Власний досвід«Немає чогось, чого жінки не можуть зробити». Це жінки, які відкрили власний бізнес до 25 років

Відкрити власну справу може бути страшно в будь-якому віці, але особливо – коли ви ще молоді, не маєте необхідних зв’язків та коштів. З огляду на це держава запровадила новий напрям програми «Власна справа», щоб підтримати молодих підприємиць і підприємців. 

«У час війни роль жінок у нашій економіці невпинно зростає. І держава зі свого боку створює для них додаткові можливості. Одна з таких – програма «Власна Справа», яка допомагає започаткувати чи розвивати власну справу. За час її дії 52 % переможців – жінки. Серед отримувачів грантів для ветеранів – майже 45 % жінок, а серед молодіжних грантів – 54 % дівчат. Вони відкривають кав’ярні, дитячі простори, крафтові виробництва. І цим змінюють не лише своє життя, а й життя своїх родин, громад і всієї країни. Для багатьох це перший крок у підприємництві, і на цьому шляху держава поруч, щоб підтримати, дати старт і впевненість у собі», – зазначила Перша віцепрем’єр-міністерка – Міністерка економіки України Юлія Свириденко.

Ми поговорили з п'ятьма жінками, які скористалися цією можливістю й відкрили власний бізнес. Вони розповіли, що підштовхнуло розпочати власну справу, з якими труднощами зіткнулися під час реалізації ідей, чи вдалося досягти фінансової незалежності й стабільності. А ще поділилися, чому бути підприємицею – це класно.

Юлія 

Косметологиня, 23 роки

Бути підприємицею – це насамперед бути фінансово незалежною

У мене завжди була підприємницька жилка – напевно, передалася від тата. Хотілося щось робити, розвиватися, мати власний дохід, не залежати від когось. Я закінчила Івано-Франківський національний медичний університет. На 1–2 курсах я обожнювала робити мейкап. Узагалі я люблю естетику, гарний візуал, рутину догляду за собою. І в якийсь момент свого життя я пішла на перші курси, це була медична косметологія. Я почала з того, що повторювала всю анатомію обличчя, а потім поступово розвивалася з допомогою інших курсів. 

Коли мені було 22 роки, я від своєї знайомої дізналася про грант «Власна справа», бо вона виграла схожий. Згодом дізналася, що для молоді до 25 років з’явилися трошки інші умови [реалізації гранту], зокрема що необов’язково набирати персонал. Я подумала, що це хороша можливість. 

Мама й сестра допомогли мені з документами. Це трохи спростило мені шлях. Бізнес-план (подається разом із заявкою на грант. — ред.) складався з двох частин. З першою, описовою, я впоралася; там розповідаєш, що хочеш робити, чому вартуєш грантових коштів тощо. З другою частиною було складніше: там потрібно було правильно [розподілити грантові гроші], описати приблизний заробіток на квартали, показати, наскільки твій бізнес буде рентабельним.

У мене завжди була підприємницька жилка

Найбільше я боялася співбесіди (третій етап отримання гранту «Власна Справа». – ред.), бо знала, що там ставлять різні запитання: про конкуренцію в місті, про те, чому вибрала саме такий напрям, чи не заважатиме мені моя основна діяльність. Але варто казати правду й бути впевненою. Це дає тобі гарний вигляд. Перед співбесідою слід проговорити в думках: чому я це хочу? Чи потрібно це суспільству? Я впораюся з конкуренцією в місті? І на співбесіді відповідати впевнено, навіть якщо боїшся.

Відкривати власний бізнес було страшно, але, як-то кажуть, очі бояться, а руки роблять. Я дізналася, що набрала достатню кількість балів і виграла. Потрібно було відкривати ФОП, рахунки тощо. Це хвилювало. Окрім грантових грошей (150 тисяч гривень. — ред.), витрачала свої збереження. Також мені допомагали батьки. Але можна почати бізнес із цих 150 тисяч, не маючи власний грошей. Декому їх може вистачити з головою. 

У листопаді 2024 року я відкрила свій кабінет, де надаю косметологічні послуги. Моїми першими клієнтами були найближчі люди. А потім приходили відвідувачі, яким мене порадили. Це максимально приємно, бо людина йде до тебе на дуже великій довірі. 

Я відчувала, що бізнес розвивається, бачила плоди своєї праці. Проте я й постійно переживала. Треба було звикнути до коливань: один місяць роботи може відрізнятися від іншого, у якийсь період клієнтів буде більше, в інший – менше. До цього треба звикнути й не перейматися, а продовжувати працювати.

Власний бізнес навчив мене фінансової грамотності, допоміг стати незалежною від батьків і відчути, що я не сиджу на місці, а добиваюся чогось. У майбутньому я б хотіла масштабувати свою справу, бо дуже полюбилася мені ця робота і я бачу потенціал у цій сфері. 

Бути підприємицею – це насамперед бути фінансово незалежною. Крім того, багато жінок хочуть реалізації, але їм не вистачає поштовху для цього. Можливо, хтось каже їм: «Навіщо тобі це? А може, не треба?». Мені теж так говорили, тому варто абстрагуватися від людей, які тебе не підтримують, і бути з тими, хто допоможе не лише в хороший, а у поганий момент. 

Щоб почати власну справу, варто найперше візуалізувати, що ти хочеш: «Мій бізнес має бути таким, таким, таким». Коли людина уявляє конкретно, то вже знає, чого хоче, і не йде до цього навмання.

А далі треба пробувати. За це сварити не будуть. Коли я подавалася на грант уперше, мені відмовили через помилки в розрахунках. Я не зупинилися, виправила все й подалася знову. Навіть якщо нічого не вийде, ти чиста перед собою, бо ти спробувала.

Христина

Фітнес-тренерка та власниця студії, 19 років

Бути підприємицею — це про силу, самодостатність

Скільки себе пам’ятаю, я завжди була в спорті. У мене тато, мама й дід спортсмени, тож це в крові. Уже близько 4–5 років я працюю тренеркою. До цього працювала в спортзалі в сусідньому місті, проводила групові й персональні тренування, з деякими людьми тренувалася онлайн. 

Також після закінчення курсів по дієтології я консультувала по харчуванню, допомагала людям як і безкоштовно, так і платно, щоб трішки себе показати, проявити. Плюс, я ще вчуся на психолога, то допомагала їм змінитися не тільки фізично, а й внутрішньо.

Спорт – це сфера, без якої я не можу, від нього залежить мій фізичний та емоційний стан. Мені здається, що його потрібно розвивати, це хороша перспектива, адже сучасний світ пропагандує здоровий спосіб життя. [Я відкрила свій фітнес-клуб], бо з мого містечка багато хто їздив до інших, щоб займатися спортом. І, звичайно, набагато краще працювати на себе, тому що, як каже мій тато, коли ми працюємо на когось, то заробляє він. А коли ми працюємо на себе, то заробляємо ми.

Про грант «Власна справа» я дізналася від свого знайомого, який його виграв. Я вагалася, але зрештою наважилася [теж подати заявку]. З документацією мені допомогла бухгалтерка. Та й мені самій було цікаво прораховувати, чи буде моя справа прибутковою, як її масштабувати.

У складні періоди я давала собі трошки часу на роздуми

Про мої плани знали лише найближчі люди, вони мене підтримували. І загалом я рано подорослішала, тож усі [в моєму середовищі] знали, що в мене все вийде. А якщо ні, то отримаю досвід. Я переживала через те, що потрібно буде завжди працювати, сплачувати податки, відповідати за працівника, наприклад, якщо візьму. Але батьки сказали, що в разі чого підтримають і допоможуть, тож я, розраховуючи на це, ризикнула.

Із самого початку моєю перевагою було те, що я мала базу клієнтів, адже проводила тренування раніше. І оскільки я живу в селищі, то тут добре працює сарафанне радіо. Наприклад, моя бабця сама зібрала мені групу 50+, бо й сама хотіла займатися. Вона повідомила всіх – і в церкві, і в магазині, і по телефону, – і так допомогла мені набрати клієнтів.

Проте все одно було досить важко, особливо коли розраховуєш на певний дохід, а такий не виходить. У складні періоди я давала собі трошки часу на роздуми: чому в моєму житті таке з’явилося? З чим це пов’язано? Важливо в такі моменти не почати сумніватися в собі та зрозуміти, що можна зробити. І у власній справі треба мати дисципліну, [пам’ятати], що потрібно працювати й завжди розраховувати на себе. 

Ще з самого початку важливо не ставити собі завищені очікування, а бути готовою до того, що може щось трапитися. Варто мати фінансову подушку чи щось схоже. До того ж важливо балансувати [між життям і роботою], давати собі повноцінний відпочинок і не карати себе за це. З часом, коли буде змога, делегувати свої обов’язки комусь іншому, особливо те, що не любиш робити. Адже якраз речі, які нам не приносять задоволення, найбільше нас і гнітять.

Бізнес змінив мене: я стала більш відповідальною в роботі й у житті, у мене змінилися пріоритети. Мені подобається розуміти, що працюю не драма. Мені хочеться тягнутися до людей, які змінюються, – вони мене мотивують. 

Надалі я хочу більше працювати онлайн, щоб залучити людей не лише зі своєї місцевості. Також влітку проходитиму курси, щоб отримати більше знань. 

Грант «Власна справа» – це не лише про початок бізнесу, це саме про новий етап у житті. Бути підприємицею — це про силу, самодостатність. Ти знаєш, що ніхто не може сказати тобі: «Без мене ти ніхто». Власна справа дає відчуття впевненості в собі, відчуття в тому, що ти чогось варта, що є досягнення, цілі. Ти починаєш жити по-іншому, і це дає бажання працювати все більше, вдосконалюватися для себе, для своєї роботи.

Якщо людина справді горить своєю справою, то в неї обов’язково все вийде, які би труднощі не були.

Роксолана

Власниця кав’ярні, 23 роки

Власний бізнес зробив мене більш відповідальною

За освітою я економістка, але не бачу себе в цьому напрямі. Мені подобається випікати – це й надихнуло відкрити кав’ярню. А ще це була мамина мрія – вона вчилася на пекарку. 

Моя кав’ярня розташована на мийці. Колись вона працювала, а тоді змінилися власники, і вона закрилася. А люди приїжджали мити машини й хотіли випити каву чи холодні напої. Тому я відновила діяльність закладу.

Дізнатися про грант й отримати його мені допоміг Центр зайнятості. Я подала заявку, і коли мені вже мали схвалити кошти, коли я відкрила рахунок, сталася хакерська атака (20 грудня 2024 р. росіяни здійснили кібератаку на державні реєстри. – ред.). І мене вже база не бачила. У мене було 20 днів, щоб відкрити рахунок, але я не встигла. І не знала, чи отримаю грантові кошти. Я закрила ФОП, бо була розчарована. Але потім мені подзвонили й сказали знову відкривати ФОП, рахунок й отримувати гроші – усе вдалося. 150 тисяч гривень мені вистачило на основні потреби, а решту я брала з фінансової подушки. 

Відкривати власний бізнес було страшно, адже це ризиковано, але сильного страху невдачі не було. [Думала], якщо не вийде, то буду викручуватися, щось інакше пробувати. Був час, коли я думала: «Нащо я це все починала? Треба було звичайно працювати [найманою робітницею]». Але бізнес помаленьку рухався, і зараз усе добре. Мене підтримували батьки, та й я розуміла, що мушу протягом трьох років віддати [державі] кошти.

Власний бізнес зробив мене більш відповідальною: розумію, що все треба контролювати. Мені подобається, що я сама собі начальниця. Раніше я працювала на кількох роботах, і там над тобою, як-то кажуть, стоять, дивляться. А тепер я сама за себе відповідаю, плюс, є прибуток. Тому мати свою діяльність – це класно. Зараз в Україні треба розвивати економіку, відновлювати діяльність, адже багато чого [через війну] закрилося. Треба використовувати можливість, яку дає держава.

Дар’я

Контент-мейкерка, 24 роки

Я відчуваю силу спільноти підприємиць

Раніше я працювала у сфері дизайну. Деякий час у компанії, деякий час на себе, але це було не дуже прибутково. Тож ми з подругою почали знімати контент для різних брендів. Спочатку це було не дуже серйозно. Усе вдавалося класно, ми почали спілкуватися з власниками маленьких бізнесів у Бучі, Ірпені, Гостомелі. Виявилося, що саме в нашому регіоні бракує спеціалістів, які створюють контент. Ми вирішили, що зможемо закрити цю потребу.  Крім того, ми також займаємося SMM-веденням сторінок.

Знімали ми на телефон, тож у нас була точка росту, за яку ми не могли вийти через нестачу техніки. Тож ми вирішили рухатися в більш професійному напрямі. Від подруги я дізналася про грант «Власна справа» – вона разом із хлопцем відкривала кав’ярню. Я їм трошки допомагала з дизайном і бачила, як саме реалізується грант. 

Коли я подавала документи на грант, було нескладно, адже тобі надають інструкцію, як усе робити. Утім, грант мені погодили з другого разу. Були правки: я не зовсім коректно прорахувала податки. Мені зателефонували, пояснили, в чому проблема. Я швиденько все перерахувала [й подалася знову]. Тому я би всім побажала після першої відмови не здаватися й подаватися далі.

Зараз почуваюся незалежною й більш упевненою

На початку я переймалася, чи не втратимо ми попередні співпраці, бо ми мали підняти прайс, щоб почати платити податки. І хвилювалася, чи зможемо ми вийти на запланований дохід, чи буде все розвиватися так, як ми запланували. Але ці страхи не тривали довго. Моє середовище максимально підтримувало моє рішення, і ця підтримка сильно повпливала на те, що я його взагалі ухвалила.

Я відчуваю, що це був правильний крок. Зараз почуваюся незалежною й більш упевненою, адже гроші заходять на рахунок ФОП, а не просто на картку. Тепер я плачу податки в державу, яка цього сильно потребує. І ще власний бізнес дав мені змогу заробляти більше, ніж коли я працювала на найманій роботі. У мене ніколи не було такого прибутку, який я отримую зараз.

Надалі ми маємо кілька ідей для розвитку. Один із варіантів – це брати ще когось у штат і переводити все в більш серйозний формат, скажімо, формувати агенцію. Роботи в нас зараз дуже багато, і є фізичний аспект того, скільки ми можемо зробити самотужки.

Ще в нас є дуже велика мрія: відкрити фотостудію. Якщо колись побачимо приміщення, яке западе в душу, то будемо шукати нові шляхи фінансування, щоб цю мрію здійснити.

Жінкам, які хочуть подати на цей грант, я хочу побажати мати поруч людей, які їх підтримають. Або ж знайти силу в собі. Якщо справа вам дійсно потрібна, якщо відчуваєте, що це ваше, то боятися не варто. Усе буде добре. 

Я відчуваю силу спільноти підприємиць. Коли бачиш жінку-підприємицю, з якою ти не знайома, усе одно відчуваєш є зв’язок. Є повага до того, що вона робить – і вона поважає те, що роблю я. Думаю, жінки в межах цієї спільноти можуть сильно одна одній допомагати.

Анастасія

Керівниця креативної агенції, 23 роки

Немає чогось такого, чого ми, жінки, не можемо зробити

У своєму житті я багато чого пробувала, зокрема волонтерила в різних громадських організаціях. А також займалася комунікаціями й хотіла навчитися це робити: розробляти стратегії чи створювати контент для соцмереж. Я знайшла архітектурну студію КОРА і розпочала свої перші кроки в тому, щоб це стало моїм професійним захопленням.

Я познайомилася з дуже хорошими дівчатами, які допомогли мені, ми разом працювали. І згодом створили креативну агенцію, яка стала дотичною до КОРА. Ми розробляємо стратегії для українських бізнесів. Одна з наших цінностей — це підтримувати місцеві бізнеси, про які мало хто знає, але нам дуже хотілося б, щоб про них дізналися. Адже це наше, українське. 

З реклами в інстаграмі я дізналася про грант «Власна справа». Подумала: «Прикольно, можна спробувати» – і почала заповнювати документи. У той момент я була в періоді, коли відчувала, що хочу розвиватися, і ця реклама трапилася мені вчасно. Я зрозуміла, що це знак, доля. І загалом умови співпраці дуже доступні й справді сприятливі для підприємців і підприємиць.

Я була готова до того, що швидкого результату не буде

Мої батьки підтримали мене — вони звикли, що я багато чого пробую. І загалом моє середовище спонукало мене почати [власну справу].

Я дозволила собі повільно подавати документи — це допомогло не вигоріти, не кинути все. Адже ми можемо розпочинати власну діяльність, але воно не буде нічого варте, якщо наше самопочуття буде на низькому рівні. 

Я була готова до того, що швидкого результату не буде. Коли почали зʼявлятися перші клієнти, відчувала піднесення: комусь відгукується те, що ти робиш. Звісно, мені б хотілося, щоб бізнес розвивався швидше, але те, як усе зараз просувається, — найоптимальніший варіант з огляду на умови, у яких ми живемо. 

Я ще не до кінця усвідомлюю, що я підприємиця. Ми звикли, що так називають когось, хто має великі гроші, компанії тощо. Але підприємництво допомогло мені трохи забрати цей страх «а що, якщо?», перебороти страх відмови. Ти розумієш, що твій дохід залежить від того, як ти ставишся до своєї роботи і як ти працюєш. Це допомагає дисциплінувати себе. 

Надалі планую збільшувати масштаби своєї діяльності. Із технічним забезпеченням, яке я отримала завдяки гранту, у мене є змога надавати клієнтам ефективніші пропозиції. У майбутньому також планую наймати працівників. Хочеться, щоб бізнес переростав у щось більше. 

Жінкам, які хочуть податися на грант «Власна справа», раджу спробувати й не боятися почути «ні». Немає чогось такого, чого ми, жінки, не можемо зробити.

Про грант «Власна Справа»

Новий напрям грантової програми «Власна Справа» від Міністерства економіки України створений, щоб підтримати молодих підприємців і підприємиць до 25 років на старті власного бізнесу.

У межах гранту вони зможуть отримати до 150 тисяч гривень. Ці гроші можна буде витратити на придбання або лізинг обладнання, закупівлю сировини та матеріалів, оренду приміщення. 

Що треба знати:

• грант до 150 тисяч гривень дають молоді віком від 18 до 25 років;
• якщо ви виграли грант, необхідно зареєструватися як ФОП;
• ви не зобовʼязані створювати робочі місця;
• суму гранту повертаєте впродовж трьох років через сплату податків та зборів;
• ви зможете повторного отримати грант до 250 тисяч гривень за загальними умовами з обов’язковим створенням щонайменше двох робочих місць.

Щоб узяти участь, потрібно зробити три прості кроки:

1. Подайте заяву на порталі Дія. Заповніть персональні дані й прикріпіть бізнес-план, у якому описана бізнес-ідея, цілі, плани продажів тощо. 

2. Пройдіть перевірку ділової репутації. Для цього має бути гарна кредитна історія, відсутні борги, кримінальні провадження, дотичність до шахрайства тощо.

3. Пройдіть співбесіду. Її проводить працівник регіонального Центру зайнятості. Підготуйтеся, щоб максимально проявити власне бажання й необхідність отримати грант. 

Після того як Державний центр зайнятості схвалить вашу участь у програмі «Власна справа», вам необхідно відкрити рахунок й укласти угоду на отримання гранту. Далі можете реалізовувати бізнес-ідею чи масштабувати вже наявний бізнес.