КультураТіло і війна. Чуттєвість і травма в мистецтві Дані Немировського й Тамари Турлюн

Війна докорінно змінює наші уявлення про світ і нас самих. Жорстокість, насилля і біль війни – уже частина нашого колективного досвіду, навіть якщо ми його не переживали персонально. Суспільство нагадує суцільне тіло, яке фізично відчуває рани війни, несправедливості й внутрішніх конфліктів.

Мистецтво – один з інструментів, що дає змогу оприявнити травму як окремої людини, так і цілих народів. Часто саме воно допомагає зрозуміти й ословити те, що ми відчуваємо. Мистецтвознавиця та кураторка сучасного мистецтва Аля Сєгал розповідає, як образи тіла проявляються в практиці українських художників і художниць і як війна позначилася на сприйнятті тіла митцями.

Текст: Аля Сєгал

Малювати людину в художніх академіях навчають ще з першого курсу. Урешті, саме в зображенні людського тіла віддзеркалюються соціокультурні зміни й трансформації, зокрема й ті, що відбуваються в нашому суспільстві сьогодні. 

Щодо тіла в історії мистецтва, то ми найперше уявляємо естетизоване зображення: прекрасну німфу біля озера, атлета, що замахується перед кидком диска, муз-натурниць, що їх зображували художники-модерністи. Проте людська історія складається не лише із задоволення, а тіло наше так само переживає далеко не тільки насолоду. Художники й художниці у своїх роботах, можливо, навіть із більшою фанатичністю підходили до відтворення зображень тортур, страждань грішників у пеклі, жорстоких сцен божественного покарання або сцен кровопролитних битв. Масштабні війни, що сколихнули Європу на початку 20 століття, породили нову хвилю мистецтва, «натхненного» жахами масштабних вбивств. І сьогоднішня війна Росії проти України не може не позначитися на образах, які ми бачимо в роботах художників і художниць. 

Еротичність і фетиші

Роботи художника Данііла Немировського стали відомі широкому загалу здебільшого після його евакуації з Маріуполя, де художник провів місяць в облозі. Проте я вперше побачила роботи Дані у вже, здається, такому далекому 2019 році – у київській галереї-сквоті «Речовий доказ» на Рейтарській у коридорі експонувалися його чорно-білі графічні аркуші. Найпершою моє глядацьке око зачепила техніка виконання – інакше як «видрочена» її складно назвати. 

Немировський створює образ щільними штрихами, а об’єми й тональність пропрацьовує шарами ліній. Коли підходиш ближче, штрихи перетворюються з візуального шуму на добре розбудований «усесвіт», що засмоктує й не відпускає, поки не роздивишся всі деталі. Одна з робіт запамʼяталася мені особливо, настільки, що вся виставка закарбувалася в памʼяті саме як еротична. Проте робота із сексуальною сценою на виставці була представлена всього одна.  

У роботах Немировського тіло завжди важливе: це статичні оголені фігури, тіла, що закручені у вузли, вони завжди зображені трохи гіпертрофовано. Фігури персонажів і персонажок не конвенційно красиві, проте явно прослідковується захоплення автора певними типажами. 

У 2020 році Немировський продовжив свої пошуки в серії «Поза межами любові». У ній художник досліджував різноманітні парафілії (нетипові сексуальні інтереси – прим.ред.), які трапляються в поведінці людей. Від відносно невинного фут-фетиша автор проводить глядача шляхом аж до некрофілії. Даніїл працює з табуйованими темами: секс і смерть, хоч у цій серії смерть поки ще другорядна. Зображене в серії «Поза межами любові» дуже контрастує з образом самого художника – доволі скромного. 

01 Данііл Немировський «Фут-фетиш (подофілія)» із серії «Поза межами любові», 2020. Надано автором 

02 Данііл Немировський, «Мазохізм» із серії «Поза межами любові», 2020. Надано автором

03 Данііл Немировський, «Некрофілія, мастурбація», із серії «Поза межами любові», 2020. Надано автором

Самодослідження тіла 

З Тамарою Турлюн я познайомилася вже під час повномасштабної війни. Спочатку з Тамарою-викладачкою, потім із Тамарою-кураторкою та волонтеркою, і вже потім – із Тамарою-художницею. Я почала досліджувати її мистецькі роботи у зворотному хронологічному порядку. Спочатку малюнки про відрізаний кінчик пальця її хлопця Андрія, потім – коричнева серія, або як її іноді жартома називає сама художниця, «фекальна серія». 

Потроху серед витинанок, малюнків хліба, організованих Тамарою виставок, я почала помічати мініатюрні зображення оголених людей. Досліджуючи її доробок, зрозуміла, що на тілесності насправді базується величезна частина практики Тамари. Їхні з Немировським роботи здаються дуже різними, проте вони обоє, на противагу своїм соціальним образам-ширмам, вкладають у свої малюнки багато тілесності.

Приблизно в той же «ковідний» час, коли Немировський створював «Поза межами любові» (і, до речі, уперше повністю цю серію він виставив саме у квартирній галереї Тамари «depot_12_59»), Тамара також почала працювати з темою сексу. Це видається закономірним: протягом самоізоляції велика кількість людей звернулися до самодослідження, переосмислили свої романтичні й сексуальні стосунки. 

У «Поза межами любові» перед нами постає антропологічне дослідження, розгляд певних сцен із трьох різних кутів, спроба художника розібратися в широкому спектрі людських «збочень». У той час у роботах Турлюн карантинного періоду ми бачимо альтернативний безтурботний світ кохання. Секс тут – не предмет дослідження, скоріше спосіб показати його природність. Щоправда, художники зображують своїх персонажів доволі абстрактно. У серії Немировського ми навряд чи впізнаємо когось із героїв малюнків, крім нього самого, – автопортрети художник планомірно додає майже в усі свої серії. Турлюн іде ще далі – тіла в неї стають антропоморфними плямами чи калюжами. Тож в обох випадках ми наче й вбачаємо натяки на особисте життя художника чи художниці, проте можемо припустити, що це фантазії, ба більше, можемо уявити себе на місцях зображених героїв. 

Тілесна крихкість

У 2020 році Немировський переїхав назад до свого рідного Маріуполя та почав викладати малюнок у філії НАОМА. У цей період Маріуполь як міський простір став важливою складовою його робіт. Наприклад, у тому ж 2020 році Даня почав серію «Місця забуття», а в роботі «Сцена Те» він змалював найстаріший кінотеатр міста «Перемога». Тут тіла людей зображені суцільною масою, наче саме натовп є персонажем. Настрій роботи загалом похмурий, ніби в передчутті великої війни, яка прийшла в місто вже за півтора року. У цьому місці я могла б навісити на художника роль провидця, проте Маріуполь був прифронтовим містом ще з 2014 року.

Не потрібно зайвий раз зазначати, що досвід життя в підвалі, коли твоє рідне місто в облозі та здригається від авіаударів, вплинув на художню практику митця. Майже всі роботи Немировського 2022 року – про війну, Маріуполь, захисників «Азовсталі». Його роботи цього періоду, як і роботи значної кількості авторів та авторок, є скоріше даниною пошани, фіксацією спогадів, спробою привернути увагу громадськості до війни. 

У портретах стає більше схожості з реальними прототипами, художник більш уважно промальовує обличчя, утомлені темні очі. Поруч із людською втомою так само детально промальовані стіни підвалів, зруйновані будинки – ніби біль фізичний і географічний сплітаються тут в одне велике страждання. А тіло, як виявилось, є доволі крихким, – цінність його одночасно зростає через розуміння власної смертності, проте одночасно й девальвується, стаючи ще однією рискою в щоденній статистиці. 

08 Данііл Немировський, «Люди, Діти», 2022. Надано автором

09 Данііл Немировський, «Син, брат, чоловік. Допомога», 2022. Надано автором

Опісля повномасштабної агресії художники й художниці почали переосмислювати свою соціальну роль і роль мистецтва загалом. Тамара Турлюн зустріла повномасштабне вторгнення в Києві. Повернувшись у березні до художньої практики, вона продає свої витинанки задля збору коштів для ЗСУ. Також для збору донейтів вона зі своїм хлопцем Андрієм Лящуком створює деревʼяних розмальованих пташок, і в роботі над однією з них інструмент зіскочив із дерева – так Андрій позбувся фаланги великого пальця. Хоч і побутова травма, однак вона сильно вразила Тамару. Саме цей відрізаний палець надовго став персонажем її робіт. 

10 Тамара Турлюн, «Веселка», 2022. Надано авторкою

11 Тамара Турлюн, «Палець», 2022. Надано авторкою

12 Тамара Турлюн, Шанталь Ренс, Андрій Лящук, «Одного дня ти знову відростиш великий палець», 2022. Надано авторкою

Адам і Єва в пікселі

Поступово, з плином війни, художні висловлювання ускладнюються. Уже недостатньо відтворити на картині події, які відбулися в реальності. Немировський за ці два роки пройшов складний шлях сприйняття та створення мистецтва. Після евакуації з Маріуполя він поїхав на резиденцію за кордон, узагалі на якийсь час відмовився від своєї звичної художньої мови. Та з часом повернувся в Україну й таки зміг поєднати новий досвід зі своєю попередньою практикою. 

Оголену натуру він тепер імплементує в роботи на воєнну тематику. Зокрема, у серії 2023 року «Мир в руках» художник зображує сучасних Адама і Єву: він тримає в руках цивільний одяг і піксель, Вона – дрон і маскувальну сітку. Українське суспільство так само вчиться жити «в довгу»: військовість вплітається в нашу повсякденність, у наш секс, у наші мʼязи та погляди.

Турлюн у своїй практиці йде далі відрізаного пальця: страх втратити кінцівку, зазнати тортур або сексуального насилля, бути вбитою ракетою – усе це йде в комплекті «Війна Premium». Людей із протезами стає все більше на вулицях українських міст, медіа щодня висвітлюють у новинах чергові наслідки ракетних атак. У серії Тамари Турлюн «Обійми» 2023 року людські постаті все ще зображені доволі спрощено, силуети підлаштовуються під глядацьке око. Проте українське око беззаперечно впізнає в цих малюнках тіла з ампутаціями.

15-18 Тамара Турлюн, без назви, 2023

«Люди продовжують малювати людей»

Досвід проживання війни – не новий для людства, а мистецтво навряд чи зможе зупинити насилля. Усе ж люди продовжують малювати людей. Однак смерть сьогодні не так шокує українців, як у перші місяці повномасштабної війни: ми звикли до неї в медіа, призвичаїлись і до своєї смертності.  

По-різному сприймаючи свою роль у суспільстві, художники та художниці є його невіддільною й активною частиною. Вони вдивляються вже не тільки у фотографії з новинних шпальт із черговими свідченнями геноциду, але й углиб понять смерті й тілесності, страждання й очікування; досліджують поняття табу та створюють образи, з яких витворюється наша сучасна культура. Зрештою, навіть відірвані кінцівки в роботі Тамари Турлюн складаються у форму серця.  

19 Тамара Турлюн, без назви, 2023

Більше робіт Данііла Немировського й інших художників і художниць можна переглянути на сайті Архіву мистецтва воєнного стану. Дослідження та опрацювання матеріалів, розвиток вебсайту Архіву мистецтва воєнного стану, написання статей, реалізується ГО «Музей сучасного мистецтва» .