КосметичкаУ моїй колекції 300 ароматів. Комерційний директор Максим Чеховський про парфуми й косметику
«Якщо говорити про пробники й тестери парфумів, то їх близько тисячі»
У РУБРИЦІ «КОСМЕТИЧКА» ми вивчаємо склад б’юті-кейсів, туалетних столиків і косметичок цікавих нам героїв та показуємо все це вам. У новому випуску говоримо з комерційним директором Максимом Чеховським.
Максим Чеховський
комерційний директор
Для мене в ароматах важлива доречність і важливо не порушувати кордони
Перші експерименти з косметикою
У підлітковому віці я був дуже худим і мав кучеряве волосся, якого дуже соромився. Річ у тім, що я ріс у селищі під Ровеньками й у нас усі хлопці ходили з коротко стриженим рівним волоссям. Це зараз різноманітність, і людину приймають будь-якою, а в той час у моєму середовищі: хочеш жити – підстрижися під машинку. Тому першими моїми косметичними засобами стали всілякі кондиціонери та стайлінги, які допомагали хоч трохи втихомирити моє волосся.
Коли я переїхав жити до міста та влаштувався на роботу, почав уважніше ставитися до себе, спостерігати, як знайомі доглядали за собою. Тоді ж почався період, коли я купував усі засоби з догляду, про які писали в журналах: вийшла інноваційна сироватка, яка зробить з вашим обличчям чудо, – я, начитавшись реклами, біг і купував. Мені здається, що моя шкіра тоді спробувала та побачила все. Усе, про що було написано «намасти – і шкіра буде ідеальна».
Проте шкіра на ці експерименти реагувала не дуже добре, усе це закінчувалося розширеними порами й жирним блиском. Тоді ж я зрозумів, що ціна крему чи сироватки не має значення, важливо те, чи підходить засіб твоїй шкірі: крем за 700 гривень може для тебе бути значно кращим, ніж за 5 тисяч.
Б’юті-рутина
Десь близько 30 років у мене розвинулася алергія й сильне почервоніння шкіри, але я чомусь на це не звертав уваги. Люди, які мене не бачили по пів року, зустрічали й запитували, що зі мною трапилося, що з моїм обличчям. Тоді я зрозумів, що треба щось робити, пройшов багато консультацій лікарів, здав аналізи, у результаті яких у мене виявили інсулінорезистентність. Довелося переглянути весь свій спосіб життя. Я перейшов на здорове харчування, підібрав із лікарем косметику – і проблеми зі шкірою зменшилися. Кілька разів довелося пройти шліфування шкіри, бо були сліди від висипань.
Моя подруга, лікарка-ендокринолог порадила мені досить бюджетну косметику La Roche-Posay для проблемної та схильної до акне шкіри. Я почав користуватися цією серією – і стан шкіри поліпшився. Зараз я чергую цю лінійку з серією Recipe for Men.
Моя б’юті-рутина приблизно така: зранку я вмиваюся гелем Recipe, якщо сонячний день, то наношу засіб із SPF-захистом, якщо на вулиці хмарно, то використовую просто зволожувальний крем Recipe або ж нічого не наношу. Приймаю душ із гелем La Roche-Posay для проблемної шкіри з саліциловою кислотою або з польським милом, яке я купую в Novus, воно чимось схоже на господарське, але має приємний запах парфумів. Увечері теж умиваюся з гелем і використовую крем La Roche-Posay lipikar, він гарно живить і зволожує шкіру протягом ночі.
Про аромати
Пам’ятаю, як зовсім малим якось узяв у тітки Magie Noire Lancome. Мене вже тоді захоплювали аромати. Я взяв його, щоб нюхати й насолоджуватися, і розбив флакон. Уявляєте: розбити флакон парфумів Lancome у часи, коли їх було просто не дістати. Звісно ж, мене покарали, але я й без того дуже засмутився й сильно страждав. А ще ми з батьками на літо приїздили до дядька з тіткою допомагати по господарству. А в них був великий сінник, і ми з татом там часто спали під відкритим небом. Й ось цей запах сіна, лугу, корівника – усе це сильно відбилося в пам’яті. Але найбільше врізався в пам’ять запах шкіряної куртки мого дядька, у якій він випасав корів і яка висіла в корівнику. Вона наскрізь пропахла тваринними запахами змішаними зі шкірою. Як на мене, Gucci Guilty Absolute – це один в один запах куртки мого дядька. Мені здається, що я саме через аромати сприймав і продовжую сприймати світ, вони є визначальними для мене.
Перший усвідомлений аромат я купив, коли ще був студентом. Це був Lanvin Arpege. Я навчався в технікумі, отримував підвищену стипендію й міг витратити її на парфуми. Коли пішов працювати, уже дорвався до парфумерії по повній програмі, купував одночасно по 10 флаконів Chanel і Dior. Мені здавалося, що це так потрібно, так добре. У Луганську в мене були друзі, у них був магазин нішевой парфумерії, так я познайомився і з Amouage, Frederic Malle, Serge Lutens. Це були нульові, і ніша тільки з’являлася в Україні. Потім в Bonjour і Brocard відкрили нішеві відділи. Так почав колекціонувати парфуми.
Про вибір парфумів
Для мене аромат – це якась філософія або історія. Наприклад, купуєш Italian Cypress Tom Ford й уявляєш себе десь в Італії, поміж олеандрів. Загалом я люблю Tom Ford за їхню стрункість. У мене є Fucking Fabulous, Lost Cherry, Lavender Extreme. Я ношу багато ароматів цього бренда, у нього завжди дуже цілісні картини звучання аромату. Неначе тебе занурюють у якусь історію.
Для мене основним у купівлі парфумів є звучання. Я не вірю оглядам, тому що все дуже індивідуально. Якщо я не впевнений, що буду носити аромат, то купую мініверсію, ношу його, прислухаюся, а потім уже вирішую купувати повну версію чи ні.
Я не люблю, коли в магазині до мене підходять консультанти й пропонують щось новеньке спробувати. Я пояснюю, що мені не треба нічия допомога. За роки колекціонування я досить непогано розбираюся в парфумах. Але є одна консультантка Олена Слісаренко. Ми з нею спілкуємося з 2010 року. Вона вже знає мої смаки й жодного разу не запропонувала щось не те, я довіряю її думці.
Я рідко купую парфуми за повною ціною, завжди намагаюся дочекатися знижок. Єдиний аромат, за який я віддав повну вартість, – це Puredistance. Він шалено дорогий, коштує 17 тисяч, проте це найграндіозніший шкіряний шипр. Завжди, коли надягаю його, мене запитують, чим я пахну. Коли заходжу до магазину, звертаю увагу на сейли й що цікавого можна було б придбати до колекції. Потім іду до нових релізів.
Я ніколи не тестую більше двох ароматів на собі. Наношу один на зап’ястя лівої руки, а інший – на праву руку. Потім кілька годин ходжу з цими ароматами й прислухаюся до них. Мені вистачає цього часу, щоб зрозуміти, як аромат розкривається на моїй шкірі. Але частіше все відбувається прицільно. Наприклад, я знаю, що в parfum büro з’явилися аромати Laboratorio Olfattivo. Заїжджаю, наношу на себе і їду на роботу. Якщо мені вони подобаються, то повертаюся й купую.
Про доречність ароматів
Для мене в ароматах важлива доречність і важливо не порушувати кордони. Якщо я йду на вечірку або гуляти містом, то обираю шкіряний шипр, він тут буде доречним. На роботу я завжди намагаюся одягати зрозумілі аромати, тому що багато зустрічей і я вважаю це знаком поваги до партнерів. Я обираю Aventus Creed: це дуже популярний і впізнаваний аромат, він як айфон.
Якщо я не знаю людини, до якої йду на зустріч, то це буде щось супернейтральне, наприклад Frederic Malle Аngeliques sous la pluie, який сприймається як запах чистої сорочки. Так само й у театр, намагаюся одягнути щось нейтральне. Правда, часто стикаюся з тим, що люди, ідучи до театру, використовують дуже яскраві аромати й водночас забувають, що це може комусь бути неприємним. Але в принципі наші рецептори влаштовані так, що через 10 хвилин ми адаптуємося до будь-якого запаху, перестаємо його чути. Так буває: людина хотіла здаватися кращою та вилила на себе пів флакона парфумів. Звісно ж, іноді хочеться дати пораду, але коли тебе не питають, краще від цього утриматися.
Про колекціонування
Аромати я колекціоную з 22 років, а зараз мені 34. Я навіть певний час замовляв собі вінтажні аромати, але припинив їх колекціонувати, бо тут є ризик, що приїде зіпсований флакон: часто парфуми не зберігають у належних умовах, вони то в жаркому місці знаходяться, то в сильно холодному, і буває так, що приїжджає зіпсований аромат. Потрібно бути готовим до того, що ти 300 доларів витратиш на флакон і викинеш його.
Зараз у моїй колекції 300 повноцінних ароматів, а якщо говорити про пробники й тестери, близько 1000 ароматів.
Найстаріші з них – це Serge Lutens: Chergui, Cèdre, Serge Noire, які випущені в 90-х роках. Із найостанніших, що я купив – одеколон Roja Dove Enigma. Він мені дуже подобається. Я взяв у відпустку всю лінійку Roja Dove, але зупинився саме на Enigma. Це така сучасна кока-кола з ваніллю.
Трапляється так, що купив, а потім розлюбив парфуми, тоді дарую їх комусь із друзів. Я люблю дарувати, мені цікаво спостерігати за людиною й фантазувати, який аромат їй підійде, малюю собі якийсь образ і дарую парфуми. Наприклад, цими вихідними подарував своїй подрузі Maison Francis Kurkdjian Baccarat Rouge. Це аромат, який я просто ненавиджу, але як колекціонеру мені цікаво було його купити. В останні роки це один із найхайповіших ароматів. Як на мій смак, гірший аромат у житті мені не траплявся. Це горілі амброксанові дерев’яшки, які тхнуть йодом, його неможливо змити, а якщо, не дай боже, потрапить на одяг, не можна відіпрати. Мені просто фізично було погано від них. Але подрузі він дуже подобався, тому вона його отримала.
Аромати я колекціоную за принципом інноваційності звучання, за ступенем значущості бренда й моєї зацікавленості роботами того чи того парфумера. У колекції може з’явитися щось дуже популярне, щоб потім поміняти на щось більш унікальне. Буває, що комусь привозять у подарунок цікавий аромат, проте людина не може його відчути й залюбки міняється на щось зрозуміле. Це нормальний принцип у колекціонуванні: ти щось купуєш, продаєш, обмінюєш, адже парфуми не вічні, вони мають рухатися. Проте я не виключаю, що через п’ять років захочу продати всю колекцію й буду користуватися лише одним ароматом усе життя.
Текст:
Анна Хаєцька
редакторка Wonderzine Україна
Фото:
Настя Шумілова
Коментарі
Підписатись