ПромоТуча, Альберт Цукренко і Юля Юріна про те, як макіяж став мовою самовираження
Та короткий екскурс про те, як змінювалася історія макіяжу
Ще не так давно декоративна косметика існувала в доволі чітких межах. Помада, рум’яна чи яскраві тіні вважалися частиною жіночого образу, а чоловіки з макіяжем залишалися героями музичних сцен, модних зйомок або субкультурних тусовок.
Сьогодні ця межа вже не виглядає такою очевидною. Кольорові стрілки, глітер, лак на нігтях чи тональний крем дедалі частіше стають не заявою і не провокацією, а частиною особистого стилю.
Разом із Colour Intense – українським брендом декоративної косметики – в рамках фотопроєкту «Б'юті без меж», ми вирішили подивитися, як змінюється ставлення до макіяжу та чому він усе більше стає способом показати себе, а не вписатися у чиїсь уявлення про красу.
Також ми поговорили зі співачкою Юлею Юріною, музикантом і журналістом Альбертом Цукренком та артисткою ТУЧЕЮ про експерименти із зовнішністю, реакцію оточення, свободу вибору й про те, що може стояти за звичайною палеткою тіней або яскравою помадою.
Макіяж як спосіб говорити про себе
Для когось макіяж – частина щоденної рутини. Для когось – елемент сценічного образу. А для когось – майже окрема форма творчості.
Автори дослідження The Influence of Makeup on Individual Self-Identity пишуть, що косметика може впливати на те, як людина сприймає себе та презентує свою особистість іншим. Тобто йдеться не лише про зовнішність, а й про відчуття власної ідентичності.
Саме тому дискусія навколо гендерно нейтрального макіяжу давно стосується не тільки косметики. Вона зачіпає право людини самостійно вирішувати, який вигляд мати, що вважати красивим і наскільки важливими є чужі очікування.
Велику роль тут відіграли соцмережі. Стрічка TikTok чи Instagram зараз легко поєднує мінімалістичний макіяж, драматичні готичні образи, чоловічий манікюр, драг-естетику й десятки інших стилів. Те, що донедавна здавалося незвичним, поступово стає частиною повсякденного візуального досвіду.
Як макіяж перестав бути жіночою територією
Насправді косметика не завжди мала чітку гендерну прив'язку. У Давньому Єгипті підводкою для очей користувалися і чоловіки, і жінки. У XVIII столітті європейська аристократія незалежно від статі наносила пудру й рум'яна та фарбувала губи. Макіяж був радше ознакою статусу, ніж гендерним маркером.
Звична для нас прив'язка косметики до жіночності з'явилася не так давно, як може здатися. У XIX–XX століттях турботу про зовнішність усе частіше почали вважати жіночою справою, тоді як чоловіча роль передбачала стриманість і навіть певну байдужість до власного вигляду.
Проте ця схема ніколи не працювала без винятків. У 1970-х чоловічий макіяж пережив нову хвилю популярності завдяки глем-року. Девід Бові, Прінс і Бой Джордж перетворили косметику на частину сценічної мови – яскравої, театральної, часом провокативної.
Пізніше цю естетику підхопили панк-, гот- та альтернативні сцени. А з появою соцмереж і відеоплатформ косметика остаточно перестала бути атрибутом окремих субкультур. Те, що раніше можна було побачити хіба що на концертах або в модних журналах, опинилося у стрічках мільйонів людей.
Для когось макіяж – частина щоденної рутини. Для когось – елемент сценічного образу. А для когось – майже окрема форма творчості
Як індустрія краси реагує на новий запит
Бренди теж не залишилися осторонь. Те, що кілька років тому продавали через поділ на «жіноче» й «чоловіче», сьогодні нерідко презентують через стиль, настрій та індивідуальність.
У Business of Fashion пишуть, що молоді споживачі значно менше орієнтуються на традиційні гендерні категорії, ніж попередні покоління. Від брендів вони очікують тієї ж свободи – без жорстких рамок і нав'язаних ролей.
Одним із яскравих прикладів є Pleasing, створений Гаррі Стайлзом. Запуск бренду від початку будувався навколо ідеї самовираження без поділу «для нього» чи «для неї». Схожий підхід застосовує і Milk Makeup, який робить ставку на різноманітність образів й індивідуальність своїх користувачів.
Водночас сам тренд виходить далеко за межі маркетингу. Поступово косметика перестає зводитися до спроби наблизити всіх до одного канону краси. Натомість стає способом показати свій характер, настрій або емоцію.
Хто зробив гендерно нейтральний макіяж видимим
Велику роль у цих змінах відіграла попкультура. Знаменитості допомогли зробити гендерно нейтральну естетику помітною для широкої аудиторії.
Однією з ключових фігур став, звісно, Гаррі Стайлз. Перли, кольоровий лак, глітер, блискучі тіні, акцентні рум'яна в макіяжі – невіддільна частина його образу. Важливо, що він не подавав це як маніфест чи провокацію. Навпаки, його приклад показав: декоративність може бути природною стороною сучасної маскулінності.
Інший приклад – Біллі Портер. Його яскраві виходи на червоні доріжки (стрази Swarovski на обличчі, графічні металеві стрілки, експерименти з бровами) допомогли підсвітити ідею, що чоловіча зовнішність також може бути театральною, емоційною й декоративною.
Вплинула на глобальні тренди й к-поп-культура. Для багатьох саме корейський шоубізнес став першим прикладом того, як чоловічий мейкап може існувати без епатажу чи пояснень.
Зрештою макіяж усе більше сприймається не як гендерний маркер, а як частина стилю, гри й самовираження.
Побачити себе по-іншому: що візаж означає для Юлі Юріної, Альберта Цукренка і ТУЧІ
Попри зміни в індустрії та популярність гендерно нейтральної естетики, головне питання залишається незмінним: що макіяж означає для конкретної людини? Для когось це частина сцени, для когось – спосіб експериментувати із зовнішністю, а для когось – можливість проявити різні сторони особистості.
Ми попросили Юлю Юріну, Альберта Цукренка і ТУЧУ розповісти про свій досвід, реакцію оточення та роль макіяжу в їхньому житті.
Юля Юріна: Подивіться, яка я гарна
– Коли у вашому житті з'явилася яскрава декоративна косметика?
– Яскрава, напевно, років з одинадцяти. А сценічний макіяж ще раніше – десь із п'яти. Це були перші ефіри на телебаченні, виступи на сцені. Пам'ятаю фіолетові тіні, рожеву помаду й віночок на голові.
– Ваші образи зазвичай народжуються з настрою чи це завжди продумана концепція?
– Макіяж для мене завжди про настрій і внутрішні відчуття. Кожен день може бути дуже різним. І те, як я нафарбуюся, часто залежить від того, з яким настроєм хочу піти в цей світ.
– Чи доводилося вам підлаштовуватися під чужі очікування?
– Якщо ти працюєш у медійній сфері, то постійно стикаєшся з очікуваннями інших людей. Для когось у тебе не той колір волосся, не той макіяж або, навпаки, той. Але з цим не треба боротися. Треба просто жити так, як тобі кайфово.
– Що для вас макіяж?
– Назвати його маскою було б неправильно. Для мене це мій захист. А зранку – особиста медитація, розмова із собою, експеримент. Макіяж завжди покращує мені настрій. Можна навіть нікуди не збиратися – ні на концерт, ні на подію, а просто сидіти й експериментувати зі своєю зовнішністю: пробувати якусь нову продукцію – туш, тіні – і дивитися, чи пасує це тобі.
– А що ви хочете сказати світові своїм макіяжем?
– Подивіться, яка я гарна.
Макіяж для мене завжди про настрій
і внутрішні відчуття
Альберт Цукренко: Життя занадто коротке, щоб бути “нормальним”
– Коли у вашому житті з'явилися експерименти з косметикою?
– Напевно, ще у 2010-х роках. Це пов'язано з гуртом «Хамерман Знищує Віруси». «Хамермани» були величезним полем для експериментів. Я там випробував усе: і головні убори, і косметику, і різні моделі стрінгів та шкарпеток.
– Коли це стало частиною вашого публічного образу?
– З початком повномасштабної війни, тоді я почав так з’являтися на офіційних подіях, преміях, зйомках свого подкасту. І це вже мало соціальний ефект, розглядалося як публічна позиція, виклик, прояв свободи.
– З якими стереотипами доводилося стикатися?
– З усіма, які тільки можна придумати. Гомофобний хейт, бодишеймінг, ейджизм. Але найдивніше, коли люди пишуть: «От якби ти був геєм, тоді це було б зрозуміло». Тобто вони готові приймати різні сексуальні ідентичності, але не готові відмовитися від стереотипу, що чоловік певного віку, статусу чи статури не може носити сукні або користуватися косметикою.
– Що стримує людей від експериментів із зовнішністю?
– Соціальні стереотипи. Уявлення про нормальність. Люди дуже сильно тримаються за свою нормальність. Хоча я не розумію, за що тут триматися? Життя занадто коротке, щоб бути нормальним. Уявлення про норму дуже обмежує, принаймні мене – у моїй віковій, соціальній і гендерній групі. Чому чоловік має виглядати саме так? Я вважаю, що чоловік може виглядати як завгодно.
– Що для вас макіяж?
– Можливість побачити себе інакшим. Я не роблю собі макіяж, я завжди є полотном для когось іншого – для візажистів або митців. І мені щоразу цікаво, що з цього вийде.
Я вважаю, що чоловік може виглядати як завгодно
ТУЧА: Я кажу своїм макіяжем: рок!
– Пам'ятаєте свій перший експеримент із макіяжем?
– Мені було 14 років. Я навела блакитні тіні й пішла в центр знайомитися з пациками. Та коли повернулася додому, мама все це швидко змила. Але я дійсно тоді нафарбувалася дуже екстра.
– Чи є різниця між тим, як ви хочете виглядати, і тим, як вас хочуть бачити інші?
– Зараз уже ні. Але до становлення особистості, хочеш-не хочеш, десь себе трохи пригнічуєш, чогось не дозволяєш. Бути екстра не завжди комфортно, бо це привертає увагу оточення. А з фактурною зовнішністю, як у мене, ще більше.
Пам'ятаю історію з червоними бровами. Їду в метро, навпроти сидить жінка й раптом починає кричати на весь вагон: «Що ти із собою зробила! Уродіна!» А мені смішно.
Просто в житті я чула стільки негативу на свою адресу, що в мене вже шипи виросли. До того ж я зрозуміла: справа не в мені. Справа в людях, які вирішують, що можуть забороняти комусь бути собою або вказувати, що робити зі своїм тілом. Тому на мене це вже ніяк не впливає – я роблю, що хочу.
І скажу, що проявлятися через макіяж мені як жінці легше. Наприклад, на мої концерти ходить один прихильник із дуже яскравим, от прям театральним макіяжем. Бо в мене абсолютно лояльна, толерантна аудиторія, тож він не соромиться бути тим, ким хоче.
– Що для вас макіяж?
– У людини є різні грані особистості. І залежно від настрою хочеться підсвітити якусь із них. Макіяж, зачіска, одяг допомагають проявити саме ту версію себе, яка зараз відгукується найбільше. Це впливає навіть на те, як я пишу пісні, як говорю і як почуваюся.
– А що ви говорите світу своїм макіяжем?
– Що clean girl уже не в моді (сміється). Моя естетика – це панк, треш і рок. Я кажу своїм макіяжем: рок!
Макіяж, зачіска, одяг допомагають проявити саме ту версію себе, яка зараз відгукується найбільше
Colour Intense – бренд, що підтримує ідею макіяжу як інструменту самовираження без гендерних обмежень. Серед цінностей бренду: доступність, свобода самовираження та право кожної людини почуватися комфортно у власному образі.
Косметика — це не про "правильно" чи "неправильно", а про індивідуальність і настрій. Адже Colour Intense – це та сама подружка, яка підтримає тебе у всіх твоїх експериментах!