде паралельно з усім навчальним процесом. Коли з 1 класу тобі розповідають про тебе, про твою фізіологію, про вподобання. Про те, що ми всі можемо бути різними, і це нормально. Якщо діти від початку знатимуть, що подобатися можуть не лише люди протилежної статі, що уретра та вагіна – не одне й те саме, що секс і пологи – це не покарання, це буде абсолютно нове й більш щасливе, на мою думку, покоління.
Іванка Блощаневич
школярка
щоб знати, що не треба соромитися теми сексу
Від учителів мені здавалося, що ця тема заборонена. Особливо від учительки предмету «Основи здоров’я» в моїй минулій школі. Щороку ми проходили теми ВІЛ, зґвалтування. Вона розповідала такі «радянські» факти: наприклад, що зґвалтування залежить від того, у якому ви одязі, а щоб цього не сталося, не треба гуляти вночі. Окремий предмет секс-освіти потрібний, аби допомогти [позбавитися] стереотипів і міфів на ці теми. У 7 класі батьківський комітет школи запросив коучерку, яка розповіла нам базову інформацію із секс-освіти. Ми обговорили, які є різновиди захисту, мастурбацію, які інфекції передаються статевим шляхом. Учителька «Основ здоров’я» шуткувала на цю тему й казала, що «ми маленькі для цього».
Я бажаю, щоб секс-освіта була включеною в наше навчання. Без стереотипів, із точною інформацією. Пізнання себе – це ок, і ця тема не має табуюватися.
Катерина Слободниченко
школярка
щоб знати про менструацію та контрацепцію
Я дізналася про секс у 6 років. У мене була подруга-сусідка, яка старша за мене на 2 роки. Вона дивилася серіал «Кухня» й розповідала мені про події в ньому. Одного дня вона сказала, що в головних героїв серіалу був секс. Тоді я про це нічого не знала, й тому запитала, що це таке. Подружка відповіла, що це, коли жінка й чоловік цілуються голими.
Детальніше про секс я дізнавалася поступово. Чула від однокласників, старшокласників, бувало в телевізорі бачила. Коли мені було вже 9 років, мама розповіла мені про менструацію. В 11 років у мене почалися місячні, і я завантажила собі на телефон Flo, з якого дізналася багато чого про своє тіло.
Я хотіла б, щоб у кожній школі були уроки статевого виховання, тому що в Україні багато випадків ранньої або небажаної вагітності. А ще, щоб дівчатка знали про менструацію, не соромилися й не боялися її.
Катерина Володько
студентка
про те, яким може бути тіло та як ним користуватися
Щоб знати, що нормально – це не лише, як у порно. Адже доступ до інтернету [в мене] був із класу шостого, як і цікавість «А що таке секс» і «Що зі мною відбувається».
Є уявлення, що існує якась міфічна «дівоча пліва», яка має порватися. Це називається «гімен», не інакше. Але я про це дізналася лише на першому курсі, коли читала Емілі Нагоскі, Лорі Мінц, надибала Юлію Ярмоленко. Пізніше нормальність підтвердила пошуком the types of hymen («види гімену») та плакала, що, виявляється, я не хвора, як думала із 7 класу до третього курсу, а нормальна. Завжди хотілося загуглити «А чи нормальна я» й отримати щось краще, ніж умовних Наташу та Валєру з біологічного кабінету в розрізі.
Ще одна біда від картинок в інтернеті: я думала, що всі груди, від 1 до 8 розміру, мають виглядати, як верх морозива з родзинкою зверху. Потім у передачі «Все буде добре» з Надією Матвєєвою був випуск, де підбирали ліфи під тип грудей: «яблучка», «грушки», «кабачки». Так дізналася, що не всюди пломбір. А не все, що не пломбір, зіпсуте. Потім з’явилися дописи десь в інстаграмі, що асиметрія – це нормально. Але наскільки нормально – хтозна.
Навколо все часто відфотошоплене, відрізане, відботоксоване, в мами не запитаєш: ми ні про що таке не говоримо. Я б хотіла, щоб на цьому уроці мені якось показали й розказали, що є отим «у нормі». І що це все ще зміниться 100 разів, груди можуть змінити форму з дорослішанням, і це ок.
Я б хотіла навчити себе говорити слова без евфемізмів не майже у 20 років, а щоб із дитинства мені це здавалося нормальним, а не сороміцьким. А ще, щоб оте все між ніг називалося не просто «піхва», а мало таку ж кількість складових, як і чоловічий пеніс, який чомусь у школі був, а про жінку розповідали лише «між іншим».
Окремою темою я б хотіла почути, що постраждала від насильства не винна. Це б побороло внутрішню мізогінію, якої в школі було багато. Я позбулася звички засуджувати інших жінок за поведінку, одяг, думки лише після школи. Можливо, це б урятувало від помилок, коли тричі я ледь не була зґвалтованою, а однаково «дружила» з тим чоловіком.
Я не хочу, щоб моя молодша сестра так само збирала свою свідомість за крихтами, гуглячи «А чи нормальна я» та намагаючись пережити свої помилки, вчинені в пошуках своєї ж цінності та сексуальності.
Коментарі
Підписатись