Плейліст10 улюблених пісень Марини Круть
«Можу слухати різне, але часто все зводиться до простоти»
![10 улюблених пісень Марини Круть — Плейліст на Wonderzine](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post-cover/m2RYEKCygqb-qlvivRy6tg-default.png)
У рубриці «Плейліст» наші героїні розповідають про своїх улюблених виконавців і музику. Героїнею цього випуску стала співачка, композиторка та бандуристка Марина Круть. Для свого сольного проєкту Krutь вона створює музику у стилі інді-соул зі звучанням бандури.
Для Wonderzine Україна Марина розповідає про буремний хіпі-період у її житті, виконавців, які надихають створювати музику, та любов до українського фанку. А також пояснює, чому музична освіта – її найбільша проблема та навіщо вимикати музику, яка не подобається.
Текст: Катерина Янченко
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/PYSeFvnPMVcI-BdVIwnOPQ.jpg)
Марина Круть
Співачка
Найбільша моя проблема — це професійна музична освіта. Якби я не знала, як грається музика, можливо, більше б її любила
У нашій сім’ї не було вінілів чи історій із The Beatles. Я виховувалася на російській музиці й рідко слухала когось із українських виконавців. Але хороший музичний смак у мене від тата. Він грав на гітарі й удома завжди звучала музика. Я захоплювалася його вмінням створювати особливу атмосферу. Пам’ятаю, в нас було маленьке радіо, з якого щоранку звучав гімн. Одного разу я розплакалася, коли його почула. Тоді він був такий щемкий і красивий, що я не стрималася.
У підлітковому віці в мене з’явився простенький плеєр без екрана. Я просила друзів завантажувати туди пісні, оскільки не мала комп’ютера. Вони ділилися дійсно класною та якісною музикою. Я слухала багато джазових та альтернативних виконавців, але не знала їхніх імен. Уже пізніше дізнавалася, хто створював ті чи ті пісні. У 13 років я полюбила рок. Фанатіла від груп на зразок Slipknot, System of a Down, «ТОЛ». У ті часи я була неформалкою, як і більшість підлітків, і слухала депресивну й важку музику.
Потім смаки змінилися. У моєму місті, Хмельницькому, є маленький театр «Кут», до якого приїжджало багато джазових артистів. Я ходила на всі концерти, що були розраховані на 50–70 людей. А потім удома слухала джаз із ранку до ночі. Зокрема, на мене тоді вплинула неймовірна джазова вокалістка Ольга Лукачова (MARU, Volga Funk). Захоплення джазом тривало років 8. Багатьох улюблених виконавців я чула на Alfa Jazz Fest у Львові (зараз Leopolis Jazz Fest – ред.) і на Jazz Koktebel. Люблю також етнічних виконавців. Подобається французький джаз, особливо джаз-мануш.
Підлітковий вік був буремним хіпі-періодом у моєму житті. Ми їздили на фестивалі й жили в наметах. Одними з найяскравіших були «Файне місто», «Респубіка», «Узвар», «Країна Мрій». Пізніше я виступатиму на них, але будуть уже зовсім інші відчуття. Коли їздиш на такі події як слухачка, то тебе вражає все. «О Боже, який артист! Яка крута група! А публіка!» Від тих відчуттів аж трохи трясло. Фестивалі – це завжди особливе ком’юніті й атмосфера.
Пам’ятаю, як виступала зі своєю першою групою «Пінта морфіна» на «Узварі» в Хотині й спала в наметах, хоча і була учасницею фестивалю. Такого вже не буде, але я сумую за тими часами. Хотіла б мати якийсь альтернативний проєкт і співати панк, щоб усіх розривати. (усміхається) На фестивалях хочеться відірватися, а мою музику треба слухати сидячи. Або ж вона добре пасує до моментів, коли ти лежиш на фестивалі в гамаку після вчорашніх виступів, тебе сліпить сонечко і хочеться послухати чогось класного та спокійного. От тоді я почуваю себе комфортно.
Найбільша моя проблема — це професійна музична освіта. Якби я не знала, як грається музика, можливо, більше б її любила. У мене абсолютний слух, який я набула під час навчання в музичній школі й училищі. Тому моя голова автоматично починає розбирати музику на ноти й інтервали, розпізнає акорди і структури. Буває, ловлю себе на тому, що коли чую якусь пісню, в мене починають згинатися пальці на руці. Я неначе граю ту мелодію. Це заважає, бо часом хочеться розслабитися і слухати настрій, а не ноти.
Ловлю себе на тому, що коли чую якусь пісню, починаю грати її пальцями
До речі, це одна з причин, чому я не здобула вищу музичну освіту. Якби могла прожити життя ще раз, я б робила музику, але не знала нот. Мабуть, це щастя – не розуміти їх. Музична грамотність – це основа, яка дуже необхідна. Питання в тому, хто як здобуває ці знання: через уроки на YouTube, приватних учителів чи в училищах. Класична музична освіта не те щоб калічить, але точно змінює кут погляду на музику й інколи відбиває бажання її створювати. Думаю, ця обізнаність має бути до певного моменту. Це все індивідуально, але я закінчувала навчання з думкою, що мені вистачить. Можна було б зупинитися і на 4 класах. (усміхається) Перебір таких знань у голові заважає людині відчувати музику серцем. А її треба робити саме так.
Є такі виконавці, яких слухаєш і хочеться творити. Для мене це Біллі Айліш, вона мені сильно резонує. Щоразу відчувається енергія створення. З українських це, безумовно, «ДахаБраха», «Один в каное», ONUKA. Переконана, кожний музикант уже стільки всього переслухав, що на деяких етапах хочеться різноманіття. Зараз мені дуже відгукується українська етнічна музика. Я віднаходжу старі записи народних пісень, про які майже ніхто не знає, і слухаю їх.
Інколи мене втомлює надто серйозна музика й хочеться поспівати під гітару біля вогнища
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/fqxGPT9lvm03_oKm-sFxEg.png)
Я можу слухати різне, але часто все зводиться до простоти. Зрозуміла, що в музиці найбільше ціную щирість, душевність і мінімалізм. Інколи мене втомлює надто серйозна музика й хочеться поспівати під гітару біля вогнища. Для цього в мене улюблений український виконавець Мало. У нього тільки один альбом, він більше не грає, але залишається моїм ідолом простоти і точності слова.
Останнім часом переслуховую старшу українську музику: «Гич Оркестр», Tik Tu, Nameless, «Ті, що падають вгору». Нову школу та закордонний хіп-хоп намагаюся полюбити, але поки що ми не зійшлися. Натомість люблю вмикати відео Мар’яна Пирога, де він сидить у дивних окулярах і виконує пісні.
Цього літа я стала фанаткою вінілового українського фанку 70-х років. Це були часи молодої Софії Ротару, Володимира Івасюка, Тараса Петриненка з його ансамблем «Візерунки шляхів». Через 20 років це дало свої плоди. У нас з’явилися «Брати Гадюкіни», а потім «Океан Ельзи», Скрябін.
За можливості слухаю тишу, бо інколи вона цінніша за будь-який шум
Чимало цікавої музики відкривають для мене друзі. Довіряю їхнім смакам і слухаю, що вони радять. Якщо чіпляє виконавець, то знаходжу весь його альбом і відбираю пісні. Багато музичного контенту мені подобається в журналі music cures Дар’ї Коломієць. Щонеділі слухаю її двогодинні тематичні ефіри. Плейлісти Spotify теж підбирають треки під мої вподобання і знайомлять із новими музикантами.
Часто я взагалі нічого не слухаю. Для мене це гігієна і відповідальність за те, що я вмикаю. Вранці, на «свіже вухо», переслуховую музику, яку зробила ввечері. Час від часу можу ввімкнути реггі чи щось веселе, щоб зарядитися настроєм. Усе, що грає зранку, запам’ятовується і залишається зі мною на день. Тому намагаюся не засмічувати ефір.
Коли їду в таксі чи сиджу з друзями, прошу вимикати музику, якщо вона мені не подобається. Зазвичай це щось дуже гучне, що аж б’є по вухах. За можливості слухаю тишу, бо інколи вона цінніша за будь-який шум. Вважаю, щоб порушувати її, людина повинна мати дозвіл, і робити це гідно. Музика, яку ти вмикаєш не в навушниках, це завжди агресія і вторгнення в чужі кордони. Я намагаюся бути обережною та завжди запитую, чи можу щось увімкнути. Адже хочу, щоб до мене теж так ставилися.
Інколи мене нудить, коли я слухаю радіо. Воно відчутно втрачає позиції, як і телебачення. Щоразу дивуюся, як деякі треки можуть крутити і просувати. Це хіти, за якими стоять стандартні біти, голоси, рими на дієслова. Від них хочеться вберегтися і відсторонитися. Погана музика псує бачення й естетичний смак, тому я дуже прискіплива до того, що слухаю.
Є пісні, які хочеться ставити на повтор. Вони круті й водночас небезпечні, адже вшиваються в певний життєвий період і часто пов’язані з якоюсь людиною. Коли ти чуєш ці треки через рік, починають валити асоціації й спогади. Це як машина часу. Якщо є такі пісні, їх треба колекціонувати. І моменти, зокрема, також.
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/YwbfZ8E3n_43O0vFAa-CFg.png)
Jeff Buckley
Hallelujah
Дуже люблю цю пісню та колись сама її виконувала. Аранжування Джеффа – найкраще, що могло статися з Hallelujah.
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/gLPOzoF6PCa7MIGur_Sg2w.png)
Mia Doi Todd
Spring
Це саундтрек до мого улюбленого фільму «Піна днів» (режисера Мішеля Гондрі). Spring була для мене спасінням під час самотніх зимових вечорів. Дуже красива пісня.
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/WG1TASbi_MNa5UybHaGwYQ.png)
Childish Gambino
Redbone
Пісня з альбому Awaken, My Love, який у моєму особистому топі альбомів. Коли я вперше приїхала в Канаду, вона звучала в таксі. Тоді я дуже здивувалася, що таксисти слухають Childish Gambino. Це було відкриттям. [усміхається]
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/o481KQZW5Wr_pvJ-7rjl5Q.png)
Billie Eilish
Еverything i wanted
Улюблена пісня Біллі точно не bad guу. Це 100% не bad guy. [сміється] Думаю, це все ж таки Everything i wanted. Хороша меланхолійна робота.
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/j9CgjxjDmuoBV3p2_ivgrg.png)
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/u2CLGnj1cJwdUw5fdKp4AQ.png)
«Візерунки шляхів»
«Весна і ти»
Пісня молодого Тараса Петриненка і його банди. Вона записана ще до того, як він пішов в армію. Опісля цього інші учасники пішли працювати до інших артистів. Тому той склад, час і пісня дуже важливі. «Весна і ти» – найкраще, що є в творчості Петриненка. На рівні з нею ще «Україно».
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/UGMTqjqUOlsyHsUaA_P-ig.png)
Patrick Watson
Lighthouse
Патрік Вотсон – один із моїх найулюбленіших кіношних композиторів.
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/6uRSVrNp9hnfBHv2vMu0YQ.png)
Hooverphonic
Mad About You (Live at Koningin Elisabethzaal 2012)
Цей лайв надихнув мене на створення другого альбому Live with chamber orchestra.
![](https://cdn.wonderzine.me/wonderzine.com.ua/post_image-image/3u-05ob4D0e-hUWjbgWAqA.png)
Rhye
Open
Rhye – мій улюблений гурт. У 2019 році я їздила на їхній виступ у Польщу. А коли в мене був плеєр, який не показував назви артистів, я приблизно три роки думала, що соліст – жінка. [усміхається]
Коментарі
Підписатись