Культура«Тиха революція»: як ЛГБТКІ+ змінюють попкультуру через фандоми

Вагома частина сучасної квір-культури живе у фандомах – спільнотах палких прихильників того чи того культурного явища чи теми. У цих спільнотах, які притягують атмосферою прийняття і відкритості, ЛГБТ-люди мають практично необмежені можливості для уяви та творчості. Водночас те, що може видатися несерйозним написанням фанфіків, насправді може мати вплив на культуру й диктувати нові тренди у репрезентації меншин.

Сьогодні з’ясовуємо, чим так важливі фандоми, як вони змінюють попкультуру й чому квір-люди відіграють в них ключову роль.

Авторка: Леся Королюк

Що таке фандоми та навіщо вони існують

Появу першої фанатської спільноти відслідковують ще у ХІХ столітті – йдеться про спільноту, що виникла довкола творів про Шерлока Голмса. Після того, як у 1893 році Артур Конан Дойл «вбив» свого персонажа і закінчив писати про нього, фанати детектива почали публічно збиратися і протестувати, а пізніше писати власні твори за мотивами оригіналу. Зараз їхню спільноту назвали би фандомом, а любительські твори – фанфіками.

У сучасному розумінні фандом – це спільнота людей, об’єднаних довкола будь-якої теми, твору чи публічної персони. Рівень залученості може бути різним: від простого об’єднання і спілкування до створення власного контенту за темою чи участі у зібраннях, фестивалях та організаціях.

Починаючи з появи попкультури в сучасному вигляді, з масовим поширенням якісних зображень і звуку, фандоми почали розквітати у сферах музики, кіно й серіалів. Почали виникати офіційні фанклуби, наприклад, гурту The Beatles чи Елвіса Преслі. У свою чергу, творці оригінального контенту почали звертати увагу на фанатів і подекуди орієнтуватися на них.

З появою інтернету, форумів і соцмереж, фандоми отримали новий етап у розвитку. Тепер однодумців знайти набагато простіше, ніж раніше, а обсяги фанатської творчості подекуди можуть перевищувати масштаби оригінального контенту. Також цей контент став настільки розмаїтим, що у багатьох фандомах, особливо великих, існують різні сегменти залежно від більш конкретних уподобань, переконань чи особистих інтерпретацій (або ж гедканонів). 

Бути відданим фанатом, захопленим серіалом, гуртом, відеогрою чи книгою настільки, аби пов’язати з цим життя – дещо вразлива позиція. Таких людей часто висміювали, принижували і називали ґіками, відірваними від реального життя. Окрему порцію насмішок отримували дівчата й жінки, захоплені поп-культурою – це породило стереотип шаленої фанатки. Згадаймо фанаток The Beatles, які непритомніли біля сцени, а пізніше – любительок One Direction і Тейлор Свіфт. Таких фанаток прийнято називати несерйозними, навіженими й примітивними. Їхні вчинки, що виражають надмір емоцій, засуджують, хоча аналогічні прояви у нібито «більш серйозних» захопленнях (зазвичай стереотипно чоловічих) не отримують такого знецінення. Проте таку критику можна почути переважно ззовні. Всередині фандомів вірогідніше знайти підтримку й солідарність серед тих, хто поділяють захват одне одного.

Звідки у фандомах виникли квір-теми

Ймовірно, фантазії та домисли на теми одностатевих стосунків чи гендерної неконформності у фандомах існували з самого початку їхньої появи, проте прослідкувати ці процеси наразі майже неможливо. Все через те, що публічно про це не говорили, а натомість ділилися в закритих колах.

Перший твір про одностатеві стосунки між персонажами опублікувала Даєн Марчант у 1974 році – це короткий еротичний фанфік «A Fragment Out of Time» про Джеймса Т. Кірка і Спока з серіалу «Зоряний шлях», на додачу проілюстрований авторкою. Той факт, що такий твір надрукували на публіку, хоч і невеликим тиражем у фанатському зіні, вже було контроверсійною подією. Та попри невдоволення і критику деяких фанатів серіалу, цей фанфік знайшов свою аудиторію людей, зацікавлених у квір-інтерпретаціях улюбленої франшизи. 

«A Fragment Out of Time» започаткував феномен слешу – практики зображення романтичних чи сексуальних стосунків між двома персонажами однієї статі у фанатській творчості. Назва виникла через розділовий знак «/», який називається слеш і використовується на позначення пейрінгів. Наприклад, у випадку із «Зоряним шляхом» стосунки між Кірком і Споком позначаються як Кірк/Спок. 

Жіноча версія слешу зветься фемслеш. Його появу в організованому вигляді прослідковують із 1995 року, коли почав виходити серіал «Ксена: принцеса-воїн». Цікаво те, що на цей момент творці масового контенту вже цілком усвідомлювали значимість фандомів, а також важливість слідкування за ними. Продюсери читали фанатські форуми і, помітивши фемслеш-твори про Ксену і Габріеллу, вирішили залучити одну з авторок до написання сценарію двох епізодів, аби правильно підігріти взаємини персонажок. 

Також у 1990-х і 2000-х виник феномен шипінгу (shipping, скорочення від relationshipping), який об’єднав обидва види слешу та усі фанатські інтерпретації на тему стосунків загалом. Шипери присвячують подекуди немало часу обговоренню улюблених пейрінгів, дають їм власні назви і створюють про них фанатський контент. Шипінг має свої неписані правила, серед яких – не засуджувати пейрінги через особисте невдоволення чи неканонічність стосунків, адже суть цієї субкультури – давати свободу уяві за межами оригінальних творів і знаходити в цьому комфорт.

Зараз інтернет став основним простором для розвитку фандомів. Виникли платформи на кшталт Wattpad, Fanfiction.net і Archive of Our Own (AO3), де й досі можна легко опублікувати власний фанфік з будь-якої теми, а також DeviantArt і Pixiv з фанартами будь-якого рейтингу. Онлайн-простори також дають можливість зібрати певну статистику і прослідкувати тенденції у фандомах. Якщо спостерігати за цими тенденціями, можна помітити, що квір-контенту у фанатській творчості досить багато, часто вона взагалі переважає. Наприклад, за статистикою АО3, одного з найбільших архівів фанфіків у світі, слеш є найпопулярнішою категорією серед пейрінгів. Також 81.4% користувачів платформи ідентифікують себе як частину ЛГБТ-спільноти. 

Чому фандоми стали комфортним місцем для ЛГБТ-спільноти

Фанатські спільноти стали комфортним місцем для різних людей, які в реальному житті часто відчувають маргіналізацію. Це завдяки тому, що прийняття є важливою частиною багатьох фандомів, і підтримувати таку атмосферу вигідно усім учасникам. Фандом, особливо з помітними квір-темами, є одним із найбезпечніших просторів, де можна розкритися, розповісти про свою ідентичність та почути про схожі досвіди інших. Багатьом квір-людям фандоми допомогли прийняти себе, а також дізнатися корисну інформацію про стосунки і сексуальність. Дослідники відмічають, що перебування у фандомах може бути помічним для психічного здоров’я, адже сприяє самоідентифікації, підтримує самооцінку й відчуття залученості у спільноту.

Також фандоми заохочують фантазувати й домислювати практично все, що завгодно, розвиваючи ті елементи уявних світів, які подобаються найбільше. Люди, яким складніше почуватися комфортно в соціумі, які бачать недостатньо репрезентації своїх ідентичностей і почуваються невидимими та дискримінованими, часто знаходять розраду серед любительської творчості фанатів, а то й створюють власний контент. Тут можна почитати історії, наприклад, про щасливі стосунки двох улюблених персонажок чи про прийняття гендерної ідентичності. Ці твори написані людьми, які глибоко захоплені цими всесвітами і часто передають через таку творчість власні переживання й досвіди. Можна сказати, що в певному сенсі фандоми чинять опір традиції зображувати квір-людей нещасливими жертвами своєї природи, показуючи величезний спектр інших можливостей. 

Участь у фандомі дає можливість заявити про потреби квір-людей у репрезентації. Адже така спільнота – це низовий рух, який хоч і не відразу помітно, проте цілком здатен повільно підважувати статус-кво й диктувати нові тренди. Ситуація з «Ксеною» показала, що творцям контенту варто звертати увагу на реакції фанатів. Дехто називає квір-творчість у фандомах “тихою революцією”, яка роками сприяла тому, аби через непрямий вплив ми бачили все більше якісної репрезентації ЛГБТ-спільноти у популярній культурі.