Інтерв'ю«За рік ми можемо надати допомогу 800–900 жінкам». Ольга Сердюк про проєкт Regeneration

Regeneration – це спільний проєкт фонду Олени Пінчук і ГО «Інститут процес-орієнтованої роботи в Україні». Це програма групової терапії, що допомагає жінкам, виснаженим війною, відновити емоційний ресурс і повернутися до активного життя. У центрі підходу – підтримка, процес-орієнтована робота з травмою, а також принципи посттравматичного зростання.

Про те, як з’явилася ця ініціатива, чому вона важлива саме зараз і як влаштована зсередини, ми говоримо з Ольгою Сердюк, головою Фонду Олени Пінчук і керівницею освітньої програми «Recovery. Сексуальне життя». Вона розповідає про особистий досвід роботи з травмою, силу групової терапії та важливість допомоги жінкам, які прагнуть залишатися в професійному житті.

Ольга Сердюк

голова Фонду Олени Пінчук і керівниця освітньої програми «Recovery. Сексуальне життя» 

Спостерігаючи за тим, як інші долають травму й поступово віднаходять власну стійкість, ти також починаєш рухатися

З 2017 року Фонд Олени Пінчук має досвід роботи з жінками, зокрема досвід підтримки жінок у їхній професійній реалізації. У нас була напрацьована аудиторія. Ми розуміли, як із нею комунікувати, які в неї болі. Коли почалася повномасштабна війна, цих болів побільшало. І ми мали віднайти релевантні рішення для нашої аудиторії – скажімо так, підставити їй плече. 

Потроху в Україні, зокрема після 2022 року, почали з’являтися системні програми підтримки психічного здоров’я. Як правило, вони були сфокусовані на вразливих групах. А ми зосереджені на економічно активних жінках, які працюють або хочуть повернутися до роботи чи мріють про власну справу, проте не мають внутрішнього ресурсу. Ми всі проходимо війну й розуміємо, як розхитується емоційний стан, наскільки ми виснажені, наскільки іноді непродуктивні.

У 2022 році ми зустріли чудових партнерів, як-от Інститут Процес-орієнтованої роботи в Україні імені Григорія Сковороди. Так і народився проєкт: інститут запропонував нам процес-орієнтований підхід групової роботи, з яким ми в межах проєкту й працюємо. 

Що таке процес-орієнтована терапія

Процес-орієнтована терапія – це підхід у психотерапії, який зосереджується на тому, що відбувається з людиною «тут і зараз». Він допомагає досліджувати емоції, тілесні відчуття, стосунки й інші прояви життя, щоб краще зрозуміти внутрішні конфлікти, потреби та власні ресурси. У цьому підході кожен жест, думка чи відчуття розглядаються як важливий сигнал, що може підказати, у який бік рухатися далі.

Я мала нагоду особисто відчути, як працює процес-орієнтований підхід. Історія, якою хочу поділитися, дуже показова. У перші дні повномасштабного вторгнення я залишалася в Києві. Мій будинок виходить вікнами на Лук’янівку. Однієї ночі туди був потужний приліт. Ми ще не встигли звикнути до звуків вибухів, не знали, як правильно реагувати. Пам’ятаю сильну задимленість, будинок хитало, я в паніці намагалась утриматися на ногах, тримаючись за стіну. Не розуміла, чи це наш будинок постраждав. Було страшно.

Згодом я потрапила на семінар із процес-орієнтованої терапії. Тренерка запропонувала мені повернутись у спогадах у ту ніч і запитала: «Однією рукою ти трималася за стіну. А що робиш іншою?» Я відповіла: «Шукаю собаку – я без окулярів його не бачу». Потім вона попросила згадати момент, коли я почувалася максимально безтурботно. Мені згадалося, як я танцювала на даху. І тоді ми спробували через тіло прожити ту ніч заново – перетворивши рухи, які я робила під час обстрілу, на танець. Це стало дуже сильним тілесним досвідом, ніби я повернула собі контроль над тим, що здавалося неконтрольованим.

Невдовзі я поїхала до батьків у Запоріжжя. Однієї ночі там також був обстріл. Я прокинулася, вибігла зі своєї спальні, а батьки спали. Чи то не почули, чи то їхня нервова система вже адаптувалася. Я стояла й вагалася, будити їх чи ні. І згадала той танець. Відтворила його та відчула, як тривога відступає. Я змогла заспокоїтись і лягти спати. Це один із прикладів того, як може працювати процес-орієнтований підхід. 

Принципи проєкту Regeneration

У проєкті є кілька принципів, які мені особливо близькі – вони є фундаментальними й перегукуються з особистим досвідом. Один із таких принципів – концепція посттравматичного зростання. Цей термін сформулював Річард Тедескі в 1996 році. Ідеться про те, що через усвідомлену роботу над собою людина може трансформувати травму в джерело сенсу та внутрішнього зростання. Тобто людина не просто повертається до стану, у якому була до отримання травматичного досвіду, а з цієї точки починає зростати й бачити нові рішення, зміни в житті.

Повертаючись до розмови про мене: мій шлях посттравматичного зростання привів до важливих змін. Я очолила фонд, пройшла навчання в Кембриджі, стала співпродюсеркою документального фільму. Зі мною відбулося багато яскравих і значущих подій – але все це сталося на фундаменті мого досвіду війни.

Другий принцип – це принцип реклеймінгу, тобто відновлення зв’язків зі втраченою силою, історією, емоцією. Тут я дуже часто приводжу як приклад трагедію на Каховській ГЕС (6 червня 2023 року російські війська підірвали Каховську ГЕС. – ред.). З одного боку, це були трагічні, травматичні події для кожного з нас. А з іншого – через трагедію багато людей дізналося, що територія, яка постраждала, була сакральним місцем для українців; це були плавні, там було місце сили Запорозького козацтва, яке вже за часів СРСР залили водою. 

І тут ми ніби повернулися до свого коріння, до своєї сили, цінності, знань, які нам передавалися з тих часів, до своєї генетичної пам’яті, скажімо так. 

Третій принцип, з яким ми працюємо, – це зцілення свідка. Тут ідеться саме про роботу в групі. Звісно, це підходить не всім і потребує певної внутрішньої готовності. Але той, хто вже готовий працювати в групі, демонструє, як позитивна динаміка інших учасників стає джерелом натхнення. Спостерігаючи за тим, як інші долають травму й поступово віднаходять власну стійкість, ти також починаєш рухатися. Стає зрозуміло: це можливо. 

Робота з клієнтом сам на сам – це одне, а ведення групи вимагає зовсім іншого підходу

Робота з учасницями в групах

Щодо учасниць: зазвичай ми формуємо групи по 30 осіб. Заявок надходить чимало – минулого разу отримали понад 180 лише за три дні після відкриття набору. За рік ми можемо надати допомогу 800–900 жінкам. Водночас ми розуміємо, що підхід, з яким працюємо, не всім може відгукуватися. Це подібно до вибору психотерапевта – важливо не лише знайти кваліфікованого фахівця, а й відчути внутрішню, емоційну відповідність.

Коли група сформована, учасниці індивідуально складають графік своїх зустрічей – коли кому зручніше. Робота в групах триває близько трьох місяців – це модульна програма, що має початок і кінець. 

В основному ми працюємо онлайн: це доступніше й комфортніше. До того ж що далі від Києва, то, на жаль, нижчий рівень культури піклування про своє ментальне здоров'я. Онлайн-формат дає змогу полегшити точку входу в проєкт: людині не потрібно фізично відвідувати простір – вона може приєднатися з будь-якого місця, де їй зручно.

Проте нещодавно почали тестувати офлайн-формат, у трьох центрах життєстійкості Міністерства соціальної політики. Вони працюють у громадах, де немає великої конкуренції серед проєктів підтримки жінок. Оскільки наш проєкт сфокусований на економічно активних жінках, а міністерство зацікавлене в тому, щоб людина працювала й сплачувала податки, то наші цілі збігаються. Ми допомагаємо жінкам бути активнішими, відчувати достатньо енергії, натхнення, креативності.

Також для нас важливо, що проєкт Regeneration – це не просто ініціатива приватного фонду для окремої групи людей, а інструмент, який визнають на державному рівні, і хочуть масштабувати. Наприкінці року ми підсумуємо результати й будемо намагатися залучити додаткове фінансування, адже Центрів життєстійкості понад 200, і власними силами забезпечити потребу непросто.

У нас також є сателітний проєкт – Regeneration Teen. Оскільки ми працюємо з жінками, то зазвичай у них є діти. Ми розуміємо, що діти в підлітковому віці – це окремий виклик для батьків, тому створили проєкт, який допоможе розібратися з проблемами дорослішання. Працюємо з темами, як-от: конфлікти, стосунки з батьками, лідерство, сексуальна освіта. Це також онлайн-формат у групах по 30 осіб, але можна приходити офлайн у Києві в Dialog Hub. 

Чи змінилися запити людей і з ким працює проєкт

За моїми спостереженнями, зараз у суспільстві є багато втрат різного характеру, а також загальне виснаження. Не скажу, що на початку війни нас турбувало одне, а зараз інше. Це досі втома, дестабілізований стан, є типове навантаження на жінку, як-от турбота про дітей, літніх батьків, робота, очікування чоловіка з фронту чи переживання його загибелі. Усе це навалюється одночасно. Тому наше завдання – надати підтримку.

Наша аудиторія – це жінки, які працюють або хотіли б повернутися на роботу, відкрити власний бізнес, працювати більше, змінити роботу. Тобто в нас комʼюніті більше повʼязане з професійною діяльністю. Ми також працюємо з жінками, які перебувають за кордоном, але певним чином залучені до життя в Україні. Про все це ми запитуємо на етапі заповнення заявки: які в людини очікування, які проблеми, чим вона займається тощо. 

Інколи доводиться відмовляти в роботі, наприклад, у випадку, якщо в людини глибока психологічна криза чи розлад, і наш психолог бачив, що людина не зможе працювати в групі. Тоді ми перенаправляли її до інших спеціалістів.