Star Views + Comments Previous Next Search Wonderzine

Інтерв'юЕротичність – це коли музика не дуже старається бути сексуальною. Розмова з Тучею

Про рівність, сексуальність і музику

Еротичність – це коли музика не дуже старається бути сексуальною. Розмова з Тучею — Інтерв'ю на Wonderzine

 

Туча

Музична продюсерка, артистка, ведуча «Слей шоу»

 

Було відчуття, що для серйозного ставлення до себе треба старатися вдвічі більше

Ви стали амбасадоркою Spotify EQUAL – програми, яка підтримує жінок у музичній індустрії. Чи відчували ви, що стать може впливати на те, як вас сприймають як музикантку?

Звісно. Зараз менше, бо я багато говорила й продовжую говорити про те, що сама продюсую свої треки. Раніше доводилося ледь не доводити чоловікам – і в усіх таких випадках це були саме чоловіки, – що ти сама пишеш пісні, знаєш, що таке XLR-кабель, і що звук на майданчику треба обговорювати з тобою.

Бувало, що навіть на власному концерті мені доводилося «заслуговувати» на нормальне ставлення. На мої зауваження щодо якості звуку чоловік за пультом кидав його та зверхньо відвертався. Було відчуття, що для серйозного ставлення до себе треба старатися вдвічі більше. Подібні історії були в кожної музикантки, з якою я про це говорила.

А про вимоги до жіночої зовнішності, ваги й віку я взагалі мовчу. Такої критики на адресу чоловіків я майже не бачу. Наприклад, я брала інтерв’ю в Онуки, і я вдячна, що вона відверто говорить про страх старіння й що вона не так часто бачить артисток електронної сцени, які б у старшому віці були видимими на сцені. Ну або ж ми бачимо зворотний бік – коли артистки даються до різних процедур, щоб тільки не виглядати на свій вік. Чи інша розмова зі Структурою щастя, у якій Ліза розповідала про цькування в інтернеті через її вагу. До чоловіків такої критики немає.

 

 

Чи доводилося стикатися з тим, що чоловікам у музиці дозволяють більше – у поведінці, висловлюваннях, сценічному образі? Або з нерівністю в гонорарах?

Перше, що спадає на думку – оголеність. Мені писали, що мої сценічні костюми надто відверті, хоча я можу пригадати купу чоловіків, які виступають топлес.

Мені прилітало за матюки в етерах, за нібито надмірну агресивність у висловлюваннях – хоча я назвала б це прямолінійністю. Якось я навіть провела експеримент: прокоментувала допис у стилі свого друга-музиканта. Йому за такий коментар аплодували, мені – писали гидоту.

Щодо гонорарів, то мене дуже прикро здивувала статистика розриву в оплаті праці жінок і чоловіків у творчих професіях – 47%! Це точно рівність настала? І я все більше задумуюсь про материнство й те, як далеко воно відкидає жінку назад у її кар'єрі. Я ще не додумала думку до кінця, вона мене справді лякає.

 

Ваш мініальбом називається I LOVE MY SEX. Про що для вас ця назва й сам альбом?

Що я люблю свій секс. Англійське sex означає і секс, і стать, тож у назві закладено обидва сенси: я люблю свою стать і люблю секс.

Увесь мій EP побудований навколо цих двох понять. А третій шар – це те, як я проживаю секс як жінка. Жінкам досі складно говорити про свої бажання, потреби й фантазії. Нас досі стигматизують за це, за прояви сексуальності, за оголеність. Ми часто не знаємо власної сексуальності й можемо шукати її не в собі, а в очах інших. За прояв бажань і сміливість їх проговорювати жінку можуть позбавити її професійних заслуг і не сприймати серйозно. 

Жінкам досі складно говорити про свої бажання, потреби й фантазії. Нас досі стигматизують за це, за прояви сексуальності, за оголеність. Ми часто не знаємо власної сексуальності й можемо шукати її не в собі, а в очах інших

Я начиталася про себе такого після інтерв’ю Цукренку, де висловила бажання виступити оголеною – як акт повної відвертості з глядачем. Звісно, це був би мистецький перформанс, звісно, це було б витончено й доречно, звісно, глядачі лише 18+. Але всі мої слова про професію просто знецінили через одне бажання бути відвертою. Від нас хочуть, щоб ми були бажаними, але не мали власних бажань. Це одвічна історія про Діву Марію та Марію Магдалину, якої я теж торкнулася в пісні I LOVE MY SEX.

Соромлячись своєї сексуальної енергії, ми відбираємо в себе й життєву. Я на всі сто переконана, що якість мого сексу впливає на якість мого життя. Потреби в усіх різні. Головне – розуміти свої й уміти їх задовольняти: з кимось або соло.

У попередньому альбомі ви багато говорили про кохання. Чи змінилося ваше ставлення до романтичних стосунків відтоді?

Певно, змінився кут, під яким я досліджую стосунки й кохання. Коли я пізнаю себе й творю, то уявляю промінь світла, який спрямовую на об’єкт дослідження. Часто це жінка – тобто я сама. Об’єкт залишається тим самим, а от які його грані я підсвічу цього разу – це завжди цікаво.

Тоді це було про вразливість і ніжність кохання, зараз – про агресію та сексуальність. Але в центрі все одно залишається жінка.

 

Ви розповідали, що після «Слеєрки» вас звинувачували у квірбейтингу. Чому, на вашу думку, бісексуальним людям досі доводиться доводити власну ідентичність?

Тоді мене звинувачували в тому, що я нібито паразитую на ЛГБТК+ спільноті, бо пишу про неї пісні й знімаю її представників і представниць у відео. Окей, тоді скасуйте Леді Гагу. Або навчіть мене бути союзницею так, щоб усім подобалося.

А щодо бісексуальності, то, мені здається, бісексуальні жінки часто змушені доводити свою ідентичність через стереотипи. Люди досі вважають, що стосунки із чоловіком роблять тебе «нормальною» й ніби автоматично скасовують твою бісексуальність.

Чи доводилося вам шкодувати про щось сказане в публічному просторі?

Швидше про те, що десь я була занадто імпульсивною. Це було пов’язано зі стресом, і мені шкода, що я вчасно не помітила свого стану, загнала себе й довела до ментал-брейкдансу.

Я нечасто це показую, але іноді мені складно впоратися зі своїм внутрішнім хаосом. У такі моменти краще взяти паузу в спілкуванні. Залізти в гарячу ванну й відчути себе у своїй найкращій ері – ніби я знову в маминій утробі.

 

 

У «Слей Шоу» ви самі берете інтерв’ю. Яка розмова найбільше змінила ваші погляди?

Певно, такої не було, бо моя префронтальна кора вже сформувалася. Сподіваюся [сміється]. Але можу згадати розмови, які були найстресовішими або найприємнішими.

З Портниковим, звісно, був стрес: він прийшов на зйомку дуже злий і спершу навіть не хотів обговорювати тему, яку я підготувала. На щастя, зрештою все вийшло.

Дуже цікаво було з філософом Вахтанґом Кебуладзе. Ми, до речі, поза камерою обговорювали сексизм у філософії: багато видатних мислителів були затятими сексистами, а на їхніх ідеях покоління вчилися жити. Фройд у моїй пісні теж іде на**й.

Дуже люблю говорити про економіку крізь призму фемінізму з Олесею Михайленко. Інна Гордєєва, Юля Типусяк – чудові жінки. І ще згадаю Олену Александрович: саме на її прикладі я подумала, як класно можна старіти.

Для мене еротичність – це коли музика не дуже старається бути сексуальною

 

У ваших піснях багато сексуальності. А що ви самі вважаєте еротичним у музиці?

Пісню, під яку можна кінчати в душі [сміється]. Я іноді справді відтерміновую оргазм до приспіву, щоб кінчити на музичній кульмінації. Не знаю, може, це мій кінк. А може, музиканти так розважаються.

Для мене еротичність – це коли музика не дуже старається бути сексуальною. Сексуальну енергію, як на мене, неможливо вдати: вона або є, або її немає. І в піснях я це дуже відчуваю.

Яку пісню ви любите, хоча вона зовсім не схожа на музику, яку створюєте самі?

Здебільшого я слухаю музику, близьку до тієї, яку роблю сама. Просто її вплив проявляється в різний час. Наприклад, NIN я слухаю дуже давно, але лише зараз чую їхній вплив у своїх треках. Так само з Gesaffelstein.

А от музику, як у Radiohead, я, певно, ніколи не писатиму. Хоча це мій улюблений гурт усіх часів. Назву одну пісню, яку я багато зараз слухаю – Víkingur Ólafsson, Álfheiður Erla Guðmundsdóttir – Notturno. Вона чудова, неземна, чуттєва. Поки що таке я не писала. Поки що. 

Який музичний тренд ви ніяк не можете зрозуміти?

Сексистський реп – повна ху*ня.

Яку пораду ви дали б собі на початку музичної кар’єри?

Тобі завжди буде мало, навчись щось із цим робити!

 

 

 

Розповісти друзям
поскаржитись