Інтерв'юПро вплив медіа на права людини та євроінтеграцію. Головні тези дискусії на Wonder Media Forum
З Дариною Феденко, Юлією МакГаффі, Дариною Шевченко та Христиною Гаврилюк
Головним фокусом другої панельної дискусії на Wonder Media Forum 2026 стала тема «Як медіа впливають на права людини в контексті євроінтеграції». Розмова була присвячена впливу медіа на суспільні та євроінтеграційні процеси й висвітленню прав ЛГБТІК+ під час війни.
У ній узяли участь: головна редакторка hromadske Дарина Феденко, головна редакторка сайту NV Юлія МакГаффі, СЕО The Kyiv Independent Дарина Шевченко та головна продюсерка «Суспільне Новини» Христина Гаврилюк.
Модерувала розмову головна редакторка Wonder Media Анна Хаєцька.
Wonder Media Forum відбувся у партнерстві з шведською організацією RFSL, та за підтримки організацій People in Need, ILGA-Europe й компанії L'Oréal Україна.
Дискусію відкрили питанням збільшення фокуса на правозахисних темах у медіа. У відповідь Дарина Феденко наголосила, що аудиторія сьогодні демонструє значно більший інтерес до питань прав людини, ніж десять років тому. Водночас редакції активно вивчають потреби своїх читачів і коригують контент відповідно до їхніх запитів.
«Якщо порівнювати мій досвід із тим, що було у 2012 році, і тим, що є зараз, то я точно бачу, що запит на теми прав людини виріс. Коли ми працювали з темою цивільних партнерств, то намагалися говорити не через протиставлення, а через спільний досвід людей. Ми шукали проблеми, які є зрозумілими для всіх: доступ до партнера, догляд за дітьми, можливість ухвалювати рішення під час війни. Ми показували, що в різних людей можуть бути спільні життєві труднощі. Саме через такі історії складні теми стають ближчими й зрозумілішими для аудиторії», – підкреслила Феденко.
Ділячись досвідом «Суспільного», Христина Гаврилюк зауважила, що варто розрізняти різні проєкти. За її словами, у компанії є цілий напрям, який займається DEI (різноманітність, рівність та інклюзія) як щодо внутрішніх політик, так і в контенті. Окрім цього, є кілька YouTube-проєктів цієї тематики, де вже сформувалася певна аудиторія, яка гостро реагує на будь-які помилки в термінології й інколи пояснює медійникам правильну комунікацію.
Водночас вона підкреслила, що в новинах, розрахованих на ширшу аудиторію, реакція на такі теми абсолютно інша:
Я часто бачу, як навколо тематичних проєктів гуртується поінформована, обізнана аудиторія. Але як створювати контент так, щоб залучати ширше коло людей? Мені здається, це найбільший виклик для українських редакцій
Своїм досвідом поділилася Дарина Шевченко, яка розповіла про створення програми Media Development Foundation. Вона згадала, що тоді знайти героїв для матеріалів про права людини та різні соціальні групи було надзвичайно складно через страх стигматизації. На думку спікерки, за останнє десятиліття українські медіа пройшли значний шлях уперед, хоча проблеми й помилки у висвітленні окремих тем залишаються.
«Дуже важко було насправді знайти когось, хто буде під запис розповідати свою історію з будь-якої спільноти. Також я добре пам'ятаю, як у нас у цій програмі були різні регіональні медіа, пам’ятаю, як одне з яких, із заходу України, відповіло нам: «Дивіться, я зараз не можу поставити цей матеріал на тему ЛГБТІК+, тому що в нас Великдень на носі, мене з'їдять просто». У нас досі є багато плутанини, журналісти та редактори помиляються, але ми пройшли великий шлях від того, що було».
Юлія МакГаффі поділилася власною історією роботи з темою ЛГБТІК+ у медіа та розповіла, які підходи до висвітлення таких тем вважає ефективними:
«Якщо хочеш впливати на ставлення людей до певної теми, потрібно постійно тримати її в інформаційному полі. Найважливіше – системність: маленькими кроками рухатися уперед. Щодо нелояльної аудиторії й хейту – якщо це не серйозні погрози, перший раз ти засмучуєшся, вдруге – уже не так сильно, а потім ти просто не звертаєш на це уваги»
Якщо хочеш впливати на ставлення людей до певної теми, потрібно постійно тримати її в інформаційному полі. Найважливіше – системність: маленькими кроками рухатися уперед
Дарина Феденко розповіла про досвід hromadske у висвітленні складних питань за темою прав людини, зокрема про спроби ухвалення Цивільного кодексу. Вона вважає, що зараз найкраще шукати спільні для суспільства проблеми, уникаючи протиставлення.
Наостанок спікерка висловила переконання, що процес розширення прав одностатевих пар в Україні є невідворотною євроінтеграційною вимогою, подібною до антикорупційних реформ, тому він однозначно пришвидшиться, а питання полягає лише в часі.
«Ми підійшли до теми Цивільного кодексу й цивільних партнерств через універсальні проблеми, які стосуються кожного з нас: очікування рідних із війни, влаштування дітей у садочок, поки партнера немає поруч, питання заробітку чи доступу до партнера в лікарні. Саме так ми й намагаємося підходити до складних тем – коли в центрі стоїть людина. Ми йдемо не через протиставлення, а шукаємо спільні виклики, які можуть зачепити кожного, і показуємо, що в різних людей є абсолютно однаковий біль», – говорить Дарина.
Якщо порівнювати мій досвід із тим, що було у 2012 році, і тим, що є зараз, то я точно бачу, що запит на теми прав людини виріс
Відповідаючи на запитання про суперечності між євроінтеграційним курсом України та спроби ухвалення нового Цивільного кодексу, Дарина Шевченко зазначила, що політична і юридична євроінтеграція не завжди збігаються з темпами суспільних змін. За її словами, українське суспільство одночасно перебуває під впливом багатьох чинників, зокрема війни, що спричиняє складні й нерівномірні трансформації. Шевченко наголосила, що суспільний прогрес рідко відбувається лінійно, а зміни часто супроводжуються дискусіями та спротивом. Водночас вона вважає, що загальна тенденція залишається позитивною:
«На суспільство впливає стільки всього одночасно, що воно не може просто поступально рухатися в одному правильному напрямку. Його хитатиме, і цей маятник ще хитатиметься доволі довго. Проте він однаково не відхитнеться аж так далеко. Років сім тому, якби такий цивільний кодекс з'явився, усі б подумали: «О, класна ідея, голосуймо в першому читанні». Зараз є якась дискусія, люди обговорюють, попри те, що є купа інших питань. Уявіть собі обговорення цивільних партнерств 10 років тому. Я змогла пояснити своєму батькові, чому парламент повинен підтримати цивільні партнерства. Я б ніколи в житті не змогла цього пояснити 10 років тому», – поділилася Шевченко.
На суспільство впливає стільки всього одночасно, що воно не може просто поступально рухатися в одному правильному напрямку.
Юлія МакГаффі зазначила, що одним із вирішальних чинників, які гальмують прогрес у сфері цивільних партнерств, є війна, оскільки в умовах воєнного стану питання прав людини часто позиціюють як несвоєчасні.
«Ще один величезний чинник – це українська влада, яка здебільшого є святенницькою та гомофобною. Звісно, є винятки, але загалом ніхто не хоче просувати цивільні партнерства. Так, про це почали говорити, але ніхто з народних обранців не хоче втрачати електорат. Тому вони уникають цих питань, не хочуть обговорювати їх постійно, чесно говорити про наболіле, і прикриваються фразою «не на часі», – підкреслила МакГаффі.
