РівністьФетишизація й чоловічий погляд: що таке об’єктивація лесбійок
І чому це не про жіноче задоволення
Лесбійки можуть відчувати на собі подвійну об’єктивацію. По-перше, як і решту жінок, особливо конвенційно привабливих, їх теж нерідко зводять до красивих об’єктів. Це феномен male gaze в культурі, що відводить жінкам роль прикраси задля чоловічої насолоди. По-друге, лесбійок і їхні стосунки ще й додатково фетишизують саме через орієнтацію.
Розбираємося, у чому суть і шкода об’єктивації лесбійок.
Авторка: Леся Королюк
Ілюстрації: Олеся Ковальчук
Як і чому об’єктивують лесбійок
У попередні століття жіночу сексуальність системно заперечували, а факти про неї спотворювали. Зокрема це пов’язано з обмеженням тілесної, та й загалом соціальної автономії жінок, які мусили виступати власністю чоловіків і доповненням задля задоволення й репродукції. Якщо визнати, що жінка може самостійно відчувати цілу палітру емоцій та еротичних переживань, це може ставити під сумнів її статус доповнення до чоловіка. Лесбійські стосунки сприймали схоже: оскільки дві жінки не можуть мати повноцінні любовні й сексуальні переживання без чоловіка, отже, такі взаємини неповноцінні. Наприклад, у 19 столітті в підручниках з медицини писали, що секс між жінками є радше експериментальною мастурбацією й підготовкою до шлюбу. У суспільстві вважалося ввічливим говорити, що дві жінки, які живуть разом і сплять в одному ліжку, є «самотніми».
Через це виникло уявлення, буцімто всі прояви лесбійської сексуальності існують насправді для чоловіків: чи то заради підготовки до «справжніх» гетеростосунків, чи то задля спокуси й насолоди чоловіка. Фетишизація породила велику кількість контенту про жіночі гомосексуальні стосунки, орієнтованого насамперед не на лесбійок, а на гетерочоловіків. Це і порно, й еротичні сцени у фільмах, і ще багато псевдолесбійських зображень, покликаних додати до атмосфери трохи «перчинки». Можна пригадати хоча б виступ виконавця Drevo на цьогорічному фіналі нацвідбору до Євробачення. На сцені виступав чоловік як повноцінний і самодостатній артист, а біля нього танцювали дві жінки, які метафорично обігрували сексуальні дії одна до одної, поки чоловік дивився.
У чому проблема лесбійського порно
За торішнім звітом Pornhub, лесбійське порно посідає третє місце за частотою пошуку та є категорією з найбільшою кількістю переглядів. Сам Pornhub визнає, що більшість авдиторії сайту – гетерочоловіки, які й сформували цю статистику насамперед, проте водночас зазначає, що серед жінок це взагалі найпопулярніша категорія. Сайт робить висновок, що всі, незалежно від гендеру й орієнтації, просто «люблять дивитися» на жіночий секс. Водночас гей-порно не ввійшло навіть у найпопулярніші 30 запитів.
Хоча деякі жінки справді дивляться класичне лесбі-порно в стилі Pornhub, у лесбійському ком’юніті нерідко описують відірваність такого контенту від реальності. Адже, окрім неправдоподібності, сюжети лесбійського порно більш схильні відображати гетерофантазії, особливо в сюжетах, де лесбійську пару зваблює чоловік або ж пара жінок зваблює чоловіка. Порно формує уявлення, що лесбійки – це просто трохи більш розкуті й охочі до експериментів жінки, яким для «повноцінного» досвіду потрібен чоловік, який їх «приборкає».
Об’єктивація лесбійок у кіно
Лесбійки, як і решта меншин, потребують репрезентації в популярній культурі, зокрема й кіно. Проте не завжди ця репрезентація приносить користь і здатна відобразити справжніх сапфічних жінок, а не фантазії про них. Нерідко фільми про лесбійські стосунки знімають чоловіки, які так чи інакше включають у стрічку епізоди в стилі male gaze. У них чуттєвість і хімія між персонажками відходить на другий план, натомість глядач насамперед дивиться на акробатичні пози в традиціях порно, беземоційність та анатомічні деталі, покликані збуджувати гетерочоловіків. Уже класичним прикладом чоловічого погляду в стрічці про лесбійок є «Життя Адель» (2013) режисера Абделатіфа Кешиша. Фільм критикують за сцени сексу, що займають багато часу, але не зображують динаміку й почуття між героїнями, натомість відтворюючи лише штампи з порно.
Сумним наслідком об’єктивації лесбійок є й те, що такий контент споживають багато юних дівчат, які тільки починають знайомитися зі своєю сексуальністю. Замість адекватної репрезентації вони бачать нереалістичні образи, тож можуть ще більше сумніватися в собі (адже не завжди жінкам подобається те саме, що й чоловікам) і засвоювати нездорові практики.
Чи об’єктивують лесбійки самі себе?
Культура male gaze – це не лише про сексуалізованих персонажок, відфотошоплених фото моделей і нереалістичну поведінку порноакторок. Це й про решту жінок у повсякденні, які дбають про те, щоб їхній вигляд відповідав стандартам краси. Саме тому багато жінок готові витрачати кошти на косметичні засоби й процедури та навіть хірургічні операції, адже в патріархальному соціумі приваблива зовнішність підвищує статус, а настанови з дитинства змушують дівчат піклуватися про красу навіть у побутових ситуаціях. Це стосується багатьох жінок, які мали типове гендерне виховання.
З одного боку, гомосексуальні жінки можуть відчувати на собі гетеросексистські цінності – саме ті, що породили male gaze й вимоги до жінок мати завжди гарний вигляд. Навіть попри те, що чоловіки їх не приваблюють, вони можуть однаково турбуватися про їхню думку стосовно себе. З іншого боку, деякі лесбійки можуть звертати меншу увагу на конвенційні стандарти краси, адже вони однаково не намагаються привернути чоловічу увагу. Дослідники поки не певні, яке саме ставлення до своєї зовнішності превалює. Також рівень самооб’єктивації корелює з лесбійською ідентичністю: жінки з фемінним чи андрогінним образом об’єктивують себе частіше, ніж маскулінні лесбійки.
Окрім самооб’єктивації під майже неуникним у патріархальному соціумі чоловічим поглядом, лесбійки можуть сексуалізувати ще й одна одну. Це не суцільно системне явище, також воно не настільки вкорінене в лесбійську культуру й базову взаємодію між сапфічними жінками, як у гетерокультурі. Водночас не варто ігнорувати те, що деякі лесбійки (особливо це помічають серед більш маскулінних жінок, хоча чіткої статистики немає) переймають токсичні патріархальні практики й поводяться з іншими жінками дещо принизливо. Вони можуть об’єктивувати, ображатися за сумніви в їхній маскулінності, а також ображати бісексуальних жінок. Водночас усе ж варто не забувати, що коріння цієї проблеми росте з патріархальної динаміки й культури, яку більшість людей споживає як базу з наймолодшого віку.
Чи є здорова лесбійська еротика?
Засудження об’єктивації не означає, що варто відмовитися від будь-якого еротичного контенту. Насамперед потрібно розуміти, що шкідливою об’єктивацію робить ставлення до людини, як до речі або функції: вона лише прикрашає, збуджує й задовольняє, не пропонуючи більш нічого людського. Така практика спонукає зневажати тих, кого об’єктивують – найчастіше це фемінні, конвенційно привабливі жінки. Публіка звикає бачити їх звабливими й завжди ідеальними, дегуманізуючи їх до образу красивих ляльок, а не самодостатніх особистостей.
Та все ж прояви сексуальності не обмежуються лише зведенням людини до привабливого об’єкта. Так само спектр лесбійської сексуальної взаємодії ширший і глибший, ніж показують у порно. Здорова еротика для лесбійок фокусується на почуттях і досвідах, близьких до реальності, а також на справжніх уподобаннях сапфічних жінок замість бажань чоловіків. Також у здоровій еротиці будь-які тіла мають право на репрезентацію й бажаність. І, можливо, найважливіше для лесбійської перспективи – це максимальна увага на жіночому задоволенні у всіх його реальних проявах, знання про жіночу фізіологію та сексуальність.
Коментарі
Підписатись