СитуаціяЖурналістка Ана Море стикнулася з хвилею погроз через пост із фото з Маршу рівності. Що відбувається

21 червня журналістка Ана Море опублікувала на своїй фейсбук-сторінці фотографію з Маршу рівності «КиївПрайд». Після цього під дописом почали масово з'являтися образливі коментарі, мова ненависті щодо ЛГБТКІ+ спільнот і погрози смертю.

Згодом консервативний рух «Всі разом» використав фотографію журналістки з її сторінки у Facebook на своєму сайті й у соцмережах як ілюстрацію до твердження, що учасниками Маршу рівності були іноземці.

Wonder Media разом із громадською організацією «Почута» поспілкувалися з Аною Море про хвилю онлайн-хейту й те, як вона реагує на мову ненависті в коментарях.

«Найкомічніше в цьому всьому, що нічого й не сталося. Тобто в порівнянні з усіма попередніми кейсами, де були атаки через професійну діяльність: журналістське розслідування, YouTube-блог, де я розбирала «Дизель Шоу» на сексизм, чи випуск іншого проєкту про трансгендерну офіцерку. А тут я просто опублікувала щасливе фото з Маршу рівності з подякою організатор_кам і всім, завдяки кому цей Марш став можливим, – усім, хто служить у війську. Але Facebook-алгоритми непередбачувані», – зазначила Ана в коментарі Wonder Media.

За словами журналістки, спочатку під дописом почали масово з'являтися коментарі: частина – від порожніх акаунтів, частина – від реальних користувачів. У них були погрози, образи, мова ненависті щодо ЛГБТКІ+ спільнот, релігійні заклики та перекручені цитати з Біблії.

Згодом консервативний рух «Всі разом» також використав фотографію з допису журналістки у своїх публікаціях як підтвердження того, що учасниками Маршу рівності були іноземці.

Я просто опублікувала щасливе фото з Маршу рівності з подякою організатор_кам і всім, завдяки кому цей Марш став можливим, – усім, хто служить у війську. Але Facebook-алгоритми непередбачувані

«Проблема, з якою я стикнулася цього разу, – комплексна. Адже той факт, що Facebook спершу виніс мій святковий пост про Марш рівності на консервативну аудиторію, – не випадковість. Як і не випадковість те, що на десяток скарг на мову ненависті, які надсилали я, мої колеги й друзі, Meta не застосувала жодних санкцій», – розповіла Ана.

На запитання про те, як вона відреагувала на хвилю коментарів, журналістка відповіла, що насамперед перевірила налаштування приватності свого профілю, щоб переконатися, що сторонні люди не мають доступу до її особистих даних.

«Найстрашніше в такій атаці – рівень доступу. Серед ображених людей у коментарях можуть затесатися одна-дві справді неадекватні людини, які в пориві агресії захочуть реалізувати свої погрози. Тому моя головна реакція – перевірити, чи не публікувала я випадково жодних селфі, за якими можна впізнати місце мого проживання. Чи ніде не ввімкнена можливість зателефонувати мені на мобільний», – розповіла Ана.

Вона зазначила, що почувалася більш підготовленою та діяла скоординованіше, адже вже стикалася з онлайн-атакою у 2021 році. Тоді Telegram-канал «Катарсис» опублікував заклик масово скаржитися на її сторінки, додавши посилання на всі соцмережі.

«Найстрашніше тоді було, що скарги й коментарі синхронно сипалися на всі сторінки: у Twitter, Instagram, Telegram. Як громадська діячка, я, звісно, публічно веду більшість соцмереж. Та це не означає, що готова відбиватися від навали всюди. Найстрашніше тоді було з Telegram – мій телефон так миготів від десятків повідомлень на хвилину, що я не могла його розблокувати, щоб змінити нікнейм чи приховати від неконтактів. Цього разу я вже була більше готова. Тому, на щастя, поки що атака сконцентрована лише у Facebook», – додала вона.

Розповідаючи про те, як подібні атаки впливають на роботу, публічну активність і підтримку ЛГБТКІ+ спільноти, Ана зазначила, що спочатку намагалася відповідати на всі коментарі й емоційно включатися в дискусії. Однак згодом зрозуміла, що її робота як активістки – працювати заради реальних змін.

«Особливо мене вражає, як можна захищати «традиційні цінності» й бажати жінці бути зґвалтованою. Чомусь особисто мене нині такі речі ранять найбільше. Зараз я знаю, що якщо мене щось ранить, то я винесу це на сесію психотерапії, щоб за її допомогою не зігнорувати ті почуття й емоції, які могли зачепити окремі нападки. Але ще 10 років тому такі образи й погрози могли залазити глибоко під шкіру», – розповіла журналістка.

Вона додала, що якщо погрози перейдуть у приватні повідомлення або набудуть ознак реальної небезпеки, то планує звернутися до кіберполіції:

«Поки треба трохи тиші й обережності в тому, щоб не постити ніяких фото чи відео з упізнаваними обʼєктами локацій, де я є, у моменті. Кілька тижнів не ходитиму сама містом, лише в супроводі друзів чи близьких. І, сподіваюся, хвиля стихне».