РівністьСтать, гендерні ідентичності, деднеймінг. Пояснюємо гендерну теорію та чому це важливо
Задля рівності та взаємоповаги
Гендерна теорія – це дисципліна, що вивчає фемінну, маскулінну чи квір-поведінку в різних контекстах, спільнотах, соціумах чи наукових сферах. Вона розглядає гендер людини як соціальний конструкт, що часто зумовлює те, як ми поводимося, презентуємо себе чи навіть мислимо. Водночас гендер не є чимось назавжди визначеним і незмінним.
Розповідаємо, чому базові уявлення з гендерної теорії – важлива частина повсякдення сучасної людини, звідки ці ідеї взялися та як їх правильно використовувати у спілкуванні.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
Текст: Леся Королюк
Якими були уявлення про стать і гендер у минулому
Для початку варто зрозуміти, що вивчення статі й гендеру щільно пов’язане з вивченням сексуальності та з феміністичними студіями. Адже часто ставлення соціуму до жінок і питань сексуальності може багато сказати про розуміння цим суспільством гендеру та статі.
Якщо ми розглянемо ставлення соціуму до статі й гендеру в попередні епохи, то помітимо, що воно було досить відмінним від наших уявлень у сучасності. Ставлення до жінок і чоловіків різнилося залежно від регіону й епохи. Наприклад, в античній Греції та Римі чоловіків і жінок чітко розрізняли та виділяли їм різні ролі. Водночас у Римській імперії жінки мали більше свободи та влади. А стосовно доісторичних часів учені досі ведуть дискусії, адже нещодавні відкриття припускають, що жінки, ймовірно, мали більш розмаїті ролі та заняття, як-от мистецтво й полювання, і не завжди лише сиділи коло вогнища з дітьми.
У 18 столітті, із закріпленням наукового методу, учені стверджували, що людська поведінка є наперед визначеною та незмінною за біологічними ознаками статі, а чоловіки й жінки вважалися повними протилежностями у всьому. У 19 столітті ці уявлення остаточно закріпилися на рівні розподілу занять і навіть у маркетингу: публічний простір повністю відводили чоловікам, а приватний, домашній – жінкам. Відповідно, й ринок, що розвивався в часи індустріалізації, почав орієнтуватися на потреби й уподобання людей залежно від їхніх статі та «призначення» в суспільстві.
З появою феміністичних рухів наприкінці 19-го – початку 20 століття стан справ почав змінюватися, а межі між чоловіками й жінками – розмиватися. Почали виникати праці, написані здебільшого жінками, що розвіювали уявлення про поведінку як щось, що прямо залежне від статі. Наприклад, американська антропологиня Маргарет Мід у 1920-х роках дослідила, як у незахідних суспільствах чоловіки й жінки поводяться не так, як було заведено у західних. А Сімона де Бовуар у праці «Друга стать» 1949 року заявила, що жінкою не народжуються, а стають. Окрім цього, саме у 20 столітті почали сповна розрізняти терміни «стать» і «гендер», вважаючи їх більше не синонімами, а різними за значенням словами.
Гендерна теорія як академічна дисципліна виникла в 1970-х роках минулого століття. Тоді дослідники почали прицільно вивчати фемінність і маскулінність не як вроджені, а як здебільшого набуті в соціумі ознаки, що можуть варіюватися та змінюватися. Зокрема, французький філософ Мішель Фуко вважав, що через фізичне й біологічне людьми лише маніпулюють, а гендерні ярлики створили, щоб керувати суспільством через людську сексуальність.
Вагомою працею в контексті гендерних студій вважають роботи американської мислительки Джудіт Батлер. Вона заявляла, що важливо говорити про людську поведінку як про наслідок правил, що панують у соціумі, а не як наслідок певної природи чи цілком самостійних рішень. Батлер убачає і стать, і гендер як сформовані суспільством конструкти та правила, яким необов’язково сліпо слідувати.
Так сформувалася гендерна теорія – дисципліна, що є й розвивається досі. Розгляньмо тепер деякі базові ідеї сучасних уявлень про стать і гендер, які важливо знати та розрізняти.
Чим відрізняються стать, гендер і гендерна ідентичність
Стать – це певний набір первинних і вторинних біологічних ознак, які ми отримуємо від народження. Стать визначають наші геніталії, а також вторинні статеві ознаки, як-от розвинутість молочних залоз чи менструація. Водночас стать не визначає нашу поведінку чи характер, або ж впливає на це мінімально.
Гендер – це сукупність поведінкових, культурних чи психологічних ознак, що зазвичай асоціюють із тією чи іншою статтю. Гендер не є вродженим явищем: це радше очікування від соціуму про те, як має поводитися й виглядати жінка або чоловік. Уявлення про гендерні норми можуть різнитися від одного соціуму до іншого, але здебільшого в західному суспільстві з чоловіками зазвичай асоціюють мужність, рішучість і беземоційність, а з жінками – терпимість, емоційність і бажання прикрашати себе. У певному сенсі звичних гендерних ролей усе-таки дві, адже суспільні норми, що існували століттями, поки що передбачені лише для двох статей. Варто розуміти, що очікування суспільства не завжди мусять визначати вашу поведінку й самопрезентацію.
Натомість гендерна ідентичність – це вже особисті відчуття кожної людини стосовно себе. Вони можуть збігатися з вродженою статтю, а можуть відрізнятися від неї в багато різних способів. Якщо людина асоціює себе зі своєю статтю – у неї цисгендерна ідентичність. Якщо асоціює з протилежною статтю або взагалі не відчуває належності до жодної з них – це трансгендерна людина. До трансспектра можуть входити не лише безпосередньо трансгендерні люди, а й такі ідентичності, як-от агендерні, гендерфлюїдні, бігендерні персони тощо.
Люди поводять себе відповідно до власної гендерної ідентичності. Це називається гендерна експресія (поведінка). Знову ж таки вона може збігатися чи не збігатися з очікуваннями суспільства від людини.
Гендерний етикет: як поводитися в гендерно чутливому суспільстві
У прогресивних суспільствах, де зважають на гендерні ідентичності, уже можна виділити своєрідний етикет під час знайомства та спілкування з ким завгодно. Він потрібен, щоби проявити повагу до ідентичності кожної людини та випадково нікого не образити місгендерингом – ситуацією, коли ви називаєте людину не за тією ідентичністю, з якою вона себе асоціює.
Запитуйте про займенники та користуйтеся ними
Займенники використовують, говорячи про людину чи звертаючись до неї. Вони можуть бути як давно відомі, чоловічі чи жіночі (він/його, вона/її), так і небінарні (вони/їх). Про займенники в багатьох соціумах уже заведено запитувати відразу під час знайомства та використовувати надалі, як би вам особисто це не було незвично.
Пам’ятайте про відмінювання дієслів і прикметників
Варто також не забувати про закінчення дієслів і прикметників, які в українській мові також залежать від гендерної ідентичності. Якщо в людини одна з бінарних ідентичностей, тоді використовуємо закінчення -в, - ла в дієсловах (він зробив/вона зробила) та -ий, -а у прикметниках (він щирий, вона щира). Якщо ж спілкуємося з небінарною людиною, відмінюємо дієслова та прикметники відповідно до займенників вони/їх: вони зробили, вони щирі.
Говоріть про трансгендерних людей правильно
Щоб уникнути плутанини, звертайтеся до транслюдей залежно від тієї ідентичності, з якою вона себе асоціює. Говорячи про транслюдей, використовуйте лише ті слова, що вже пов’язані з цією ідентичністю: якщо людина називає себе жінкою, то вона трансжінка чи просто жінка. Уточнюйте також, за яким іменем варто звертатися до людини, щоб випадково не використати «мертве ім’я» (deadname) – неактуальне ім’я, яке людині дали, найімовірніше, при народженні.
Чому гендерна чутливість важлива?
Гендерна чутливість – це такий погляд, що має на меті зрозуміти культурні й соціальні відмінності між гендерами.
По-перше, він дає змогу побачити привілеї, те, як вони розподілені в соціумі, а також усвідомлювати власні привілеї чи їхній брак. Розуміючи це, ви зможете побачити, як розподіляються влада та вплив, кому може бути комфортніше й безпечніше в різних ситуаціях, кому легше зробити кар’єру в тих чи інших галузях тощо.
По-друге, гендерна чутливість допоможе помічати дискримінацію. Ви можете бачити нерівномірний розподіл тих чи інших привілеїв і розуміти, де є дисбаланс влади. Наприклад, ви зможете помітити, як на вашому робочому місці до жінок, можливо, ставляться, як до «окраси колективу» й не сприймають як рівноправних і професійних працівниць. Розуміючи це, ви зможете за потреби вдатися до змін.
І, по-третє, гендерна чутливість у поведінці допоможе виявляти повагу до інших, висловлювати розуміння й підтримку тим, у кого може бути менше привілеїв, а також долучатися до боротьби за рівність.
Коментарі
Підписатись