КолонкаБаланс, якого немає: Колонка Ірини Виговської про материнство та роботу
![Баланс, якого немає: Колонка Ірини Виговської про материнство та роботу
— Колонка на Wonderzine](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post-cover/LlNiyaZa1BCB-_Wj-ThySg-default.png)
«Складно не порівнювати, коли інші встигають усе»
Дівчата, які не мають дітей, часто дивуються, як балансують між кар’єрою та сім’єю ті, які мають. Найпопулярнішим і найбанальнішим питанням на будь-якому інтерв’ю мами, яка працює, залишається: «Як ви знаходите work-life баланс?» або «Як ви все встигаєте?» Тут найчастіше у відповідь звучить щось на кшталт: «Я нічого не встигаю» та «Не існує жодного балансу». І на перший погляд може здатися, що це кокетство. Але на правах мами двох дітей, яка нещодавно звільнилася через вигорання, скажу, що все так і є.
У суспільства багато уявлень про те, якою має бути жінка та яку роль вона має відігравати в життєвому циклі. Навіть якщо відійти від печерних «хранительки вогнища» та «натхненниці свого чоловіка», штампів залишається багато.
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/DGttM-ArM80MqiHt0M0SzQ.png)
Про час
Ніхто не примушує тебе народжувати, але соціальний тиск і «часікі, які тікають» хоч раз, хоча б в анекдотичній формі наздоганяли кожну. Та не всі знають, що варто завагітніти в 19 чи 20 років, як хтось неодмінно зазначить, що ти «перекреслила життя й не встигла пожити для себе». Спойлер: дідівщина серед мам існує навіть на майданчиках і в дитячому садку.
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/fhmEweTG6VNxn1EsQtLnIg.png)
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/RjWMR3H1DsnyV8_y9uklsw.png)
Коли кажуть «мама ангелочков», кажуть, зазвичай, тоном, що висміює. Та світ не чорно-білий
Я народила в 21, й одна з медсестер у пологовому, сміючись з мого халата з Міккі Маусами (який я, до речі, сміливо одягла б і зараз), сказала: «Давно таких ранніх не було». Хоча за медичною термінологією ще десять років тому 25-річних породіль називали «старородячими». Звісно, це лише формальність, і зараз від цього терміна намагаються відійти, але по-перше, цю формальність зазначали в обмінній карті і, можливо, озвучували, коли ти йшла зустрічати нове життя, а по-друге, 21 – рано, а 25 – пізно. Це дуже показовий приклад того, якою уявляється свобода вибору жінки в плані материнства.
Про кар’єру
Коли ти вже стала мамою, перед тобою знову челендж. Якщо народила рано, треба починати швидко будувати кар’єру, бо просидиш у чотирьох стінах й обміняєш на підгузки всю перспективу власного розвитку. Якщо народила пізніше, то, мабуть, уже міцно заплетена павутинням проєктів, дедлайнів, важливих справ і з пологового поїдеш прямісінько в офіс, де обладнаєш переговорку під дитячу.
Дуже умовно сучасних мам можна поділити на два табори: ті, хто в описі своєї сторінки в інстаграмі зазначають проєкти, з якими працюють, і ті, які у рядку «про себе» пишуть дату народження своїх дітей. На останніх звикли дивитися з осудом. «Мама ангелочков» – така собі загальна назва для всіх жінок, які вирішили присвятити себе дітям. Але чи присвятити? Ми знову впираємося в крайнощі, коли ти або замолода, або застара, або суперефективна й можеш усе, або поклала своє життя на вівтар виховання нового покоління. Коли кажуть «мама ангелочков», кажуть, зазвичай, тоном, що висміює. Та світ не чорно-білий.
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/AUJo6rryaN3fUQl-61rNsQ.png)
Я була з тих, хто під час переймів щось відписує в робочому чатику, але водночас мені хотілося виглядати, як ідеальна американська домогосподарка 40-х років: тонка талія, домашня сукня, духмяні пироги (чи хоча би торт з вафель і згущеного молока), щаслива сім’я. Зі старшим сином я працювала ночами, щоб встигати все, з меншою донькою наважилася попросити про допомогу та залучити няню. Звісно, мене драйвило, що я відчуваю себе супергеройкою, ніколи не зупиняюся, можу бігти з дітьми під рукою та накидувати на погони зірочки нових звершень. Але за півтора року активного робочого дабл-материнства я усвідомила, що втратила себе, і, щоб піти на пошуки, від роботи довелося відмовитися.
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/fhmEweTG6VNxn1EsQtLnIg.png)
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/RjWMR3H1DsnyV8_y9uklsw.png)
Звісно, мене драйвило, що я відчуваю себе супергеройкою, ніколи не зупиняюся, можу бігти з дітьми під рукою та накидувати на погони зірочки нових звершень
Мені було страшно зробити цей крок, бо я немов би здалася. Що я напишу тепер про себе, замість рядка «головна редакторка»? І хоча наче й зрозуміло, що ми всі – не є наша робота чи наша сім’я, наступного ж дня після посту про звільнення десятки людей, від близьких до маловідомих, почали писати мені тривожні повідомлення: «А що далі?», «Станеш домогосподаркою?», «Присвятиш себе дітям?», «Хаха, так і повірила, що ти будеш мамою янголяток, у тебе, певно, уже новий проєкт».
Я не знаю, звідки береться таке знецінення вибору жінкою чистого материнства, без домішок паралельного досягнення успіху, але в 90 % випадків саме жінки насміхаються над тими, хто, на їхню думку, «застряг у декреті». «Я от встигаю й на тренування, і на роботу, і з дитиною, а вона…». Чомусь ми не любимо підтримувати одна одну, але готові мірятися досягненнями, навіть якщо ці «досягнення» ми вигадали собі самі.
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/N79HELOe9hTEiVcopOa6oQ.png)
Про допомогу
Ми стоїмо на фундаменті з історій про те, що «раніше не було ані пральної машинки, ані підгузків, і ми якось упоралися», тому просити про допомогу довгий час було соромно: нас же виростили, чому ми не можемо? Складно не порівнювати, коли інші встигають усе, а я чомусь ледь рухаюся, хоча лише доглядаю дітей.
Така опція, як няня, для широкого загалу стала варіантом норми не так давно. Я чула історії про те, що жінкам вигідніше найняти няню й піти працювати, бо потрібні гроші, або що няню наймають для того, щоб жінка не розгубила свої навички й не «отупіла» в декреті – і це випадки, коли няня сприймається як щось логічне та хороше. Але як тільки мовиться про няню для жінки, у якої (лише) одна дитина та яка не працює, більшість вважає це примхою. «Вона ж нічого не робить, а ще й няню має. Я от встигаю й на тренування, і на роботу, і з дитиною…». Наша платівка з 10 знецінювальних топхітів усіх часів і народів продовжує крутитися.
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/fhmEweTG6VNxn1EsQtLnIg.png)
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/RjWMR3H1DsnyV8_y9uklsw.png)
Якщо жінці бракує часу на полежати в тиші, випити кави з подругою чи почитати, винайняти на цей час няню буде не примхою, а необхідністю
Висновки я почну з досліджень, згідно з якими однією з основних психологічних причин виникнення післяпологової депресії є втрата контролю над власним життям. Тобто якщо жінці бракує часу на полежати в тиші, випити кави з подругою, почитати, сходити на манікюр чи покататися містом у машині без автокрісел, винайняти на цей час няню буде не примхою, а необхідністю. Навіть якщо з боку це виглядає інакше.
Коли жінка-мама багато працює та це її захоплює, це в жодному разі не робить її поганою. Навіть якщо вона проводить з дитиною менше часу, ніж хтось міг би їй рекомендувати. Навіть якщо під час переймів відписує в робочому чатику. Так само як і жінка, яка вирішила для себе побути рік, два чи скільки їй захочеться із сім’єю вдома, – вона має повне право не бути за це засудженою. Навіть якщо вона носить халат і бігуді, головне, щоб це був її свідомий вибір.
Я була «старшою сестрою» з іронією в голосі, коли в 23 роки відвела дитину до дитячого садка й не «вписувалася» в уявлення інших про повноцінну маму. Була «поганою мамою», коли працювала за десятьох і поверталася додому вже після того, як дитина заснула. Я стала «нереалізованою», коли залишила офіс і пішла шукати себе, й «утриманкою», коли, нічого не заробляючи, усе ж залишила таку «примху», як няня.
Об’єднавши досвід невдоволення з усіх боків, можу впевнено сказати, що не існує соромних ролей для жінки-мами, от тільки ми самі часто вигадуємо їх і намагаємося «вписати» себе й інших у ці межі. Думаю, нам варто подивитися на все ширше й відчепитися не лише від інших, а й насамперед від себе.
Коментарі
Підписатись