Кіно«Найбільш різноманітний каст в історії Marvel». Редакторки дивляться «Вічні»
Обговорюємо фільм про нових супергероїв без спойлерів
У новому фільмі «Вічні» Marvel представляє нову для нас команду позаземних безсмертних героїв, які захищали Землю ще в часи первісних людей і протягом 7000 років приховували своє існування. Але давні жахливі істоти Девіанти повертаються, і Вічні вимушені об’єднатися, щоб знову захистити людство. Стрічка також показує, чому ці супергерої не допомагали Месникам протистояти Таносу й дозволили йому знищити половину населення.
На цю стрічку припадає кілька «вперше» для всесвіту Marvel: перша ЛГБТ-сім’я в одного із супергероїв, а також перша супергеройка, яка не чує. Режисеркою фільму стала Хлоя Чжао, друга в історії жінка-режисерка зі статуеткою «Оскар», яку вона отримала за фільм «Земля кочівників».
Серед касту – Анджеліна Джолі, Сальма Гаєк, Річард Медден («1917»), Кумейл Нанджіані («Дулітл», «Махач вчителів»), Джемма Чан («Капітан Марвел»), Кіт Герінґтон («Гра престолів»).
Стрічка мала вийти в листопаді 2020 року, але через пандемію прем’єру відкладали. 4 листопада стрічка «Вічні» нарешті стартує в українському прокаті.
Редакторки Wonderzine Україна Софія Пилипюк та Катя Янченко разом із головною редакторкою Moviegram Анною Шакун уже переглянули фільм і відразу після сеансу зафіксували свої враження від нього.
«Вічні»
Eternals
Студія: Marvel Studios
Тривалість: 158 хвилин
Жанр: супергеройський екшн
Режисер: Хлоя Чжао («Земля кочівників», «Наїзник»)
Актори: Анджеліна Джолі, Річард Медден («1917»), Сальма Гаєк, Кумейл Нанджіані («Дулітл», «Махач вчителів»), Джемма Чан («Капітан Марвел»), Кіт Герінґтон (серіал «Гра престолів»)
Катя Янченко: Ну це краще, ніж «Чорна вдова».
Аня Шакун: Як на мене, будь-що краще, ніж «Чорна вдова». [сміється]
Софія Пилипюк: Це ж перший великий фільм, після «Месників». Мені здалося, що рівень епічності вони вирішили не збавляти й у розвитку сюжету, й у візуалізації.
Аня: Мені дуже сподобалося, як вони відтворюють давні цивілізації. Наприклад, ворота Іштар настільки детально зроблені, що є відчуття: «Вау, я ж це бачила в підручнику з історії мистецтва!» Молодці, це так гарно відтворено. Тепер можна казати: «Так ось чому ворота Іштар не збереглися». [усміхається]
Катя: А мені сподобалося, як вони показали супервластивості всіх Вічних. У певний момент я задумалася: «А ким би я хотіла бути з них?» Знаєте, як це буває, коли дивишся супергеройське кіно й думаєш, які сили хотіла б мати? І тут важко вибрати, бо всі дуже класні.
Аня: Прикольно, що Вічні – боги чи герої міфів із давніх цивілізацій. Наприклад, Гільгамеш – шумерський цар-воїн, про якого складали епоси.
Софія: Або ж Тена, як Афіна, богиня війни, утілення грецької міфології.
Аня: А ще ж Ікар і Ерос.
Катя: Гаррі Стайлза як Ероса вже можна спойлити, новина була ще до прем’єри.
Аня: Треба було в цей момент врубати його музику. [cміється]
Софія: Тому обов’язково дочекайтеся сцени після титрів, обидві.
Софія: Це, мабуть, найбільш різноманітний каст в історії Marvel. І круто, що на цьому не робиться значний акцент. Спочатку ти, можливо, і звернеш на це увагу, але потім з’являється відчуття, що так і має бути.
Аня: Вони репрезентували й різні національності, і різні сексуальні ідентичності.
Софія: А ще в цьому фільмі є кілька «вперше» для Marvel: перша ЛГБТ-сім’я в одного з супергероїв, а також перша супергеройка, яка не чує. Мені сподобалося, що її особливість і є її суперсилою, адже вона відчуває вібрації. До речі, у коміксах Маккарі була зображена як білий чоловік.
Аня: А ще вперше показали, що в однієї з Вічних – Тени – є особливість, яка, за словами продюсера Marvel, нагадує деменцію (синдром, за якого відбувається порушення пам’яті та мислення, – ред). Що цікаво, грецька богиня війни Афіна завжди зображувалася достатньо мужньою. Тут ми бачимо, що вона і вразлива. Це додає нового погляду на вже сталий образ.
Також раніше в таких фільмах жінки були радше декором, а в цьомі фільмі ж вони виходять на передній план на рівних із чоловіками. Можна навіть сказати, що чоловіки тут радше допоміжні персонажі, які допомагають розкрити жінок-супергеройок.
Софія: Так, немає цього male gaze, де жінки не показані як сексуалізовані об’єкти.
Аня: Тут узагалі немає сексуалізованих об’єктів. Особливо на контрасті з «Чорною вдовою» це помітно.
Софія: Водночас персонажка, яка стає лідеркою, дуже життєво для жінок сумнівається в тому, чи готова вона до цього, наче з синдромом самозванця.
Катя: Мені сподобалося, що Хлоя Чжао показала Вічних близькими до людей. У цьому фільмі вони дуже вразливі: плакали й жінки, і чоловіки. А потім збиралися з силами і йшли в бій. Мені здається, у житті так теж буває, що робить супергероїв ближчими до нас. Цей фільм робить особливий акцент на емоціях.
Софія: Якщо повертатися ще до жіночих персонажок, то Сальма Гаєк казала, що вагалася щодо зйомок у фільмі, бо думала, що їй запропонують зіграти якусь бабусю чи дадуть другорядну роль. Вона не уявляла, що після 50 років їй запропонують одну з головних ролей. Але круто, що ця вікова межа теж розмивається у фільмі: зокрема, є ще й дівчинка-підліток.
Аня: Цікаво, що їй в одній із розмов наводять аналогію з Пітером Пеном – і вона дійсно на нього схожа. І без спойлерів: її історія теж чимось нагадує цю книжку. До того ж зовнішньо.
А ще якщо брати класичну міфологію, то головна героїня насправді берегиня. Вона взаємодіє з природою, оживляє речі. Зазвичай, такі здібності мають богині плодороддя. Але навіть у цьому амплуа персонажка стає водночас лідеркою, воїном.
Софія: І сюжет відходить від того, що є чоловік, який постійно її захищає, і вона каже, що їй це вже не потрібно. А ще давно не було в Marvel теми токсичних колишніх. [cміється]
Катя: Узагалі у фільмі були класні жарти. Не знаю, як ви, а я посміялася від душі. Подобається, що жанр іде наче трошки проти себе, бо у фільмі висміюються деякі риси супергероїв. Водночас залишилися фрази в стилі супергеройських фільмів типу «у єдності сила» й так далі. Інколи це здавалося награним, але Хлоя Чжао, мабуть, вирішила взяти деякі канони жанру, тому все нормально.
Аня: Мені подобається ця тенденція, коли в блокбастери кличуть інді-режисерів і вони привносять в них душевність, теплоту, людяність. Ще хороший приклад – Тайка Вайтіті (режисер «Тор: Раґнарок»), він теж багато привніс.
Софія: А ще тут заграють моїм улюбленим мок’юментарі.
Аня: Ти не думала, що героя, який його знімає, можна було б замінити на Тайку Вайтіті? Вийшло б «Що ми робимо у тінях».
Катя: Інколи на перший план у цьому фільмі виходить любов: хтось її шукав, у когось вона була, хтось був недолюбленим. Можна було б показувати «Вічних» на 14 лютого. [усміхається]
Софія: Якщо повернутися до теми репрезентації, для деяких людей, які не бачили раніше свою ідентичність, висвітленою в головних героях фільму, такий підхід дуже важливий. Наприклад, те, що з’явилася перша ЛГБТ-сім’я.
Аня: Ще й темношкірих чоловіків.
Катя: Із дитиною. А це дуже поширений стереотип, що ЛГБТ-парам не можна всиновлювати дітей. А їхній син показаний дуже щасливим.
Софія: Мені здається, вплив таких фільмів ми зможемо оцінити через років 10.
Катя: До речі, це фільм другий за тривалістю в Marvel, він іде більше 2,5 години. Але якщо чесно, я цього навіть не відчула, бо сюжет доволі динамічний і не затягнутий.
А ще читала, що цей фільм не покажуть у Китаї. У 2013 році Хлої Чжао в інтерв’ю журналу Filmmake розповіла, що її рідна країна – це місце «де всюди брехня». Після цього в китайських соцмережах навіть видаляли новини про перемогу Чжао на «Оскарі».
Аня: Також я помітила синефільський референс: у Ґарленда був фільм із Наталі Портман «Анігіляція», він багато в чому візуально й за сенсом перегукується з «Вічними». І ще був привіт Кубрику: прилетів моноліт. [усміхається]
Текст: Софія Пилипюк
Коментарі
Підписатись