КіноЧому варто дивитися психологічний трилер «Її особисте пекло»

 3 вересня в український прокат виходить «Її особисте пекло» – новий фільм Ніколаса Віндінґа Рефна, що поєднує психологічний трилер, неонову естетику та фешн-візуал. Світова прем’єра стрічки відбулася на Каннському кінофестивалі, де вона стала однією з найпомітніших подій позаконкурсної програми.

Останні роботи Рефна дедалі більше нагадують не традиційне кіно, а візуальні фантазії, у яких сюжет поступається місцем образам, атмосфері й емоціям. Режисер не прагне пояснювати все буквально: у його новому фільмі реальність, сон, фантазія та кіно всередині кіно перетікають одне в одне. Водночас за цією навмисною загадковістю ховається цілком конкретна історія про втрату близької людини, батьківство та неможливість відпустити минуле.

Зібрали декілька причин, чому «Її особисте пекло» варте вашої уваги.

Текст: Євгеній Борисов

Страх втратити зв’язок із близькою людиною

У футуристичному мегаполісі Японії розгортаються дві паралельні історії. Молода кінозірка Елль (Софі Тетчер) переживає зраду батька, впливового режисера Джонні Тандерса (Дугрей Скотт), який одружується з її колишньою найкращою подругою Домінік (Гавана Роуз Лью). 

Водночас американський солдат, рядовий К (Чарльз Мелтон), вирушає на пошуки своєї маленької доньки. Коли містом починає полювати інфернальний убивця Шкіряний чоловік, історії Елль і К перетинаються.

Для Елль одруження батька з Домінік стає подвійною втратою. Вона втрачає не лише людину, з якою її пов’язували дружні та романтичні почуття, а й батька, якого все життя прагнула зробити емоційно ближчим.

Домінік опиняється поруч із Джонні – на тому місці, яке Елль сама хотіла б посісти. Тому її злість спрямована одночасно на колишню кохану, яка забирає увагу батька, і на самого батька, який укотре не дає їй тієї близькості, якої вона потребує.

У цьому трикутнику особливо важливою стає не сама зрада, а страх остаточно втратити зв’язок із людиною, чию увагу Елль прагнула отримати все життя. Саме він визначає її подальші дії та допомагає зрозуміти, чому історія рядового К виявляється настільки важливою для героїні.

У пошуках ідеального батька

Рядовий К – не просто паралельний головний герой, а ключ до внутрішнього конфлікту Елль. За словами Рефна, він є її альтер его – уявним батьком, якого вона хотіла б мати.

На це вказує сама конструкція фільму. Поки Елль переживає віддалення власного батька, К буквально вирушає в пекло, щоб повернути свою доньку. Він готовий зробити те, чого, на думку Елль, не робить Джонні: піти за нею до кінця й не залишити її.

«Він – ідеальний батько. Він піде в саме пекло, щоб повернути свою доньку», – пояснював Рефн в інтерв’ю французькому виданню Sofilm.

Тому історію К можна розглядати як фантазію про батьківську любов, якої Елль не отримала. Її «особисте пекло» – не просто дивний простір, у якому опиняється героїня, а стан, у якому вона застрягла через втрату близькості з батьком. Рефн прямо говорить в інтерв’ю The Black List, що Елль «застрягла у своєму чистилищі» й не може з нього вийти.

Цікаво, що ця сюжетна лінія має й біографічний вимір. Рефн пов’язує образ рядового К із власним досвідом перебування на межі життя та смерті. Під час операції на серці він, за його словами, був клінічно мертвим близько 25 хвилин. Після цього режисер не лише отримав мотивацію знову займатися мистецтвом, а й переосмислив стосунки з близькими, зокрема з молодшою донькою, яка, як він пояснював, ще не була готова його втратити. Саме тому К, який вирушає в пекло за своєю донькою, став для Рефна особистим образом повернення до неї.

Фантазія як спосіб пережити травму

Паралельна історія К важлива ще й тому, що «Її особисте пекло» принципово не розділяє реальність і фантазію. Глядач постійно балансує між подіями фільму, фільмом усередині фільму, снами й уявою Елль.

Тому фантазію можна розглядати як психологічний спосіб Елль упоратися з тим, що неможливо змінити в реальності. Вона буквально створює альтернативну версію батька – чоловіка, який не залишає свою доньку, а вирушає за нею навіть у пекло.

Рефн і сам називає фантазію способом «екзорцизму»: через мистецтво людина може прожити бажання, страхи й внутрішні конфлікти, які складно або неможливо втілити в реальному житті.

Саме тому фільм не обов’язково варто сприймати як загадку, яку потрібно розгадати. Його численні рівні можуть бути радше матеріалізацією внутрішнього стану Елль.

Замкнене коло

Зрештою, «Її особисте пекло» виявляється історією не стільки про буквальне пекло, скільки про замкнене коло травми, з якого складно вийти. Елль одночасно втрачає батька, кохану людину й контроль над ситуацією, а потім створює фантазію, у якій отримує те, чого їй бракує в реальності.

Саме тому головним психологічним підтекстом фільму можна вважати неможливість завершити емоційний зв’язок із минулим. Ідеальний батько К рятує доньку, але проблеми Елль не зникають. Як пояснює Рефн, деякі внутрішні конфлікти ми не здатні остаточно розв’язати – можемо лише навчитися з ними жити.