Життя«Ти не собака, щоб нагороджувати себе снеком». Усередині спільноти SkinnyTok
Поради, що ведуть до РХП
У червні цього року TikTok заборонив хештег #SkinnyTok – компанія визнала, що він може бути небезпечним для користувачів.
Під хештегом часто публікують поради про те, як схуднути: від простого «займатися спортом і менше їсти» до закликів чистити зуби одразу після роботи, щоб не спокушатися на вечерю.
Попри офіційну заборону, у стрічках досі багато порад про схуднення, зокрема популярності набирають відео «Розкажіть, що найбожевільніше ви робили, щоб схуднути. Не просто «їли менше», а щось справді ненормальне». У коментарях жінки діляться, що їли раз на день, їли їжу з пліснявою, щоб збити апетит, і спали цілими днями. Такі відео є частиною загального тренду «unhinged порад або ситуацій», спрямованих на збільшення коментарів. Через це їх можна часто побачити в стрічці, навіть якщо користувача до цього не цікавила тема схуднення.
Відео про схуднення підкидають не лише алгоритми – у пошуковику можна додати одну зайву букву до слова SkinnyTok і отримати доступ до всієї спільноти. Ба більше, щойно ти друкуєш skinn, алгоритм пошуку сам пропонує ще нецензуровану версію хештегу.
Розбираємося, чим живе спільнота #SkinnyTok, як вона відрізняється від проанорексичних груп у Tumblr та як ми знову повернулися до культу худого тіла.
Авторка: Анастасія Микитенко
Що таке #SkinnyTok?
SkinnyTok називають спільноту людей у TikTok, які діляться порадами про схуднення або ж документують свій шлях до «ідеального тіла».
Її можна, зокрема, розпізнати за такими ознаками:
- вправи для схуднення – іноді без акценту на здоровʼя, іноді – з. Користувачки часто радять пілатес, бо TikTok-спільнота вважає це видом спорту, який дозволить не перекачатися і водночас позбутися небажаних кілограмів
- відео «Що я їм за день», часто з приставкою, «щоб скинути вагу» або ж «щоб залишатися худою». У таких добірках часто показують маленькі порції, які більше нагадують перекуси, а також різноманітні напої з домішками, якими можна перебити голод
- body check, тобто демонстрація свого тіла з усіх боків. Іноді це частина відео «Що я їм за день», а іноді початок відео GRWM – перед тим, як почати збирати якийсь образ на день, користувачі перші пʼять секунд позують у білизні з різних ракурсів
- користувачі діляться, як змінилося їхнє життя, коли вони скинули вагу. Іноді вони роблять акцент на тому, наскільки фетфобне суспільство, а іноді просто наголошують, що їхнє життя налагодилося буквально в усьому після схуднення
- hard 30/75 – програма, яка на початку була просто про зміну життя, а стала центром спільноти тих, хто худне. Вона пропонує щодня дотримуватися жорсткої дієти, робити два 45-хвилинних тренування, пити воду, читати 10 сторінок нон-фікшн книжок та робити фото, де чітко видно фігуру
- clean eating – дослівно «споживання чистої їжі», тобто відмова від усього, що не вважається корисним, як-от напівфабрикати, фастфуд, солодке, жирне тощо.
Загалом серед користувачів популярні старі цитати з ери Tumblr та героїнового шику: «Нічого не смакує краще, ніж худорлявість» або «Якщо ви не хочете зʼїсти яблуко, то ви не голодні». Проте винайшли й нові мотиваційні фрази для себе як-от: «Те, що їси наодинці, побачать усі» або «Ти не собака, щоб винагороджувати себе снеком».
Користувачки переконують одна одну, що це не програма схуднення, а програма для того, щоб стати краще і здоровіше. Тобто асоціюють «стати краще» із «схуднути». Аргумент щодо здоровʼя також доволі сумнівний, адже порада значного обмеження в їжі (до 800–1000 калорій на день) може призвести до нестачі поживних речовин, руйнування мʼязів, шкіри, волосся, нігтів і розладів харчової поведінки.
Часто користувачі начебто просто діляться власним досвідом, а не роздають поради. Наприклад, інфлюенсерка Ліліана Лерч говорить: «Ось деякі секрети з того, як я схудла на 25 кілограмів менше як за рік. Але я не кваліфікована спеціалістка, тому не варто завжди слідувати моїм порадам». Серед порад – замість сніданку піти на шестикілометрову прогулянку. Проте користувачі в коментарях кажуть, що спробують її «лайфхаки» на своєму шляху схуднення. Це сприймається як те, що інфлюенсери SkinnyTok завчасно знімають з себе провину, якщо хтось спробує їхні поради й зіштовхнеться з негативними наслідками.
Загалом настрій спільноти – те, що називають tough love, тобто надмірна строгість і «незручна правда», які мають допомогти людині в довгостроковій перспективі. «Якщо ти хочеш схуднути, тобі треба перестати робити з себе жертву», – говорить одна тіктокерка. Вона використовує поппсихологію та маніфестацію, щоб змотивувати інших схуднути.
Здебільшого спільнота складається з жінок. У чоловіків є своя версія – looksmaxxing. Ця спільнота фокусується на тому, щоб покращити свій зовнішній вигляд, стиль і розум. Водночас її учасники також мотивують одне одного їсти менше, дуже багато займатися спортом та качати мʼязи, що надалі може призвести до поведінки, яку асоціюють з розладами харчової поведінки.
Як ми поверталися до культу худоби?
SkinnyTok не є першою спільнотою, яка цінує схуднення та худих людей. У період героїнового шику, коли інтернет став загально доступним наприкінці 90-х – початку 00-х, жінки обмінювалися порадами на форумах. Пізніше зʼявився Tumblr, на якому також без успіху намагалися заборонити контент із порадами, що ведуть до РХП. Спільноти людей, що худнуть, також активні в Twitter (зараз Х).
Схуднення почали обговорювати менше, коли в середині 10-х почався бум бодипозитиву. Тоді в інтернеті частіше можна було побачити бодіпозитивних інфлюенсерок і рожевих картинок із написами «Ти красива така, як ти є», а не розклад дієти «Тонка».
Бодипозитив не протримався довго – навіть його інфлюенсерки, як-от Lizzo, почали критикувати його. Насамперед за те, що його вимоги та дії були недостатньо зрозумілими.
Щоб знайти правильні вимоги, необхідно проаналізувати проблеми та причини. Якщо в 1960-х радикальні бодіпозитивістки говорили про те, що товстих людей систематично дискримінують: не беруть на певні види робіт, не показують в медіа, висміюють у спортзалах, ігнорують будь-які симптоми, списуючи все на зайву вагу, – то вони вимагали рівних можливостей для всіх і підтримки товстим людям, де вона необхідна.
Проте рух 21 століття такі вимоги висував рідше. З усіх його маніфестів могло здатися, наче проблема лише в людях, які не можуть себе прийняти. Причиною фетфобії стала людина, яка недостатньо впевнена в собі.
«[Dove у своїй рекламі – прим.ред.] хотіли проговорити велику проблему в культурі [фетфобію – прим.ред.], проте відмовилися називати, хто став її причиною. Відтак вони поклали провину повністю на плечі жінок, які мали нахабність недостатньо любити себе», – виголошує Аманда Мулл у віральному есе «Бодипозитив – це обман». Вона зокрема звинувачує бренди, які долучилися до бодіпозитивного руху. Аманда вважає, що вони знецінили боротьбу, перетворили її на спосіб заробітку через рекламу, яку заледве можна було назвати по-справжньому бодіпозитивною.
Ця відмова шукати першопричини дискримінації породила і феномен «токсичної позитивності бодипозитиву» – начебто ти маєш щодня любити кожну частинку свого тіла, що не є дуже реалістичним. А якщо ти цього не можеш, тим паче сів на дієту, то ти зрадив свої цінності. У цьому не було ніякого простору для напівтонів, глибшої розмови про відчуття власного тіла, яке постійно змінюється.
Отож, бодіпозитивна бульбашка почала лопатися під тиском її невиокремлених вимог та нереалістичністю. Уже в пандемію зʼявилися перші тривожні дзвіночки, коли велика частка людей вдома почала інтенсивно займатися спортом, а лікарні зафіксували зростання кількості пацієнтів із симптомами РХП.
Потім повернулася естетика Tumblr, за нею – мода нульових і героїновий шик, а апогеєм цього стало поширення «Оземпіку» як засобу для схуднення. Більшість дизайнерів припинила запрошувати плюс-сайз моделей на свої покази, Кардаш’яни відмовилися від імплантів, актори та акторки знову схудли до рівня нульових.
SkinnyTok зʼявився як симптом культури, яка повернула в моду худі тіла. Найбільша відмінність та небезпека культу дієт саме в TikTok – контент про схуднення не потрібно шукати самостійно, його автоматично додають до стрічки. Від нього майже неможливо позбутися, бо кнопка «Не цікавить» та блокування ключових слів та інфлюенсерок майже не працюють. Згідно з дослідженням, алгоритми TikTok починають показувати контент, повʼязаний із розладами харчової поведінки та самоушкодженням, за 30 хвилин після того, як 13-річні користувачі вперше реєструються в соцмережі. Інколи вони показують такий контент вже за три хвилини після реєстрації.
Також сама взаємодія з цим контентом змінилася – раніше користувачі читали поради зі здебільшого анонімних профілів і ділилися фото випадкових людей в інтернеті для натхнення. Тепер є інфлюенсери, за якими можна регулярно спостерігати, бачити, як на них впливають їхні ж поради, конкурувати з ними, а також вважати їх ледь не своїми знайомими, за яких можна радіти і яким можна співчувати, яким можна вірити.
Мода на тіла циклічна. Усі меседжі та дієти мігрують з однієї платформи на іншу, з одного покоління – в інше. Водночас вони стають небезпечнішими, і від них майже неможливо відмовитися.
Цикли моди скорочуються. І ті, хто лише відійшов від тамблерівських настанов і навчився не ділити їжу на погану та хорошу, знову отримують порцію знайомого контенту. Уся пророблена робота з одужання видається марною, бо палити на сніданок знову нормально, а в смартфоні – лише люди, якими раніше ти надихався для схуднення. Це постійна боротьба: спочатку з головою, якій доводиш, що це тіло можна любити, а потім знову з тілом, яке більше не вписується в прийняті стандарти.