ЖиттяЩо робити, якщо ви стикнулися із сексуальними домаганнями у ВНЗ
Експлейнер, що пояснює, як діяти в подібних обставинах
У жовтні 2025 року колишня співробітниця УКУ розповіла Wonderzine Україна та ГО «Почута», що під час роботи в університеті пережила сексуальне насильство з боку колеги.
Вона була асистенткою й тоді познайомилася з чоловіком, який був значно старший за неї. Коли жінка спробувала завершити особисті стосунки, він учинив над нею сексуальне насильство. Та попри це, кривдник продовжив працювати в закладі, а кримінальне провадження закрили.
Після оприлюднення історії жінки в Українському католицькому університеті відреагували: повідомили, що зараз чоловік «не виконує жодних функцій в університеті».
Окрім цієї історії, резонансними стали звинувачення від колишніх студенток університету Карпенка-Карого в бік викладача Андрія Білоуса. За їхніми словами, Білоус ставив їй недоречні запитання, надсилав інтимні фото інших студенток і наполегливо вимагав зробити так само.
Інтерв’ю зі студентками можна прочитати тут.
Проєкт реалізується громадською організацією «Почута» за підтримки KSE Foundation – благодійного фонду Київської школи економіки.
Текст: Антон Заболотній
На жаль, не кожній і не кожному вдається притягнути кривдника до відповідальності. На сексуальні злочини часто досі не реагують належно. Крім того, самі постраждалі можуть не говорити про пережите, адже бояться осуду чи бездіяльності суспільства або ж не знають, як правильно діяти в такій ситуації.
Ми підготували експлейнер, що пояснює, як діяти в подібних обставинах, а також поговорили з психотерапевткою й засновницею платформи «ЇЇ підтримка» Анною Хаєцькою, про те, як домагання й сексуалізоване насильство впивають на жінок, а також запитали Анастасію Слободяник, юристку й менеджерку «ЮрФем», про те, як взаємодіяти з поліцією й захиститися від тиску з боку викладача.
Подбайте про свою безпеку
Якщо у виші з вами трапилися домагання, найважливіше – пам’ятати, що провина на тій людині, яка дозволила собі таку поведінку, саме вона відповідальна за те, що сталося.
Ви не зобов’язані терпіти нічого, що викликає у вас страх, огиду чи внутрішній спротив.
Якщо ви почуваєтеся розгублено, розлючено, тривожно – це нормальні реакції на ненормальну, травмувальну ситуацію.
У такі моменти важливо повернути собі відчуття опори. Подбайте про себе. Відійдіть у місце, де вам безпечніше – в іншу аудиторію, коридор, на вулицю, у туалет тощо. Дайте собі хвилину видихнути й оговтатися.
За можливості не залишайтеся наодинці. Напишіть або подзвоніть тому чи тій, кому довіряєте, хто зможе просто вислухати й бути поруч емоційно. Ви не зобов’язані одразу все розповідати або пояснювати.
Спробуйте зафіксувати все, що сталося
Пам’ять у моменти стресу може часто «розпливатися», тому важливо мати зафіксовану інформацію, на яку можна буде опертися. Спробуйте пригадати деталі: коли все сталося, де саме ви перебували, хто був поруч. Просто опишіть ситуацію своїми словами: що людина говорила чи робила, як це виглядало, як ви себе почували. Це може бути коротка нотатка в телефоні або голосове повідомлення для себе.
Якщо у вас залишилося листування з кривдником, скриншоти повідомлень, фото або відео – збережіть їх. І якщо були люди, які все бачили або яким ви одразу розповіли, – добре записати їхні імена.
Дізнайтеся про механізми захисту у вашому виші
Зазвичай у закладах вищої освіти є структури, створені, щоб реагувати на випадки домагань і допомагати студентам. Це можуть бути дуже різні формати: спеціальний фахівець, етична комісія, гаряча лінія, окрема електронна пошта чи кабінет, куди можна прийти без попереднього запису. У багатьох вишах працюють психологи, які можуть вислухати й підказати, як діяти далі.
Ви можете подати офіційну заяву до адміністрації навчального закладу. Її зобов’язані зареєструвати з точною датою та вхідним номером. Зробіть копію: сфотографуйте документ або принесіть два примірники й попросіть поставити відмітки на кожному.
Також ви можете звернутися до Освітнього омбудсмана України.
Якщо готові, поговоріть з іншими студентками. Іноді з’ясовується, що некоректна поведінка викладача була не поодинокою. Спільні заяви працюють ефективніше. Якщо домагання відбувалися публічно – у лекційній аудиторії, гуртожитку чи будь-якому іншому відкритому просторі – спробуйте знайти людей, які це бачили.
Головне – пам’ятайте, що ніхто не має права тиснути на вас.
Які документи або свідчення можуть знадобитися для внутрішньої процедури?
Якщо студент/ка, який/яка постраждали від сексуальних домагань, вирішують звернутися зі скаргою до комісії, то разом із нею потрібно додати матеріали, що підтверджують імовірне порушення (якщо такі наявні). Це можуть бути: фотографії, відео- або аудіозаписи, скриншоти листувань (адже сексуальні домагання можуть бути вчинені також у віртуальному вимірі, наприклад, у соціальних мережах шляхом надсилання оголених фотографій, небажаних для отримувача/ки тощо).
Крім того, якщо випадок сексуального домагання бачили свідки, то про це обов’язково треба написати у скарзі (вказати, хто саме є свідками та залишити їхні контакти).
Проте передусім пам’ятайте: людина ніколи не очікує вчинення щодо неї сексуальних домагань, тому якщо ви зазнали цього правопорушення й у результаті не маєте ніяких матеріалів, що можуть це підтвердити, це не значить, що ви не маєте права подавати скаргу чи звертатися до поліції.
У якому разі варто звертатися до поліції?
Слід чітко знати, що внутрішнє розслідування, коли постраждала подала скаргу на кривдника, і тепер комісія розглядає цю скаргу, не означає, що ви паралельно не можете звернутись із заявою до поліції. Також можна одразу звертатися до поліції, оминаючи внутрішню процедуру. Іншими словами, усе залежить від волевиявлення постраждалої/го.
Коли йдеться про звернення до поліції, то варто пам’ятати, що адміністративне стягнення (у випадку сексуальних домагань це може бути штраф або громадські, або виправні роботи, або за деяких обставин адміністративний арешт) може бути накладено на кривдника не пізніше як через три місяці з дня вчинення сексуальних домагань. Адже три місяці – це строк давності для цього правопорушення. Тому, якщо постраждала має намір звертатися до поліції, варто зробити це якнайшвидше.
Що робити, якщо адміністрація вишу ігнорує заяву?
Ігноруючи скаргу (заяву) постраждалої особи, адміністрація закладу вищої освіти порушує освітнє законодавство, адже однією із засад державної політики у сфері освіти є недопущення дискримінації за будь-якими ознаками. Письмову скаргу про вчинення сексуальних домагань обов’язково повинна розглянути уповноважена на це комісія – із дотримання конфіденційності, чутливого підходу та з повагою до гідності людини, яка звернулася зі скаргою. І вже за результатами розгляду обставин ситуації, матеріалів, що підтверджують імовірне порушення, ухвалити справедливе та неупереджене рішення.
Проте варто бути готовим/ою, що адміністрація може не сприяти у проведенні внутрішнього розслідування чи бодай у створенні безпечних умов для постраждалої особи (якщо така особа поки не виявила бажання обирати формалізовану процедуру).
У такому випадку можна звертатися до Служби освітнього омбудсмена чи до Уповноваженого з прав людини. На сьогодні тема сексуальних домагань достатньо широко обговорюється в українському суспільстві, що, безумовно, позитивно впливає на ефективність таких звернень.
Як захиститися від тиску з боку викладача чи адміністрації?
Певною мірою можна вплинути на ситуацію, формуючи свою скаргу одразу в письмовому вигляді. Адже в такому разі буде підтвердження того, що ви подали скаргу. Корисним тут буде підтримувати діалог з адміністрацією чи комісією в письмовому форматі, наприклад, через електронну скриньку. Якщо ж комунікація відбувається усно, то після розмови можна надіслати короткий підсумковий лист на офіційну пошту: це допоможе створити підтвердження змісту діалогу.
Якщо ситуація загострюється, наприклад, від постраждалої/го вимагають негайного рішення або «неформальної» зустрічі, то важливо пам’ятати, що ви маєте право відмовитись і вимагати все ж скликання відповідної комісії. Доречним буде звернення до Уповноваженого з прав людини або до Освітнього омбудсмена.
Чи можливо (якщо так, то як) оскаржувати бездіяльність університету?
Бездіяльність закладу вищої освіти часто може проявлятись у лише формальному розгляді скарги, попри наявні матеріали, що вказують на вчинення сексуальних домагань, тому це можна й потрібно оскаржувати. Спочатку важливо зафіксувати сам факт бездіяльності: зберегти копію поданої заяви, відмітку про її отримання, скриншоти листування з комісією, а також нотатки про те, що відповідь не була надана у визначений строк або реакція була формальною.
Далі варто звернутися до керівництва університету. У зверненні слід пояснити, що попередня скарга залишилася без відповіді (чи без належної відповіді) й попросити надати офіційне пояснення причин затримки або відсутності реакції. Якщо такий механізм не допоміг, то звертатися слід до зовнішніх механізмів. Найефективніший спосіб – звернення до Служби освітнього омбудсмена України, яка розглядає порушення прав здобувачів/ок освіти, включно з бездіяльністю адміністрації. Звернутися можна, заповнивши відповідну форму на вебсайті Служби.
Також звернутися до можна до профільних громадських організацій, у фокусі діяльності яких – сексуальне насильство, у тому числі сексуальні домагання й дискримінація за ознакою статі (як, наприклад, «ЮрФем»). Представники/ці громадського сектору допоможуть підготувати правову позицію або направити адвокаційний лист до закладу освіти.
Які наслідки домагання для психіки
Домагання у вищому навчальному закладі – травматичний досвід, який може мати глибокі психологічні наслідки. Наслідки, як правило, не обмежуються одним епізодом, часто йдеться про системну модель поведінки, де сексуальний чи вербальний тиск, маніпуляції, приниження, вторгнення в особисті кордони та асиметрія влади (викладач / адміністрація vs студентка) створюють середовище, в якому людина почувається вразливою, беззахисною та під постійним стресом.
Які психологічні наслідки наслідки можуть бути:
1. Тривожність, депресія, тривожні розлади
Наприклад, дослідження, яке проводили серед студенток-першокурсниць показало: близько 12 % студенток повідомили про сексуальне насильство в перші місяці університету, і ці ж студентки значно частіше мали клінічно значущі симптоми тривоги та депресії наприкінці семестру.
2. Порушення самооцінки та відчуття власної гідності
Якщо жінка чує коментарі про зовнішність, небажані жести, натяки чи домагання, це може створити відчуття приниження, сорому та провини. Часто потерпілі починають сумніватися у власному адекватному баченні реальності, можуть думати, що вони самі спровокували ситуацію й у всьому винні, що не відповідає дійсності. Це може повпливати на емоційне виснаження, зниженням самооцінки та сумніви у власних відчуттях.
3. Стрес, посттравматичні реакції, ізоляція, відчуття безвиході
Повторювані домагання можуть спричинити хронічний стрес, порушення сну, гіпервразливість і посттравматичні реакції, про що свідчить дослідження, проведене серед шведських студентів університетів.
4. Зниження академічної успішності, утеча від навчання, відчуження
Дослідження показують, що домагання впливають на концентрацію, мотивацію, зниження психологічної стійкості, що робить жінок більш вразливими до домагань і здатність студенток брати участь у навчальному процесі.
5. Соціальна ізоляція, недовіра до інституцій
Коли людина, яка здійснює тиск, має формальну владу, а університетські механізми захисту не працюють, це поглиблює відчуття безпорадності та посилює психологічний стрес.
Домагання – це травматичний досвід, і він може впливати на нас іще довгий час після того, як ситуація завершилася. Не бійтеся звернутися по допомогу, якщо відчуваєте, що вам це потрібно. Психолог – у виші чи поза його межами – може стати можливістю виговоритися, зрозуміти свої почуття й повернути собі відчуття контролю. Це нормально – шукати підтримку там, де вам безпечно.
І найголовніше – намагайтеся пам’ятати, навіть якщо це звучить складно: те, що сталося, не ваша провина. Ваші межі порушила інша людина, і відповідальність лежить на ній. Ваша реакція – будь-яка: сльози, злість, оніміння, – це нормальна людська відповідь на травматичну подію. Ви маєте повне право на турботу про себе, на відновлення й на підтримку.
Яку відповідальність можна понести за сексуальні домагання
З кінця 2024 – початку 2025 року до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) була додана стаття 173‑7. Вона передбачає адміністративну відповідальність за сексуальні домагання.
Сексуальними домаганнями вважаються навмисні дії сексуального характеру проти волі особи – вербальні або невербальні, з використанням жестів, слів, а також через електронні комунікації (наприклад, небажані повідомлення, фото або відео).
Що загрожує кривдникові:
- штраф від 1360 до 2720 гривень
- або громадські роботи – 20–40 годин
- або виправні роботи до 1 місяця з відрахуванням 20% заробітку
Якщо домагання повторилися протягом року або якщо постраждала людина – залежна особа (наприклад, студентка, підлегла, підопічна):
- штраф від 2720 до 4760 гривень
- або громадські роботи – 40–60 годин
- або виправні роботи – 1–2 місяці з відрахуванням 20% заробітку
- або адміністративний арешт – до 15 діб
У деяких випадках кривдника можуть притягнути до кримінальної відповідальності. Наприклад, якщо домагання переростають у сексуальне насильство або примушування до сексуальних дій без згоди.
Згідно зі статтею 153 Кримінального кодексу України, сексуальне насильство може каратись увʼязненням до 5 років. Якщо людину примушують до сексу, можна застосувати статтю 154 Кримінального кодексу України. Санкції – штраф, обмеження волі або ув’язнення до 2–3 років, залежно від обставин.
Якщо вам потрібна допомога психолога, на платформі «ЇЇ підтримка» ви зможете отримати безплатну психологічну підтримку.
