КіноЖіночий погляд у кіно. Які фільми, зняті режисерками, дивитися на Київському тижні критики

Київський тиждень критики пройде із 16 до 22 жовтня – і цьогоріч знову покаже, яким різним може бути кіно, створене жінками. У програмі 24 фільми, майже третину з яких зняли режисерки. Вони говорять про досвід, близький кожній – свободу, втрату, кохання, право на голос і право бути собою.

Розповідаємо, які сучасні новинки та ретроспективну класику, створені талановитими режисерками, можна буде переглянути під час фестивалю.

 «Жанна Дільман, набережна Комерції 23, Брюссель 1080» 

Рік: 1975

Режисерка: Шанталь Акерман

Класична стрічка бельгійської режисерки Шанталь Акерман, знята, коли їй було лише 24 роки, цьогоріч святкує свій 50-річний ювілей. Фільм неодноразово посідав перші місця в опитуваннях про найкращі картини в історії кіно за версією Британського кіноінституту Sight and Sound, а також у рейтингах видань BBC, TimeOut і Variety.

У стрічці показано три дні з життя Жанни – овдовілої жінки середнього віку, яка сама виховує сина й потайки надає інтимні послуги у своїй квартирі за адресою, вказаною в назві. Ми бачимо її монотонний, ретельно впорядкований побут, який у певний момент починає руйнуватися.

«Коли падають дерева»

Рік: 2018

Режисерка: Марися Нікітюк

Повнометражний дебют української режисерки та сценаристки Марисі Нікітюк у 2018 році ввійшов до програми Берлінського кінофестивалю, а згодом здобув низку національних кінопремій.

Це поетична й вишукана історія забороненого кохання випускниці Лариси та молодого бандита на прізвисько Шрам. Родина, друзі, односельці – усі засуджують ці стосунки, але що вони можуть протиставити силі любові та рішучій сміливості, властивій молодим людям?

«Пісні землі, що повільно горить»

Рік: 2024

Режисерка: Ольга Журба

Сучасне українське кіно нині насамперед є воєнною документалістикою. Саме в цьому жанрі створена картина Ольги Журби, відзначена нагородами на фестивалях у Ризі та на Docudays UA.

Режисерка уважно спостерігає за тим, як країна занурюється у війну, як вона змінює людей, їхнє світосприйняття й поступово стає частиною повсякдення. Сповнений естетичних кадрів і сильних емоцій, цей фільм викликає бурю почуттів і залишає тривалий посмак.

«З любов’ю з фронту»

Рік: 2025

Режисерка: Аліса Коваленко

Ще одна документальна стрічка – цього разу від української режисерки Аліси Коваленко. Фільм, заснований на її особистій історії, увійшов до програм кінофестивалів у Гаазі, Копенгагені та Чернівцях.

Історія починається з того, як режисерка, яка водночас є головною героїнею, вирішує виконати обіцянку, дану самій собі, – приєднатися до Збройних сил. Вона залишає вдома п’ятирічного сина Тео, а весь фільм складається з відеощоденників, записаних спеціально для нього. Це історія про те, як любов допомагає жити й знаходити сили навіть посеред жаху війни.

«Сповнені любов’ю»

Рік: 2024

Режисерка: Крістіна Розендаль

Сімейна драма режисерки Крістіни Розендаль є однією з найцікавіших данських новинок, яку нагородили призами за Найкращий акторський склад і Найкращу роль другого плану данською асоціацією кінокритиків «Боділ».

У центрі сюжету – родина, стосунки якої поступово руйнуються через батькову пристрасть до алкоголю. Та навіть після реабілітації атмосфера вдома не стає кращою. Можливо, справжня проблема прихована значно глибше?

«Друга жертва»

Рік: 2025

Режисерка: Зінніні Елкінґтон

Драма «Друга жертва», знята Зінніні Елкінґтон, – стала наступною стрічкою, відібраною українськими кінокритиками. Одну з головних ролей у фільмі виконала Тріне Дюргольм, знайома глядачам за торішнім фестивальним хітом «Дівчина з голкою».

Головна героїня – досвідчена лікарка Александра, яка завжди впевнена у своїх рішеннях. Та одного дня, у хаосі переповненого відділення, з’являється пацієнт із незвичними симптомами. Його стан і відчайдушні спроби врятувати життя стають причиною конфлікту між лікаркою та її колегами.