Кіно«Фільм, що проникає під шкіру». Розмова з режисеркою «Буремного перевалу» Еміральд Феннелл

12 лютого 2026 року в прокат вийшов новий фільм, знятий за культовим романом Емілі Бронте «Буремний перевал». Режисеркою та сценаристкою стрічки стала Еміральд Феннелл – лауреатка премій «Оскар» і BAFTA, відома за стрічками «Перспективна дівчина» й «Солтберн». У головних ролях – Марґо Роббі та Джейкоб Елорді. 

Для Wonderzine Україна Феннелл розповіла про її особистий зв’язок із романом, радикальність цієї історії, вибір акторів і про те, чому новий фільм має дестабілізувати глядача.

Про роман Емілі Бронте

Я завжди мала майже фізичну реакцію на цю книжку. Думаю, що справді нескінченно чудовою в «Буремному перевалі» є сама Емілі Бронте й те, ким вона була як мисткиня. Вона була поеткою – геніальною, майже трансцендентно геніальною – і її творчість торкається людей так, як це вдається дуже небагатьом речам.

Я хотіла створити щось, що було би наближенням до того відчуття, яке ця книга подарувала мені, коли я читала її вперше. Виокремити ті речі, які здавалися мені захопливими й підривними, ті елементи, що й сьогодні, через два століття, продовжують змушувати людей відчувати щось.

Оскільки я так сильно люблю цю книгу, було дуже цікаво перевірити, чи зможу я зробити таку версію, яку прийняла б сама як її фанатка. І, звісно, це також була безсоромна можливість попрацювати з усіма, кого люблю – і в знімальній групі, і в цьому неймовірному акторському складі.

Що важливо було показати у фільмі

Перше, що хочеться зазначити, що це не повчальний фільм; він не займає жодної моральної позиції. Сам роман радикальний у своїй відмові судити персонажів – саме це так тривожило людей, коли його вперше опублікували, і шокує їх надалі сьогодні.

У картині важливіше було поставити запитання: «Що ми робимо, коли ніхто не дивиться? Яка динаміка є найбільш несподіваною чи тривожною? Де в кімнаті зосереджена влада, хто керує та що відбувається, якщо цю владу перевернути?» Як режисерка я прагну потрапити у простір, де ти дивишся на найцікавішу, найживішу, найскладнішу версію всього.

Головним завданням стрічки було затягнути глядача всередину історії, так само як це робить роман Бронте, адже книга неймовірна тим, що вона поглинає тебе, затягує всередину, і саме це відчуття ми намагалися відтворити для кіноглядачів.

Про вибір Марґо Роббі на роль Кеті

Цей вибір став ключовим рішенням, адже, як на мене, героїня фільму – не романтичний ідеал, а складна й суперечлива постать. Для мене Кеті, як Естелла з «Великих сподівань» або Скарлетт О’Гара з «Віднесених вітром». Вона розпещена, примхлива, запальна, «belle dame sans merci», кінозірка, яка застрягла в глушині без глядачів. Вона глибоко чутлива, дотепна, у неї глибокі емоції, але Бронте дуже чітко й неодноразово говорить у книзі, що Кеті любить робити людям боляче, їй подобається випробовувати межі, щоб побачити, наскільки далеко вона може зайти й однаково бути прощеною: у ній є щось від садистки… у ній є ці небезпечні харизма та свавілля, потяг до жорстокості, марнославство – і єдине, що в багатьох сенсах робить її гідною прощення, це її любов до Гіткліфа.

Марґо здатна вмістити в собі все це. Кеті мала грати акторка з власними небезпечними, здатними руйнувати життя красою й харизмою. Щойно Марґо вперше прочитала слова Кеті, одразу стало зрозуміло, хто ця людина й чому всі навколо готові їй пробачити будь-що.

Про вибір Джейкоба Елорді на роль Гіткліфа

 Як на мене, Гіткліф – не романтичний герой, а складна й небезпечна фігура. Він – архетиповий байронічний герой, замкнений, злий, жорстокий, небезпечний, але водночас – один із найбільш щемливо зворушливих персонажів у літературі. Джейкоб Елроді зумів передати всю цю суперечливість героя. Він у цьому сенсі винятковий. Я знала, що Джейкоб зможе передати ніжність, глибину почуттів, самотність Гіткліфа, так само як і його численні недоліки.

Марґо та Джейкобу довелося пройти тонку межу, яку окреслила Бронте: між лиходієм з одного боку й героєм – з іншого.

Про акторський склад і зображення інших героїв

Я захоплена нашим акторським складом, наприклад, роботою Хонґ Чау (Неллі), здається, вона була повністю й абсолютно одержима нею завжди. Її робота настільки безшовна. Вона смішна, розумна й надзвичайно точна. Неллі – один із найскладніших персонажів у фільмі, що також балансує між добром і злом, тож для цієї ролі була потрібна людина з генієм Хонґ, щоб повести нас у всіх цих різних напрямках.

Не менш захоплено Феннелл відгукується й про Шазада Латіфа у ролі Едґара, й Елісон Олівер у ролі Ізабелли:

Так само Шазада Латіфа в ролі Едґара, він був неймовірним: справжнім романтичним героєм, смішним, привабливим і зовсім не солодкавим, що є одним із найскладніших завдань… Едґар Лінтон мав бути реальною загрозою для Гіткліфа – людиною, завдяки якій глядач миттєво розуміє дилему Кеті. Едґар не лише багатий, він добрий, терплячий, освічений і тягне Кеті в сучасний світ. Елісон Олівер – просто піднесена, неймовірно талановита, а її Ізабелла – дивовижна: така смішна, така складна, така настрашлива, така вразлива, така неймовірно впізнавана. Не думаю, що хтось інший міг би зіграти цю роль.

Про створення костюмів

Усе у фільмі зроблено вручну та знято безпосередньо в кадрі. Радість створення чогось із нуля полягає в тому, що ти можеш вирішувати все – навіть те, де будуть вікна, щоб контролювати світло й формувати кадри заздалегідь.

Художниця з костюмів Жаклін Дюрран створила просто приголомшливі костюми Кеті. Ми почали із сотень – можливо, тисяч – зображень, поки не відчули форми, текстури, деталі, які змушували нас по-справжньому відчувати персонажів. Для Кеті ми обрали різкіший, сміливіший підхід – фатальна жінка в силуеті й фактурі; вона займає простір, вона є центром кожної кімнати, у якій перебуває.

Для Ізабелли все було навпаки: м’якше, рожевіше, більш рюшове. Ізабелла надзвичайно пригнічена. Едгар утримує її у стані постійного дівоцтва, але очевидно, що вона буквально переповнена бажанням. І тому ці розетки на її костюмах разом з усіма речами, які вона створює – усі її рукодільні проєкти – стають мимоволі порнографічними.

Мета полягала в тому, щоб створити фільм, у якому кожна дрібниця говорила б про персонажів. 

Про співпрацю із Charli xcx:

Я була одержима Charli xcx ще з того часу, коли вперше дізналася про неї – здається, їй тоді було близько 15 і вона записувала музику у своїй спальні. Я просто вважаю її неймовірно талановитою… Я просто надіслала їй сценарій і запитала: «Що це змушує тебе відчувати?» Вона зателефонувала мені й запитала, чи може зробити цілий альбом. Звісно, я сказала «так». Я переконана, що саме музика допомагає фільму стати по-справжньому емоційним. Найпрекрасніше в роботі над таким фільмом – це можливість знаходити людей, які хочуть співпрацювати, давати їм багато простору для творчості… Це був найзахопливіший досвід у світі, і тепер це мій улюблений альбом усіх часів.

Про очікування від глядачів

Ніхто не має сидіти мовчки, дивлячись цей фільм. Це велике й епічне кіно, засноване на тому, що я вважаю найвеличнішою історією кохання з коли-небудь написаних… І я сподіваюся, що коли люди побачать фільм – незалежно від того, знайомі вони з книгою чи ні – вони відчують себе дестабілізованими, дезорієнтованими. Я сподіваюся, що фільм проникне їм під шкіру найкращим можливим чином, і що вони вийдуть наелектризованими.