Інтерв'ю«Побачити людину заради справжньої справедливості». Розмова з Христиною Кіт, головою «ЮрФем»
Про створення гендерно чутливої правничої спільноти
У 2017 році Христина Кіт співзаснувала Асоціацію жінок-юристок України «ЮрФем», щоб підсилити видимість юристок і долучити правничу спільноту до роботи з гендерною дискримінацією та гендерно зумовленого насильства. Бо захист прав жінок – це захист прав людини.
Наразі «ЮрФем» має понад 220 членкинь, надає рекомендації щодо зміни законодавства, допомагає органам влади впроваджувати гендерні політики та залучає ширшу спільноту до правозахисту жінок. Асоціація не тільки береться за окремі справи, а й змінює систему, щоб справедливий, якісний судовий процес був доступним для всіх, а правоохоронні органи та процеси розслідування ставали потерпілоорієнтованими.
Цього року організація отримала нагороду «Тюльпан прав людини» від Міністерства закордонних справ Нідерландів за захист прав постраждалих від гендерно зумовленого насильства.
Говоримо з Христиною Кіт про те, що таке гендерно чутлива правнича спільнота і як «ЮрФем» долучається до її створення, а також про те, що змінилося у спільноті та законодавстві щодо гендерно зумовленого насильства за останні роки.
Текст: Анастасія Микитенко
Христина Кіт
голова «ЮрФем»
Питання прав жінок – це питання прав людини, а насильство щодо жінок – це порушення прав людини
Про створення «ЮрФем»
Я почала навчатися на юридичному факультеті у 2005 році, і тоді в мене не було ніякої інформації, яка стосується гендерно зумовленого насильства чи гендерної дискримінації. Навіть коли ми вчили кримінальне й адміністративне право, викладачі не приділяли уваги справам про сексуальне або домашнє насильство та їхнім особливостям.
Я вперше познайомилася з цією темою, коли у 2007 році, стала стажисткою в громадській організації «Жіночі перспективи». Уже там я зрозуміла, з якими викликами стикаються жінки, коли розповідають про вчинене над ними насильство, а також дізналася про те, яке в нас є законодавство на ці випадки і як ним можна оперувати. Я продовжила працювати в ГО як юристка. Тоді я почувалася білою вороною. Ширша спільнота юристів і юристок не розуміли, чим я займаюся, що таке гендерно зумовлене насильство та чому ми його виокремлюємо. Не розуміли цього й люди, які безпосередньо з цими справами працювали та мали захищати постраждалих – поліція, судді, адвокати й адвокатки.
У якийсь момент я зрозуміла, що маю достатньо досвіду та знань, щоб розповідати про цю тему іншим та об’єднати колег навколо справ, що стосуються гендерно зумовленого насильства. Так з’явилася «ЮрФем», яка працює не з конкретно потерпілими, а зі спільнотою, що надає потерпілим послуги. В асоціації ми можемо допомогти більшій кількості людей, бо можемо змінювати та покращувати систему правосуддя, залучати до змін ширше коло людей.
Я почуваюся корисною в цій спільноті й вважаю, що ми робимо важливі для багатьох проєкти
Про гендерночутливу правничу спільноту
Коли у 2017 році ми створили Асоціацію жінок-юристок України «ЮрФем», нашим завданням було об'єднати жінок-юристок і посилити їхні спроможність і видимість у юридичному професійному середовищі. Проте ми бачили й ширше завдання – об'єднати спільноту навколо теми реагування на гендерно зумовлене насильство та гендерну дискримінацію.
До 2017 року це були теми, якими займалися виключно жіночі правозахисні організації. Тобто юристи і юристки не відчували, що вони мають бути залучені до цієї роботи, і не вважали це серйозним юридичним питанням.
Ми вирішили донести юридичній спільноті, що питання прав жінок – це питання прав людини, а насильство щодо жінок – це порушення прав людини. Тобто всі, хто працює з правом, мають ставити ці питання на своєму порядку денному.
Ми розвиваємо гендерно чутливу юридичну спільноту, тобто ту спільноту, яка:
- знає, що таке гендерно зумовлене насильство та дискримінація і якими законами можна керуватися, працюючи з ним;
- уміє працювати з людьми, які пережили гендерно зумовлене насильство;
- впливає на покращення законодавства, політик і практики.
Саме юристи і юристки застосовують законодавство, знають його прогалини та можуть реагувати на них, давати рекомендації. Тобто ми хочемо, щоб усі учасники правосуддя не просто сліпо виконували закон, а були здатні подивитися трішки ширше на потреби постраждалих і вміли допомогти їх забезпечити.
Наприклад, гендерно чутливі юрист або юристка розуміють, що вони не просто захищають жінку, яка пережила насильство, а що таких жінок є сотні. Їхнє завдання – подумати: «Що я можу змінити на практиці? Як я можу змінити свої підходи, підходи правоохоронців, суддів, до комунікації з цією людиною й до застосування закону, щоб інші жінки, які проходять цей шлях, могли проходити його легше?» Це стратегічне ведення справи.
Про зміну системи через ведення однієї справи
Візьмімо до прикладу справи про сексуальне насильство. Найперше ми працюємо заради того, щоб постраждалі узагалі отримали доступ до правосуддя. Правоохоронці часто відмовляються реєструвати заяви, аргументуючи це тим, що постраждала має недостатньо доказів або що є мало шансів, що кривдника ідентифікують, притягнуть до відповідальності. Завданням адвокаток/тів є зареєструвати заяву, а також провести відповідну розмову з правоохоронцями й написати скаргу або звернення до керівництва, щоб пояснити, що такий підхід є незаконним, бо кожна людина має право на звернення та реєстрацію своєї заяви – навіть якщо здається, що зрештою справа не матиме успіху.
У нас був випадок, коли дівчина пережила сексуальне насильство від батька, коли була підліткою. Вона до нас звернулася через вісім років після вчиненого насильства. Ми мусили попередити, що малоймовірно, що в цій справі зможуть притягнути батька до відповідальності, бо в таких випадках дуже важко знайти докази. Водночас ми сказали, що ми підемо з нею в поліцію, зареєструємо заяву й представлятимемо її інтереси. Для неї важливим був не сам факт того, що батька посадять, а те, що вона зможе нарешті заявити про те, що він із нею зробив. Кривдник думав, що вона про це нікому не розповість. У нього провели обшук і на комп’ютері знайшли відео вчиненого насильства – справа вже має вирок суду. Усе тому, що не лише наші адвокати, але й слідчі, прокурори та суддя професійно виконували свою роботу – не відкинули справу, а зробили те, що мали та могли зробити в межах процесу – і справді знайшли докази, а не переклали відповідальність за їхній пошук на постраждалу.
Також адвокати й адвокатки можуть впливати на процес і після реєстрації заяви. Ми зараз намагаємося будувати модель, у якій людину не допитують по декілька разів про деталі злочину, зокрема у справах гендерно зумовленого насильства. Роль адвоката або адвокатки – спланувати проведення розслідування так, щоб не ретравматизувати потерпілу особу, наприклад, відмовити в неофіційному допиті, запропонувати інші механізми й інструменти. Це змінює фокус для правоохоронців – з «мені потрібно дізнатися, які докази може надати ця людина, і я проведу стільки допитів, скільки необхідно», на «переді мною людина, яка пережила велику травму, і мені потрібно спланувати розслідування так, щоб не завдати їй повторної травми». Це важливо насамперед і для самого слідства: буває, що постраждалі відмовляються продовжувати роботу зі слідчими та просять закрити справу, тому що не мають більше сили терпіти допити. Якщо ж розслідування спланувати правильно, вищий шанс, що справа дійде до справедливого кінця.
На етапі вже судового засідання потерпілі стикаються з неетичною поведінкою іншої сторони, що намагається знецінити потерпілу або звинуватити її в скоєному. Такі маніпуляції є недопустимими, й адвокат чи адвокатка потерпілої можуть попросити суд зняти певні запитання з розгляду, звернути увагу на недопустимість поведінки колег-адвокатів. Робота всіх сторін важлива, проте її мають виконувати так, щоб не стигматизувати, не знецінювати, не займатися віктімблеймінгом щодо потерпілих. Є етичні правила.
Наше завдання як організації – навчити наших колег дивитися на справи й на людей, які пережили гендерно зумовлене насильство, як на людей, які пережили злочин, про який важко свідчити. Тому ми маємо адаптувати нашу роботу, щоб людина могла заявити про цей злочин, і щоб із нею під час усього процесу поводилися гідно та надавали якісну допомогу.
Люди мають уміти розпізнавати злочини, щоб могти про них заявити
Про важливість просвіти під час створення зміни законодавства
У нас відбулося багато змін у законодавстві – нове законодавство щодо запобігання та протидії домашньому насильству, ратифікація Стамбульської конвенції, зміни до кримінального законодавства в частині справ сексуального та домашнього насильства тощо.
Водночас ми маємо говорити не лише про зміни на рівні політик і вимагати якісної роботи в юридичної спільноти, а й про зміну ширшої культури. Ми можемо мати якісне законодавство, проте це не означає, що його всюди втілюватимуть, що про нього знатиме хтось, окрім тих, хто працює із законодавством. Наприклад, коли ми говоримо про зміни у сфері охорони праці, то ми й даємо рекомендації щодо їхнього перегляду, і паралельно вчимо бізнеси, організації й установи впроваджувати гендерні політики на місцях. Люди мають уміти розпізнавати злочини, щоб могти про них заявити. Просвіта дуже важлива та має йти поруч зі зміною законів.
Про зміни в юридичній спільноті
З 2017 року до сьогодні ситуація дуже змінилася, зокрема після 2022 року, коли велика частина моїх колег з юридичної спільноти почали ставити собі запитання – а яка наша суспільна роль? Чим ми можемо бути корисними людям, які переживають злочини, насильство? Як ми можемо бути дотичними до покращення й допомоги цим людям?
Ми помітили це, коли у 2022 році запустили навчальну програму – «Академія правозахисниць “ЮрФем”». Її мета – сформувати мережу адвокаток, які зможуть працювати з потерпілими від гендерно зумовленого насильства та дискримінації. Водночас ми залучали саме тих, хто ніколи не працював з такими справами, проте хотів би спробувати. Ми набрали дві групи, близько 50 юристок усього. Понад 30 учасниць після завершення навчання залишилася працювати з нами, бралися за справи сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, а наступний набір зібрав уже понад 200 заявок, тобто це 10 людей на місце.
Ми бачимо, як інтерес до захисту прав людини росте, як наші членкині вже змінюють систему на місцях
Про прогрес у законодавстві та суспільстві за останні десять років
Ми також помічаємо, що в інфопросторі з’явилося набагато більше заяв про сексуальне насильство. Проте чи це про те, що насильства справді стало більше? Я думаю, що ні.
Найперше – у більшої кількості людей з’явилося розуміння, що таке домашнє насильство, гендерно зумовлене насильство, добровільна згода. Отож, більша кількість жінок і дівчат розпізнають насильство та готові про нього говорити як про злочин, через що ми й бачимо більше новин про такі справи. Усе менше людей вважають, що говорити про насильство – табу, більше стає тих, хто вірить постраждалим, хто вважає, що винен кривдник, а не потерпіла особа.
Те, що збільшується кількість жінок, яка заявляє про гендерно зумовлене насильство, свідчить і про те, що в нас розбудовується відповідна інфраструктура, яка готова працювати з ними. Це про те, що жінки впевнені, що отримають допомогу, а не знецінення, якщо заявлять про злочин. Серед прикладів такої інфраструктури – суди, які додають окрему вкладку на сайті про ресурси для постраждалих від гендерно зумовленого насильства; Центр підтримки потерпілих і свідків, який створили в Офісі Генерального прокурора; Вінницький апеляційний суд, який уже декілька років розбудовує Службу підтримки для потерпілих від домашнього насильства.
Система починає змінювати свій фокус – з того, щоб займатися правосуддям і розслідуваннями, коли вони вважають це потрібним, до того, щоб дослухатися до потреб людини та надати їй якісні послуги. Це дуже важлива зміна фокуса, зокрема зараз, коли в людей є запит на справедливість, яка полягає насамперед у гідному ставленні до себе.
Це правда, що не все ідеально. Проте це важливо, що неякісна робота системи правосуддя також є в ширшому інфополі, що її не толерують, не вважають нормою.
Ми можемо змінити систему, коли говоримо про проблему – обговорення спонукає шукати шляхів вирішення
Про найважливіші досягнення «ЮрФем» за цей час
Перше – ми маємо мережу адвокатів та адвокаток, які готові працювати з правами гендерно зумовленого насильства, зокрема стратегічно – зі зміною підходів і роботи системи.
Друге – ми стали такими собі професійними партнерами органів державної влади, бо можемо пропонувати зміни та знаємо, що їх врахують, що вони стануть предметом дискусії й обговорення.
Третє – в Україні тепер є організація, яка є експертним середовищем, що здатне запропонувати рішення в питаннях гендерної рівності та допомогти їх впровадити.