НовиниФранцузька акторка продекларувала вірш Ірини Цілик у межах Українських сезонів у Франції

На церемонії відкриття Українських сезонів у Франції французька акторка Жульєт Бінош продекларувала вірш української поетки Ірини Цілик «Нові парфуми» в перекладі французькою Ірини Дмитришин.

Про це Ірина Цілик повідомила у Facebook.

Поетка розповіла, що Бінош прочитала добірку її віршів заздалегідь і сама обрала «Нові парфуми».

«А я подумала – чудовий вибір. І нехай у цьому вірші немає нічого про культуру, яка контратакує абощо, але є певна гра слів щодо перетину різних реальностей, багато гіркоти, чуттєвості, і цей текст говорить не лише про мене й мого чоловіка, а й безліч українських сімейних пар, які «разом і порізно, разом і порізно, разом і порізно» через війну», – написала Ірина Цілик. 

Українські сезони у Франції (Le Voyage en Ukraine) – чотиримісячна культурна подія, спрямована на підтримку української мови й мистецтва та їхню презентацію за кордоном, поглиблення культурних зв’язків між двома країнами. Подія розпочалася 1 грудня й триватиме до березня 2026 року.

Ірина Цілик зазначила, що концепт сезону й вечора її виступу полягає в тому, що «українські та французькі митці об’єднуються, і в цьому наша сила».

Упродовж церемонії відкриття відбувся ряд спільних подій українських і французьких діячів, зокрема разом виступили український режисер-документаліст Мстислав Чернов і французький філософ, письменник, режисер Бернар-Анрі Леві, французький письменник Філіп Клодель та українські письменники й військові Ярина Чорногуз та Артем Чапай та інші.

Нові парфуми

Верхні ноти: ялівець, лимон, бергамот, перець.
Ноти серця: голки сосни, ладан, корінь ірису.
Ноти бази: ваніль, сандал, амбра.
Я так пахну сьогодні.
Ці нові парфуми бентежать:
такою ти мене ще не знаєш.
Верхні ноти: тістечко, сигарети, «ведешка» для зброї.
Ноти серця: голки сосни, соляра, кава.
Ноти бази: вогнище, вітер із лісу, чужі люди поруч.
Чим ти пахнеш сьогодні?
Є ще й інші нагальні питання.
Де ми нині й навіщо?
Хто ти?
Хто я?
Як я потім впізнаю тебе
на пливких перехрестях незнаних доріг?
Ну а хоч би й навпомацки,
сліпо тикаючись носом,
спрагло вивчаючи кожен сантиметр твого тіла,
кожен дражливий запах,
кожен слід існування-без-мене,
кожен збіг у нотах серця,
кожен свіжий і давній рубець непрожитого вповні життя,
де ми разом і порізно,
разом і порізно,
разом і порізно,
амінь.