Життя«Окупанти, не зліть українок». Як працює жіночий рух опору «Зла Мавка»

Українці та українки на тимчасово окупованих росією територіях намагаються в різний спосіб чинити опір проросійській владі. Попри постійну небезпеку, можливість допитів і обшуків, вони знаходять шляхи, як розповідати власні історії та залишатися на звʼязку з усією Україною. 

До опору росіянам долучаються все більше людей, і одноразова акція чи протест переростає в щось більше. Як-от сталося зі «Злою Мавкою» — жіночим ненасильницьким рухом на тимчасово окупованих територіях, заснованим у Мелітополі минулого року. Їхня діяльність починалася з поширення інформаційних листівок, а зараз стала повноцінною можливістю підтримати людей в окупованих містах і селах і долучитися до боротьби з російською пропагандою. 

Розповідаємо про жіночий рух опору «Зла Мавка»: як їм вдається розповідати історії тих, кого окупувала росія, які акції вони здійснили і як їх можна підтримати. 

Текст: Ольга Дуденко

Рух опору, створений жінками

«Зла Мавка» виникла на початку 2023 року в окупованому Мелітополі. Це ненасильницький рух опору, участь у якому беруть жінки. Заснований він трьома українками, мотивованих боротися з російською окупацією після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. На тимчасово окупованих територіях російська пропаганда досягає неабиякого масштабу, тож виникає потреба протиставляти їй проукраїнські наративи й правдиві новини про ситуацію в інших областях. 

Логотип «Злої Мавки» — гора й сонце над нею, що разом утворюють людську фігуру. В українській міфології Мавка була привабливою дівчиною, що заманювала парубків до лісу, а потім лоскотала їх до смерті. Для діяльності самої організації Мавка символізує непокору й здатність боротися проти тих, хто прийшов на твою землю. Та й саме звернення до образів української культури протиставляє її засиллю російського впливу на окупованих територіях. 

Одна із засновниць говорить, що ідея створити партизанський рух виникла з жартів на кухні: «Ось ці жарти, які починаються в найскладнішій чи найбільш стресовій ситуації, коли смієшся, щоб не плакати. Було відчуття безвиході, але в той же час і злість. І от від тих жартів крізь сльози придумалося — невже ми нічого не можемо зробити?» 

Як розвивався рух

На початку своєї діяльності жінки зі «Злої Мавки» розповсюджували листівки з посланнями, які дратували окупантів, і розміщували там, де росіяни могли їх побачити. Паралельно в телеграм-каналі ділилися різними акціями, їх перебігом і результатами. Так організаторкам руху почали писати інші дівчата — відгук був настільки великим, що його не очікували.

У людних місцях — парках, скверах, будинках — партизанки лишали газети від «Злої Мавки» з добіркою щотижневих новин з різних українських областей. Їх також можна було передавати сусідам, близьким, знайомим, щоб поширювати правдиву інформацію про російські злочини. Прочитав сам — передай іншому. 

Переважна частина діяльності руху — інформаційна. Жінки розповсюджують брошури, листівки, газети, плакати з закликами протидіяти окупантам або з меседжами про бажання звільненої України. Одна із засновниць «Злої Мавки», коли окупанти приходили до її будинку й просили поїсти, навіть додавала проносне їм до їжі. Учасниці руху наголошують, що їхні методи боротьби ненасильницькі, тож вони спрямовують акції на підважування морального духу росіян та інформованість мешканців окупованих територій про правдиву ситуацію. 

Організовуючи такі акції, учасниці постійно наражають себе на небезпеку, тож основний принцип руху — анонімність і збереження будь-яких персональних даних у таємниці. 

Акції руху Зла Мавка можуть проходити як онлайн, так і фізично, у будь-яких тимчасово окупованих росією територіях України. До руху можуть долучатися мешканки з окупованих і вільних територій, написавши до чат-боту «Злої Мавки». Таким чином ви допоможете розповісти історії з окупації, протидіяти російським злочинам і пропаганді. 

Акції

Одна з наймасштабніших акцій «Злої Мавки» — це «Гроші Мавки» — своєрідні перевипущені російські купюри. Жінки змінили дизайн на рублях і додали туди зображення мавок з українськими гаслами: «незалежність», «це вам не росія, ми в Україні». Нові гроші курсували в Мелітополі, Бердянську, Токмаку, Каховці, Сімферополі, Севастополі та Ялті. 

Ті плакати, які в різні періоди своєї діяльності поширювали Злі Мавки, містили гасла «Не хочу виїжджати з Криму. А доведеться!», «Мавки запалюють! Давай з нами!» Під час однієї з акцій Мавки залишали гарбузи на вулицях Скадовська, Сімферополя, Севастополя та Мелітополя з посланням: «Як українські жінки давали гарбуза непроханим сватам, так і ми даємо гарбуза окупантам. Вам тут не раді!»

8 березня окупанти дарували жінкам квіти на вулицях, вітаючи зі святом. У відповідь партизанки друкували листівку «Не хочу квітів, хочу мою Україну» і клеїли її у своїх містах. «Усе, що ми робимо, ми робимо, щоб показати світу, що ми тут є, що ми продовжуємо спротив, і ніколи люди тут не чекали росію. І ми не згодні жити з росією», — говорить одна з координаторок руху. 

Учасниць руху встигли підтримати Нобелівська лауреатка та правозахисниця Олександра Матвійчук, акторки Анна Саліванчук, Таня Песик, депутатки Ольга Чайка і Соломія Бобровська. «Хочу обійняти кожну й побачити вас на вільній українській землі», — додає Бобровська. 

Щоденники Мавок

Ми мало що знаємо про повсякденне життя українців на тимчасово окупованих територіях. Будь-яке поширення інформації — безпосередня небезпека для тих, хто там перебуває. Тому учасниці «Злої Мавки» ведуть анонімні щоденники, доступні на сайті або в телеграм-каналі. Там можна знайти історії людей різного віку, з різних міст, про їхній побут, професію, стосунки з рідними в умовах російської окупації.  

Хтось розповідає про те, як пережив початок повномасштабного вторгнення. Одна з жінок ділиться тим, що не може сходити з хлопцем на каву, бо не знає, чи можна йому довіряти, чи він «не здасть». Серед звичних для мешканців речей, які відбуваються в російській окупації, — перевірка мобільних телефонів на вулиці, затримка зарплат, прильоти, про які ніхто не розповідає, порятунок рідних. 

У записі зі Старобільська хтось ділиться: «Мені інколи здається, що я просто сплю, і мені сниться кошмар, а я ніяк не можу прокинутися. Я не можу прийняти життя, яке живу. Як моє життя перетворилось на суцільний кошмар?» Більшість історій описують те, як змінюється життя в неволі, як стають небезпечними знайомі і рідні тобі ландшафти, але водночас і про те, що тримає нас навіть у таких умовах. Одна з жінок, наприклад, згадує книжку-альбом про Маріуполь, яку вона періодично гортає.  

Напишіть листа Мавкам

Більшість людей, що живуть на тимчасово окупованих територіях, не можуть дізнаватися новини з територій, підконтрольних Україні. Будь-який звʼязок із ними — можливість сказати, що про них памʼятають і їх чекають у вільному домі. Саме тому Ukraїner спільно з агенцією Postmen надають таку можливість.

У кількох закладах Києва, Харкова, Запоріжжя та Львова можна підписати листівки на підтримку партизанського руху та людей, що живуть на тимчасово окупованих територіях. Наприклад, у Києві це Pure & Naive, Театр імені Івана Франка, Мистецький арсенал та інші. 

Щоб підтримати учасниць руху опору й мешканців на окупованих територіях, потрібно

• знайти заклади з листівками від «Злої Мавки» або взяти будь-який аркуш
• підписати листівку чи аркуш зі словами підтримки / вдячності 
• опублікувати її в сторіс, тегнувши інстаграм-сторінку Злої Мавки (@zlamavka) 

У межах кампанії Ukraїner і Postmen також об’єдналися з брендом Femka, створивши лонгсліви з написом «Зла Мавка». На задньому боці одягу — цитата Лесі Українки «Щоб не плакать, я сміялась», яка є своєрідним кредо для дівчат. 

Де стежити за рухом

Злі Мавки ведуть свою діяльність в телеграм-каналі, публікуючи історії українців і українок на тимчасово окупованих територіях. Найчастіше тут можна прочитати уривки з їхніх щоденників, роздуми щодо російської окупації і те, як вона змінила повсякденне життя,  побачити замальовки про власний побут і спротив, фотографії з акцій у різних містах і областях. 

За новинами та інформацією про нові протести Мавок можна стежити в інстаграмі. Основна інформація про рух, його акції та можливості підтримки зібрані на сайті. Він доступний українською та англійською мовами, тож історії мешканців з окупованих територій можна поширювати за кордоном. На сайті також є спеціальний розділ, де можна анонімно й безпечно розповісти про власні досвіди, повʼязані з російською окупацією.