ЖиттяЧи потрібні тренінги з протидії сексуального насильства цивільним людям. Розповідають учасниці
І як впроваджувати гендерні студії в навчальних закладах
Сексуальне насильство під час війни (у міжнародній термінології – сексуальне насильство, повʼязане з конфліктом; СНПК) – особливо важкий злочин, який учиняють російські окупанти в тимчасово окупованих областях. Говорити про насильство чи зґвалтування важко навіть не у воєнному контексті, адже після цього постраждалі часто чують звинувачення у свій бік або не знаходять необхідних інстанцій чи контактів, де можливо розповісти про пережите.
У квітні за підтримки міжнародних партнерів ООН Жінки та DCAF Міністерство внутрішніх справ України та Національна поліція проводили тренінги для Нацполіції з протидії СНПК. Вони стосувалися методів роботи з постраждалими від СНПК, розпізнавання цих злочинів і їхнього запобігання.
Ми поговорили із Софією Богомазовою та Марією Зуб, які пройшли тренінг із протидії СНПК, про те, як він допоміг їм у подальшій роботі, які теми вони порушили під час навчання й чому такі тренінги варто робити загальнодоступними.
Тренінги відбулися в межах проєкту «Розбудова демократичного, мирного та гендерно рівноправного суспільства в Україні», що впроваджується ООН Жінки в Україні в партнерстві з Женевським центром із питань урядування в секторі безпеки (DCAF), Міністерством внутрішніх справ України та Національною поліцією України за підтримки уряду Норвегії, який має на меті підтримати локалізацію, впровадження та моніторинг виконання Національного плану дій України з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325.
Софія Богомазова
фахівчиня (з гендерної рівності) Національного університету цивільного захисту України, старша лейтенантка служби цивільного захисту
Я долучилася до тренінгу за ініціативи Сектору гендерної рівності Державної служби з надзвичайних ситуацій. На посаді фахівчині (з гендерної рівності) Національного університету цивільного захисту України я працюю з 2020 року та відповідаю за впровадження гендерної ініціативи в діяльність закладу вищої освіти сектору безпеки й оборони, тому я намагаюся активно брати участь у таких освітніх заходах, як цей тренінг, щоби надалі реалізовувати їх на місцевості.
Сам тренінг розподілили на два дні. У першому дні участь брали відповідальні особи за гендерний напрям у головних управліннях Державної служби з надзвичайних ситуацій, а другий провели для працівників закладів освіти системи ДСНС. Я брала участь у другому потоці.
Під час тренінгу нас ознайомили з основними положеннями Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» щодо запобігання СНПК та протидії дискримінації за ознакою статі й показали, на що потрібно звертати увагу, упроваджуючи цей план.
Також під час тренінгу нас розподілили на декілька груп із метою відпрацювання практичних питань щодо визначення особливостей роботи з постраждалими від СНПК. Це були змодельовані ситуації, тобто кожній із груп надавали певний сценарій, згідно з яким треба було вирішити той чи той випадок.
Національний план дій із виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року (далі – План) затвердили 28 жовтня 2020 року, однак із початком повномасштабного вторгнення від 16 грудня 2022 року до нього внесли зміни. На тренінгу нас ознайомили з оновленим планом, щоби ми могли на його основі розробити власну стратегію роботи. Там є пункти, які стосуються як закладів освіти сектору безпеки й оборони, так і державних і громадських установ, і ми звертаємо на них не меншу увагу, бо намагаємося здійснювати різносторонню діяльність і взаємодію між секторами.
Ми намагаємося надавати людям якомога більше інформації щодо того, що таке гендер узагалі, як можна використовувати отримані знання з питань протидії дискримінації та СНПК у повсякденному житті й у професії
У Національному університеті цивільного захисту України, де я працюю, є структурні підрозділи й факультети, і в кожному з них є відповідальна особа за гендерний напрям. Якщо формувати ієрархію, то я фахівчиня (з гендерної рівності), підпорядковуюся ректору університету та відповідаю за саме впровадження гендерного напряму в діяльність університету, а далі відповідальні особи впроваджують необхідні знання вже на місцевості, тобто на окремому факультеті чи в підрозділі.
Якщо говорити саме про роботу зі здобувачами вищої освіти – курсантами та студентами університету – то ми проводимо заходи щодо таких акцій, як «16 днів проти насильства», заохочуємо обговорення гендерних питань у межах Тижня Європи, реалізовуємо події, які вчать протидіяти булінгу та дискримінації. Ми намагаємося надавати людям якомога більше інформації щодо того, що таке гендер узагалі, як можна використовувати отримані знання з питань протидії дискримінації та СНПК у повсякденному житті й у професійній діяльності.
Також в університеті діє Політика попередження й боротьби з переслідуванням, сексуальними домаганнями, дискримінацією та зловживанням владою, згідно з якою є визначений порядок звернення осіб, із якими можуть статися випадки дискримінації, утисків або інших конфліктних ситуацій. Про цей порядок звернення й про те, що робити у випадку, коли ви працюєте з постраждалими, ми постійно говоримо з нашими курсантами й студентами. Навіть у повсякденному житті ми спілкуємося з ними про це, і вони мають змогу запамʼятати, як працює такий механізм.
Хотілося б мати більше лекційних і тренінгових занять стосовно того, як вирішувати конфліктні ситуації в певній співпраці між представниками сектору безпеки оборони й громадським сектором щодо обміну досвідом, який може бути корисним у цій тематиці. Однозначно я вважаю, що нам є, куди рости, і з ким налагоджувати зв'язки.
Ми працюємо над випередженням випадків СНПК, щоб їх не виникало. Саме цей тренінг дав нам пласт інформації й ту модель вирішення конфліктних ситуацій, із якими до мене може звернутися людина, з якою сталися випадки дискримінації або домагань. Під час тренінгу я відпрацювала механізм поетапної допомоги й завдяки тренінгу змогла зрозуміти цей процес роботи з постраждалими ще глибше. Тому тепер не буду губитися в тому, як працювати з людиною, що стала свідком чи учасником СНПК.
Марія Зуб
начальниця сектору протидії домашнього насильства Національної поліції України
Тренінг стосувався допомоги постраждалим від сексуального насильства, повʼязаного з конфліктом, і до нього залучили поліційних з усіх міст України. Були справді висококваліфіковані тренери, обізнані в цій темі, а тренери з інших країн допомагали ознайомитися з міжнародною практикою. Були присутні представниця з прокуратури, полковник поліції, тобто люди з досвідом, які брали участь у допомозі постраждалим від сексуального насильства, спричиненого війною.
Для мене ця тема абсолютно нова, як і для багатьох українців, тому я була рада запрошенню на такий тренінг. Він був по-справжньому впливовим, після нього ти вже готова допомагати, добре обізнана в цій темі. Найважливішим питанням для нас стало те, як виявляти постраждалих від сексуального насильства, і те, що постраждалими можуть бути й жінки, і чоловіки, і діти. Під час навчання ми також розглядали помилки в роботі з постраждалими від СНПК із боку журналістів чи міжнародних організацій.
Серед інших проблематик – яких послуг потребують постраждалі від СНПК, як узагалі повинен діяти поліційний у разі виявлення постраждалої особи, тому що в Україні ми не були готові до такого масштабу випадків сексуального насильства. Поліційні, які виїжджали в складі військових бригад до деокупованих селищ, розповідали, як вони виявляли постраждалих осіб. Адже багато з постраждалих не знали, чи можуть довірити свою історію поліційним. На етапі спілкування постраждалі починають замикатися в собі, і в якийсь момент вони вже нічого не хочуть. Ми також розглядали, як впливає форма поліційного, коли він виїжджає на виклик, або випадки, коли в селі збираються люди, які потім засуджують постраждалих. Була і теорія, і практична частина стосовно того, як узагалі спілкуватися з людьми, які пережили сексуальне насильство під час війни.
Якщо в місті ми говоримо про сексуальне насильство та протидію, ми більш-менш обізнані, знаємо, куди скерувати постраждалу особу, то вже в селищах це не є настільки доступним
Важлива частина цієї роботи – огляд законодавства, наприклад, що є доказами в кримінальному провадженні. Часто ми ставили собі питання, чим я конкретно можу допомогти в ситуації, якщо до мене звернуться постраждалі від СНПК, як я можу зарадити цій особі, чи є взагалі в Україні спеціалізовані центри, куди може звернутися сама постраждала особа.
Я знаю, що зараз готова працювати з колегами для виявлення випадків СНПК. Тому такі навчання дуже важливі, актуальні, потрібні. Якщо в місті ми говоримо про сексуальне насильство та протидію, ми більш-менш обізнані, знаємо, куди скерувати постраждалу особу, то вже в селищах це не є настільки доступним. Вважаю, ці тренінги мають провести для голів селищних рад, оскільки останні повинні мати інформацію про протидію СНПК, щоб упроваджувати її у своїх громадах. Я б, наприклад, створювала такі тренінги навіть для військовослужбовців, які повертаються з фронту.
текст: Ольга Дуденко
Ілюстрації: Олеся Ковальчук
Коментарі
Підписатись