РівністьПовернення до протесту і розчарування квір-іконами: чим особливий Прайд-місяць у 2025 році

Занепад веселкового капіталізму

Веселковий капіталізм (rainbow capitalism) — це маркетингова та комунікаційна стратегія бізнесів, коли ті так чи інакше висловлюють підтримку квір-спільноти під час Місяця гордості. Зазвичай він проявляється у використанні ЛГБТ-символіки в логотипах чи створенні тематичних постів у соцмережах. Іноді веселкові прапори вивішують у просторі магазину чи офісу, деякі компанії також випускають лінійки товарів з відповідними кольоровою гамою та гаслами. Веселковий капіталізм часто критикують за перформативність та лицемірство, адже показова підтримка квір-людей рідко супроводжується реальними діями з боку корпорацій: вони потенційно мають всі можливості для того, аби зробити свої робочі середовища більш інклюзивними й безпечними, а також вкласти трохи ресурсів у просування ідей рівності назагал. 

Та навіть попри певну нещирість корпорацій у підтримці Прайду, саме поширення твої практики багато говорить про політичний клімат і загальну ситуацію з правами ЛГБТ-людей в тій чи тій країні. Адже якщо бізнес, який в першу чергу турбується про імідж та збільшення прибутків, наважується публічно вивісити веселковий прапор, це свідчить про відносну безпечність такого вчинку. Це значить, що тема прав квір-людей є більш нормалізованою та прийнятною для широкої аудиторії, яка вже не сприйматиме ЛГБТ-символіку настільки негативно, як пару десятків років тому. Також це свідчить про те, що до самих квір-людей ставляться радше як до потенційних покупців, а не роблять вигляд, немов цієї частини аудиторії не існує, або ж вона занадто скандальна, аби її висвітлювати. Навіть якщо бізнеси не докладаються до активної боротьби за права спільноти чи роблять це з прагматичних міркувань, їхня поведінка є симптоматичною і свідчить про покращення становища квір-людей на заході.

Проте нещодавно, а найбільше цьогоріч, західні медіа почали говорити про занепад веселкового капіталізму. Причиною називають зміну політичного клімату: збільшення правих сил у парламентських і президентських кріслах, поляризацію й радикалізацію суспільства, утиски прав квір-людей, згортання політик різноманітності й інклюзії в компаніях, зокрема таких як Meta й X. Наприклад, цього року низка компаній, що раніше спонсорувала Прайд у США, відмовилася від його підтримки. Основною причиною є небажання ризикувати капіталом в часи економічної нестабільності та агресивного курсу Трампа на так звані традиційні цінності.

Це не значить, що всі компанії перестали підтримувати Прайд, проте відхід низки бізнесів від цієї практики чи її завуальованість, відмова від задекларованих раніше цінностей, вибір лишатися нейтральними вказують на помітні зміни та погіршення ставлення до ЛГБТ-спільноти там, де розташовані ці підприємства. Це означає, що підтримка квір-людей сходить з трендів і ризикує вийти з мейнстриму. Натомість її місце займає страх перед правими радикалами при владі та в суспільстві.

Розчарування сучасними квір-іконами

Хоча це можна було би назвати окремими незначними ситуаціями в особистому житті знаменитостей, все ж вони докладаються до загального настрою цьогорічного Прайд-місяця. Мова про деяких публічних персон, які раніше позиціонували себе як символи квір-ком’юніті, а нині, на думку самої спільноти, роблять контроверсійні та невиправдані речі. Зараз у соцмережах обговорюють зміни в ідентичностях музичних виконавиць ДжоДжо Сіви та Флетчер, які зробили неочікувані рішення саме під час Місяця гордості.

ДжоДжо Сіва навряд чи вважається квір-іконою, проте вона привертала увагу ЛГБТ-спільноти з 2021 року, коли зробила камінгаут, а пізніше назвалася «винахідницею гей-попу» і всіляко позиціонувала себе знаковою постаттю для лесбійок. Проте цього року саме під час Тижня видимості лесбійок співачка в грубій формі заявила, що вже не ідентифікує себе так, а натомість є квір-людиною. Багатьох обурила сама форма цієї заяви та невдалий час для подібних слів. Згодом в інтерв’ю ДжоДжо розповіла, що «сексуальність мінлива», а сама вона «була» лесбійкою, бо була закохана в дівчину. Тепер вона публікує фото з новим партнером і продовжує розповідати про те, що сексуальність може змінитися.

У свою чергу Флетчер роками вважалася однією з яскравих представниць сапфічного ком’юніті в музиці. Проте з певних причин саме під час Місяця гордості вона випустила новий сингл Boy, в якому описує почуття до хлопця так, немов ділиться секретом. І хоча Флетчер ніколи не заявляла, що є лесбійкою, цей трек саме в цей час, а також комунікація співачки довкола нього, що нагадує камінгаут, викликала обурення серед квір-жінок. Ті стверджують, що розповідати про стосунки з чоловіком, немов це щось ризиковане й небезпечне під час Прайду некоректно.

І хоча люди мають право за згоди зустрічатися з ким завгодно, а ідентичність справді може змінюватися в ході рефлексії, така публічна комунікація у червні з боку знакових квір-постатей, які отримували вигоду від спільноти, сприймається здебільшого негативно. Адже це не просто «зрада» і втрата рупорів, а й поширення шкідливих наративів, зокрема одночасно гомо- й біфобних.

Повернення Прайду до протесту

На хвилі поступового відкочування досягнень ЛГБТ-руху, відмови деяких бізнесів від його підтримки, а також часткового розосередження самої квір-спільноти, зокрема й через вплив популістичних консервативних ідей, вже кілька років як Прайд повертається до свого коріння. Якщо з низкою досягнень активістів/ок протягом попереднього десятиліття Прайд ставав синонімом радше святкування, а не протистояння системі, то сьогодні все частіше звучить думка про те, що обставини спонукають ЛГБТ-рух переосмислити себе та повернутися до витоків, а саме формату протесту. 

У деяких країнах, які наклали прямі заборони на подібні зібрання чи які мають дуже консервативну владу і високий відсоток несприйняття квір-руху (як-от Угорщина чи Польща) у спільноти вже немає вибору, окрім як виходити на протести, ризикувати чи навіть порушувати закон. Альтернатива цьому — переховуватися й переживати подальші утиски прав.

Проте Прайд повертається до протесту й у країнах з більш прогресивним законодавством, наприклад, у Великій Британії чи США. І хоча влада цих країн ще не накладала очевидно жорстких обмежень на квір-рух, активісти/ки відчувають зміни в політичному кліматі й побоюються того, що ситуація може серйозно погіршитися. Також переймаються поширенням агресивної антитранс-риторики як з боку популістичних політиків, які користуються цією темою задля створення панічних настроїв, так і часом навіть всередині квір-спільноти. Через все це дехто вбачає потребу в тому, аби пригадати, з чого починався рух за права ЛГБТ-людей, в якому форматі він відбувався та чому боротьба має бути згуртованою.

Ситуація в Україні

Якщо в низці західних країн можна спостерігати появу нових викликів і загроз для ЛГБТ-руху, атмосферу страху через утиски й обмеження, а також втрату частини підтримки з боку бізнесу й суспільства, то в Україні, скоріш за все, досі триває поступ в питанні правозахисту квір-людей. З кожним Місяцем Гордості можна помітити, як до підтримки Прайду долучаються нові бізнеси, установи й публічні люди. Тема ЛГБТ-спільноти поволі нормалізується — і це підтверджує щорічна статистика. Ймовірно, великою мірою до цього докладається гостре на сьогодні питання прав ЛГБТ-військових. І хоча влада досі не підтримала законопроєкт про цивільні партнерства, український активізм продовжує розростатися і боротися за права квір-людей.

Можна сказати, що в Україні Прайд досі є радше протестом, а не святкуванням, бо мирні акції поки не обходяться без захисту поліції. Підтримка Місяця гордості досі є ризиком, а не суцільним веселковим капіталізмом. І хоча ситуація в Україні відрізняється від інших країн, буває корисно звернути увагу на складну динаміку в суспільствах, які вже встигли відійти на кілька кроків уперед, особливо якщо раніше ми на них рівнялися.