Кар'єраЗараз мені 36, і я керую «Боінгом». Я працюю пілотесою
Думаєш, легко?
У рубриці «Думаєш, легко?» ми спілкуємося з представницями різних професій, щоб дізнатися про зворотний бік їхньої роботи.
Наша нова героїня – Заріна Самарі, яка зараз працює пілотесою в компанії SkyUp. Ми поговорили з нею про навчання пілотів і пілотес, труднощі, з якими вони стикаються, і як утілити мрію дитинства вже в дорослому віці.
Текст: Анастасія Латипова
Вибір професії
Багато пілотів розповідають, що з дитинства мріяли про цю професію: керувати літаком у небі, побачити багато країн, допомагати людям подорожувати світом. Коли я була маленькою, то думала, що жінка не може керувати літаком. Напевно, мені хотілося десь у глибині душі, але це здавалося настільки нереальним, що навіть не мріяла про це. Хоча мій батько працював бортінженером на Ту-154. І якось у дитинстві я йому сказала: «Коли виросту, то стану пілотесою». Він подивився на мене й тільки посміявся, адже йому це здавалося нісенітницею. Я відповіла, що як ні, то стану стюардесою. Він сказав: «Тільки через мій труп». На щастя, тато живий-здоровий, а я вже була й стюардесою, і пілотесою, і все нормально. Пішло багато часу на усвідомлення того, що це реально й цього можна досягнути.
Я потрапила в авіацію випадково: мені потрібна була робота, і я пройшла співбесіду на офісну посаду в авіакомпанії. Згодом почала все частіше бути біля літаків і згадала про свою дитячу несміливу мрію – стати пілотесою. Але я досі була невпевненою щодо реалістичності своєї мрії, тому пішла вчитися на стюардесу. Мені подобалося працювати стюардесою, хоч це й було важко, але з часом я зрозуміла, що все ж таки хочу керувати літаком.
Коли сказала про це мамі, вона зітхнула й не заперечувала, бо знає мій характер. Вона не відразу зрозуміла мій вибір, навіть попри те, що батько був пов'язаний з авіацією.
Але поступово, крок за кроком, дізнавалася про професію пілотеси. Багато людей реагували так, ніби я хочу дізнатися про щось абсурдне або прагну неможливого. Але я не припинила руху до своєї мрії.
Я почала все частіше бути біля літаків і згадала про свою дитячу несміливу мрію – стати пілотесою
Про навчання
Щоб стати пілотесою, мені треба було пройти багато спеціальних курсів і навчання. Уся навчальна програма проходила в приватній льотній школі в Україні, окрім перепідготовки на «Боїнг». Я проходила курс теорії, потім почалися навчальні тренування, які спочатку тривали пів години, потім годину, а згодом я літала по дві години на день. Це було ще до повномасштабного вторгнення, і ми літали в Полтаві на маленьких однодвигунних і дводвигунних літаках.
Щоб успішно закінчити навчання, я виконувала всі тренувальні завдання, постійно складала тести, іспити з теорії. Щодня ми повинні були на тренуваннях виконувати певні завдання під наглядом інструкторів, працювати над помилками, аналізувати деталі польоту до та після нього (брифінг і дебрифінг).
Під час підготовки на тренажері ми відпрацьовували широкий спектр стандартних і нестандартних вправ і процедур, що входять до програми типового навчання на конкретний тип літак. Зокрема, це були:
• стандартні процедури та нештатні ситуації;
• відмова чи пожежа двигуна під час розбігу;
• відмови систем літака, наприклад гідравлічної або паливної;
• пожежа, дим у кабіні, імітація втрати дієздатності одного з пілотів, аварійне зниження;
• посадки за сильного бокового вітру, за мінімальної видимості, правильність ухвалення рішення;
• відпрацювання дій на випадок небезпечного зближення з іншими літаками, здвигу вітру або звалювання літака та втрати керування;
• ефективна взаємодія екіпажу – CRM (Crew Resource Management).
Усі тренування проводили за міжнародними та внутрішніми стандартами авіакомпанії.
Деякі вправи вимагали максимальної концентрації. Одна тренажерна сесія триває чотири години, під час навчання на «Боїнг» їх зазвичай проводять понад десять. Також обовʼязково проводять аеродромне тренування – коли учні вперше піднімають у небо справжній «Боїнг» під наглядом інструкторів і без пасажирів.
У компанії ми проходимо тренажерні тренування й перевірки кожні пів року. Тренажерна підготовка – це завжди година брифінгу перед тренажером, чотири години тренажеру, година брифінгу після тренажеру й обговорення помилок. І так два дні поспіль. Також тренажерна сесія може бути в будь якій період доби – як і реальні польоти. Тому іноді ми можемо їхати на навчання, наприклад, о 3:00 ночі, а повернутися в готель після 9:00 ранку. Наступного дня після тренажера в тілі відчувається крепатура, бо процес тренування складний, він потребує відновідної підготовки та зосередженості.
Мені пощастило, тому що інструктори SkyUp справді націлені на те, щоб навчити: звертають увагу на помилки, допомагають їх виправити, відпрацьовують із нами те, що не виходить одразу. У реальному житті ми виконуємо польоти в штатному режимі, а тренажерна підготовка для того, щоб у разі будь-якої ситуації ми змогли швидко й правильно ухвалити рішення. Звісно, траплялися моменти, коли щось було незрозумілим або не виходило, і тоді ми тренувалися знову й знову, доки все не виходило так, як потрібно. Якщо чесно, я не знаю, звідки в інструкторів стільки терпіння, але я безмежно вдячна за їхній внесок у моє навчання.
Загалом навчання пілотів іде поетапно. Спочатку ми вчили теорію, складали іспити та могли отримати PPL (Private Pilot License), що дає змогу літати в некомерційних цілях. Після цього пілоти можуть додатково вивчитися й отримати Type Rating – дозвіл на керування конкретним типом літака, бо кожен має свої особливості, які треба враховувати при керуванні. Наприклад, пілот «Боїнга» не може почати літати на «Аеробусі», і навпаки. Потім можна отримати ліцензію CPL (Commercial Pilot License), завдяки якій можна брати оплату за авіаперевезення й інші польоти, і я маю саме цю ліцензію. Далі можна отримати ATPL (Air Transport Pilot License) – ліцензію, що дає змогу бути командиром літака.
Про перший рейс
Такого хвилювання, схожого на страх, у мене не було. Радше це було передчуття важливої та довгоочікуваної події, адже йшла до цього багато років. До того ж я відчувала підтримку колег, які щиро в мене вірили.
Під час мого першого рейсу на борту був дружній екіпаж. Окрім командира, зі мною в кабіні сидів Safety Pilot – досвідчений пілот або пілотеса, які допомагають у разі потреби. Така людина потрібна для того, щоб стажист не лишився в кабіні один, якщо з командиром щось трапиться.
Під час рейсу та підготовки до нього я робила все повільно, уточнювалала, чи правильно все роблю. Затримки рейсу через мене не було, на щастя. Звісно, що все було би швидше, якби був досвідчений пілот, але ніхто з екіпажу не нервував і не підганяв мене. І під час польоту я в якийсь момент усвідомила, що дійсно лечу, от зараз, у правому кріслі пілота, і моя мрія здійснилася.
Я можу тільки мріяти про те, щоб уранці сісти в машину й поїхати до Борисполя
Як війна змінила ставлення до роботи
Насправді я не знаю, як це – літати до війни, тому що до повномасштабного вторгнення літала лише на маленьких тренувальних літаках. У плані великої авіації мені нема з чим порівнювати. Я можу тільки мріяти про те, щоб уранці сісти в машину й поїхати до Борисполя.
Вторгнення вплинуло тим, що я почала ходити в укриття, щоб повчитися – зазвичай брала із собою навчальну літературу для пілотів. Коли почала перевчатися на «Боїнг», то зрозуміла, що краще витрати цей час на навчання в укритті, ніж сидіти у квартирі та постійно моніторити, що й куди летить.
У якийсь момент усвідомила, що мені треба ходити в укриття, навіть якщо планувала сьогодні щось учити, бо потрібно берегти нерви. От вони точно знадобляться мені під час роботи, адже пілотесі потрібно бути стресостійкою.
Плюси
Приємний колектив
Мене оточують професіонали своєї справи: у колективі багато освічених і розумних людей, з якими завжди є про що поговорити. В авіації переважно працюють люди, які не просто прийшли заробити грошей, а працюють за покликом серця й люблять свою роботу. Наші розмови під час спільного неформального відпочинку часто зводяться до літаків, навіть якщо ми домовляємося не говорити сьогодні про роботу. Люди горять своєю справою, і це надихає мене продовжувати працювати, коли буває складно.
Постійне навчання
Робота пілотеси зобов'язує постійно вчитися, вдосконалюватися, заповнювати прогалини у знаннях. Пілоти мають регулярно проходити перевірки, лайнчеки, тренажери, тести, онлайн-іспити. Це вимагає безперервного вдосконалення своїх знань і навичок і допомагає боротися з лінню, бо хоч-не-хоч ти маєш розуміти всі нюанси та знати, що робити в екстрених випадках.
Можливість подорожувати
Напевно, це банально, але можливість приїжджати в нові країни є чудовою перевагою. Сьогодні ти в Єгипті, завтра – у Молдові, післязавтра – у Ризі. Подорожі світом допомагаються змінити атмосферу, перезарядитися, відновити сили та прибрати відчуття рутини.
Наявність робочої форми
Я щоразу відзначаю цей плюс, коли збираюся на рейс, бо мені не потрібно думати, що вдягнути на роботу, і це так класно! Коли я працювала в офісі, то щодня думала, що вдягнути, наприклад, сукню чи спідницю. А зараз, коли працюю пілотесою, я знаю, що завжди йду в гарній і випрасуваній робочій формі, можу тільки змінити краватку за настроєм.
Робота пілотеси зобов'язує постійно вчитися, вдосконалюватися, заповнювати прогалини у знаннях
Мінуси
Треба збирати валізу
Процес постійного збирання/розбирання валізи дратує особисто мене. Можливо, деякі мої колеги теж цього не люблять. Але це особливість нашої професії, бо інколи є вихідні між рейсами, коли ми перебуваємо в іншій країні, і необхідно мати особисті речі поруч.
Неочікувані зміни маршруту
У мене був такий випадок, коли я була в Єгипті, а завтра планувався рейс до України, але графік змінився, і мала вилітати на наступний день в іншу країну. Спочатку я нервувала в таких ситуаціях, тому що люблю, щоб усе було розписано заздалегідь і йшло чітко за планом, але з часом звикла. Зараз я бачу в розкладі, що маршрут змінився, і маю підготуватися до посадки на цей аеродром, подивитися, що там і як, чи є якісь нюанси. До того ж повномасштабне вторгнення відучило нас усе планувати на майбутнє.
Ненормований графік
Якщо чесно, то серед пілотів заведено скаржитися на ненормований графік, але мені, як, затятій сові, нормально. Пілоти мають чітко дотримуватися режиму роботи та відпочинку, тобто має бути відпочинок до та після польоту. Тому в мене завжди є час поспати перед рейсом, полетіти сповненою сил і потім добре поспати після рейсу. Ніхто не буде знову садити мене в літак і ставити в рейс, якщо я не спала.
Коли працюєш в авіації, ти можеш лягти о 17:00, встати о 3:00 ночі та прекрасно себе почувати, поспавши 10 годин – ми просто до цього звикаємо. Воно, найімовірніше, впливає на здоров'я, але я поки не скаржуся.
Акліматизація та джетлаги
Також можуть бути проблеми з акліматизацією, але не можу сказати, що вона дається мені важко. Наприклад, я була взимку в Києві, полетіла до Єгипту й нормально пристосовуюся до зміни клімату, але комусь може бути дискомфортно. Щодо джетлагів, то в нас немає настільки далеких рейсів, де є велика різниця в часі. Зазвичай це 2–3 години, і не відчувається великої різниці.
Я не так довго літаю, тому не слід рівнятися на мій опис мінусів, тому що в мене ще все на великому коханні й ентузіазмі. Думаю, що мінуси краще опишуть ті, хто літає вже 15 років.
Підводні камені
Складна співбесіда
Коли я отримала Type Rating, саме навчання на «Боїнг» було досить важким. І співбесіда в SkyUp теж була серйозною. Після цього сказала, що ніколи більше не піду навчатися на пілотесу. Але потім опанувала себе, продовжила навчання та зрештою успішно пройшла співбесіду на роботу пілотеси.
Проблеми з колективом
Я переживала, що можуть бути складнощі у спілкуванні з колективом. Наприклад, треба летіти 10 годин в одній кабіні з іншим пілотом, але не всі люди знаходять спільну мову навіть після кількох спільних польотів. Зрозуміло, що насамперед ми маємо чітко та якісно виконувати свою роботу, але це може ускладнитися, якщо ти працюєш із неприємною людиною. За рік роботи в SkyUp у мене такого, на щастя, не було, хоча багато з ким літала. Я знаю, що так може бути, бо коли працювала стюардесою, були й такі проблеми.
Нескінченне навчання
Навіть коли я вчилася на стюардесу, моя мама була дуже здивована, коли її донька принесла додому гору товстих книжок, які потрібно було прочитати та законспектувати. І в роботі пілотеси так само: окрім технології роботи, є правила ведення радіозв'язку, свої фразеологізми радіообміну англійською мовою, багато технічних моментів і правил навігації.
Я почала працювати у SkyUp як адміністраторка системи дистанційного навчання для екіпажу, тобто дистанційного навчання для пілотів. Бачила структуру, що і як проходять пілоти, часто сама щось читала додатково. Я багато читала й розуміла, що цю фахову літературу можна читати до кінця життя, а коли закінчуєш – можна починати читати спочатку.
У роботі пілота для мене не виникло якихось суттєвих труднощів. Тому що в авіації працюю загалом уже 15 років, я знала, куди йду – це було усвідомлено. І через це, мабуть, дивно, що однаково обрала цю професію. (сміється).
Якщо ти хочеш, ніщо не завадить тобі почати та здобувати нову освіту чи професію
Стереотипи
Пілотом може бути лише чоловік
Люди дивуються, тому що вважають цю професію складною, але вона так само складна як для жінок, так і для чоловіків.
Немає такого завдання в рейсі, яке може виконати лише чоловік-пілот. Цей стереотип має своє коріння в уявленні, що чоловік може працювати ким завгодно, а жінка має сидіти вдома, народжувати дітей, варити борщі. І звідси всі мають уявлення, що завжди літали лише чоловіки, хоча й раніше були цивільні та військові пілотеси, командирки літаків. Це було не таким поширеним явищем через те, що жінки мали підкорюватися інституту сім’ї та шлюбу.
Стосовно фізичної сили, то так, вона справді потрібна. Наприклад, у керуванні «Боїнгом» треба інколи застосувати силу, але в літаку немає таких параметрів, де стать має знання. Усі пілоти та пілотеси проходять однакові тренінги та перевірки. Ніхто не скаже: «Ой, ти дівчинка, давай я в погану погоду сам посаджу літак». Зрозуміло, що тобі допоможуть, якщо щось піде не так, ніхто не ризикуватимуть, але не через гендерні упередження.
Зараз ми вільні у своєму виборі, суспільство менше засуджує жінку, яка обрала займатися улюбленою справою поза домом.
Труднощі з особистим життям
Я не можу сказати, що пілотесам важче побудувати стосунки, ніж людині іншої професії. Зараз багато самотніх людей, і не всі вони працюють в авіації. Я впевнена в тому, що людині потрібна людина, і побудувати дружні чи романтичні стосунки не є проблемою для пілотес. Тим паче коли працюєш у великому колективі з цікавими людьми й графік не впливає негативно. Якщо ти захочеш створити сім'ю чи мати стосунки, робота не є перешкодою, принаймні для мене.
Сексизм серед колег
У нашому колективі сексизму немає взагалі. Хоча я його очікувала від дорослих досвідчених чоловіків-пілотів. Я літала з багатьма нашими командирами й ніколи не відчувала до себе зверхнього ставлення. Зараз у нас працюють чотири пілотеси, і немає такого, що хтось не хоче з ними літати. Думаю, що це не тільки в SkyUp, а в цілому в Україні є така позитивна тенденція.
Вік
В авіації є такий стереотип, що стюардеси починають працювати з 18–25 років і можуть працювати лише до 35 років. А якщо пілоти не почали літати одразу ж після школи, то «до побачення», ніби вони не встигли та вже застарі для цієї професії.
Коли мені було 26 років, я думала, що вже пізно вчитися на пілотесу, бо в моєму віці інші вже літають як другі пілоти, а у 28–30 років стають командирами. Але все ж таки пішла вчитися в 30 років, на моє навчання припали пандемія й повномасштабне вторгнення, а зараз мені 36 – і я керую «Боїнгом».
Можливо, пізніше стану командиркою, якщо захочу. Так, є колеги, які вище мене за рангом, мають більше досвіду й водночас молодші за мене на 10 років, але це нормально. Я однаково отримую задоволення від роботи пілотесою. Звісно, було страшно починати у свідомому віці з нуля, але якщо ти хочеш, ніщо не завадить тобі почати та здобувати нову освіту чи професію.